Ухвала суду № 30639286, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К-26057/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Адамовича Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010

у справі № 2а-45314/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Райз-Цукор») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, Лохвицька МДПІ) про скасування рішення від 08.12.2008 №0000032250/0, від 17.02.2009 №0000032250/1, 24.04.2009 №0000032250/2, від 07.07.2009 №0000032250/3, від 24.04.2009 №0000082250/2, від 11.08.2009 №0000082250/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 962357,70 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 25.11.2008 №343/23/34235972.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме: порушення законодавчо встановленого 90-денного строку розрахунків по імпортних операціях при здійсненні платежів на користь нерезидентів до імпортних контрактах від 26.01.2007 №JD-RISE Tsukor U2007 та від26.01.2007, №KV-MAXIMKO-UA 2007, ввезенні імпортного товару на митну територію України та знаходженні його на митному ліцензійному складі (про що свідчать ВМД типу ІМ-74, але не оформлені ВМД типу ІМ-40); порушення порядку декларування.

На підставі висновку акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 08.12.2008 №0000032250/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 32297,47 грн.

За результатами адміністративного оскарження були прийняті рішення від 17.02.2009 №0000032250/1; від 24.04.2009 №0000032250/2; від 07.07.2009 №0000032250/3; від 24.04.2009 №0000082250/2; від 11.08.2009 №0000082250/3.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що Dresdner Bank AG, Germani та банк Інобанком UBS AG Zurich. Swstzerland не є уповноваженим позивачем банками, тому доводи відповідача про визначення дати валютування 30.04.2007 та 09.08.2007 під час відрахування 90-денного строку розрахунків по імпортних операціях при здійсненні платежів на користь нерезидентів по імпортних контрактах є неправильними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а вразі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

На підставі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції Про Порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, при застосуванні розрахунків у формі документального акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку, при цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, яке зобов'язане містити таку інформацію: назва нерезидента та банк нерезидента, № договору та № акредитива, валюта платежу та сума списаних коштів, дата списання коштів з рахунку банку.

Судами встановлено, що у своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з Deere International gmbH, Швейцарія, з якою був укладений договір від 26.01.2007 №JD-RISE Tsukor U2007 на поставку сільськогосподарської техніки, запасних частин та інших товарів. Загальна сума контракту 4320140,00 доларів США, та group Soest GmbH, Німеччина, з яким був укладений договір від 26.01.2007, №KV-MAXIMKO-UA 2007 на поставку сільськогосподарської техніки, запасних частин та інших товарів на загальну суму - 694885,63 євро.

Для здійснення розрахунків з контрагентами позивачем був укладений кредитний договір №15107К11 з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», перераховані кошти в рахунок виконання умов договору, та податно заяву про відкриття документарного акредитиву.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що повідомлення про здійснення розрахунків у формі документарного акредитиву від обслуговуючого банку ВАТ «Укрексімбанк» не надходило, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що уповноважений банк будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

За таких обставин уповноваженим позивачем банком є ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», з яким позивач уклав кредитний договір та відкрив документарний акредитив.

Крім цього, листом зазначеного уповноваженого банку від 05.12.2008 було повідомлено, що відсутній факт розстрочення поставки після платежу по імпортних контрактах, платіж за акредитивом ще не виконувався та буде виконано у майбутньому.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що позиція відповідача про наявність належним чином оформлених повідомлень від ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» у вигляді листів, датованих - 16.08.2007 та 03.05.2007, є необґрунтованою.

Що стосується доводів касаційної скарги про застосування до даного спору норм Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, то колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» № 566/94 від 04.10.1994, установлено, що розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної торгової палати. Суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) забезпечує додержання вимог, передбачених Уніфікованими правилами.

Між тим, під час застосування даного Указу Президента України слід враховувати правила, що випливає із принципу законності, а саме: ієрархії національного законодавства.

У відповідності до ч. 1,ч. 2, ч. 3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю юридичною силою Закон та Декрет Кабінету Міністрів України буде мати вищу юридичну силу ніж Уніфіковані правила та звичаї, тому незастосування судами попередніх інстанцій до даного спору їх норм є правильним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова