Постанова № 30639158, 02.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р. Справа № 2а-14011/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Слоневський М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство"Таргет" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-14011/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство"Таргет"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство"Таргет" (далі- ТОВ "ТРП"Таргет") до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування рішень, було відмовлено.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають вирішальне значення по справі просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовну вимогу задовольнити, а саме:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0009642305 та №0009632305 від 05.12.2012 р.;

-судові витрати покласти на відповідача;

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відсутність одного первинного документа з їх сукупності не може бути підставою для визнання господарської операції недійсною. Судом першої інстанції не не взято до уваги те, що товар поставлявся особистим коштом керівника ТОВ «ТРП"Таргет» на орендоване виробничо-складське приміщення (договір аренди №0112-11 від 31.12.2011 р.), оплата проводилася у безготівковій формі на підставі платіжних доручень, отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, частина продана надалі, частина використана у виробництві продукції, яка потім була реалізована третім особам, що підтверджується видатковими, податковими накладними, актами здачі-прийняття та ін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представника відповідча.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт реальності господарських операцій між ТОВ «ТРП Таргет» ТА пп «Раіком» не знайшло свого підтвердження, через відсутність доказів факту перевезення товарів.

Колегія суддів з даними висновками суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.11.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТРП «Таргет» щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідними відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ПП «Раіком», у періоді з 01.03.2012 р. по 31.05.2012 р., за результатом якої складено акт №5294/2201/36989273 від 19.11.2012 р.(т. 1, а.с.21-37).

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0009642305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 43223,75 грн. та №0009632305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 45385,00 грн. (т.1 а.с. 38,39).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Раіком».

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі- ПК України) встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час судового розгляду встановлено, що 01.03.2012 р. між ТОВ «ТРП «Таргет»(в якості покупця), та ПП «Раіком»(в якості постачальника) було укладено договір №Т-010312-001, предметом якого є поставка товару згідно специфікацій (стрічки транспортерні, конвеєрні, профіль, клей тощо) (т.1, а.с. 40-41).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним правочином позивачем надано копії складених ПП «Раіком» видаткових накладних,податкових накладних, які було включено до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 52-61, 67-76).

В бухгалтерському обліку, згідно Акту перевірки, дані операції відображені проводкою Д-т 6415 К-т 631.

Товар поставлявся особистим коштом керівника ТОВ «ТРП «Таргет»на орендоване виробниче приміщення, відповідно до договору №0112-11 від 31.12.2011 року., за адресою м.Харків, вул.. Рудика, 6 (т.1 а.с.112-116).

Оплата продукції була здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 62-66).

Отримані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме частина була продана, а частина була використана у виробництві власної продукції, яка потім була реалізована третім особам (ТОВ «С.В.Р.-Укрбудспецекспорт», ПП «Будімідж», ПП «Форум-С» і т.д.), що підтверджується копіями податкових та видаткових накладних, актами здачі-приймання робіт(послуг), довіреностями. Видані податкові накладні були включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Розрахунки по зазначеним операціям проводилися в безготівковій формі, та підтверджуються банківськими виписками(т.1, а.с. 172-200).

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ПП «Раіком», за перевіряємий період.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів зазначає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення ПП «Раіком» фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, не має своїм наслідком нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати належним та достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акти перевірки "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Раіком» № 671/2204/36036555 від 31.07.12р., та №709/2202/36036555 від 10.08.2012 р. ,як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги , оскільки покупець не може нести відповідальності за не знаходження посадових осіб контрагента за юридичною адресою, за несплату податків продавцем. Крім того, покупець не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання (ПП «Раіком», ПП «Рест профі») вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо.

Відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає не беззаперечними доказами підтвердження відсутності реальності вчиненої господарської операції, оскільки вище викладені обставини, в своїй сукупності підтверджують реальність господарських відносин позивача з ПП «Раіком».

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга ТОВ "ТРП"Таргет" підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство"Таргет" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 р. по справі № 2а-14011/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство"Таргет" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0009642305 та №0009632305 від 05.12.2012 р. Судові витрати покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 08.04.2013 р.