Постанова № 30639079, 05.04.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/392/13-a

"05" квітня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Осташа А.В., при секретарі судового засідання Бойко Н.Б.

за участю:

представника позивача: Степанової О.В.;

представника відповідача: Переймибіди Р.Б.;

представника третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільської міської ради: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Таксопарк» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року товариство з додатковою відповідальністю «Таксопарк» (надалі по тексту - ТДВ «Таксопарк» або позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішення від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454 та №0008582305/0/53455.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТДВ «Таксопарк».

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ТДВ «Таксопарк» оскаржило їх в касаційному порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2013 року касаційну скаргу було задоволено частково та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року скасовано, прийнято нове рішення яким задоволено позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2008 року №0008582305/0/53455, а справу в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судом у відповідності до ст.55 КАС України було допущено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме правонаступником Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції стала Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області державної податкової служби.

Враховуючи вимоги постанови Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2013 року, суд при новому розгляді справи дослужує правомірність податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454, яким ТДВ «Таксопарк» визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість.

Під час нового розгляду справи представник позивача пояснила, що підтримує позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454 з мотивів викладених в адміністративному позові.

Додатково зазначила, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 729 від 22.06.05 р., № 500 від 27.12.06 р., № 195 від 25.10.06 р., № 983 від 26.07.06 р., № 33 від 21.01.08 р., №1995 від 08.10.08 р., якими погоджувались тарифи на регулярні пасажирські перевезення в межах м. Тернополя за своєю суттю відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики» є регуляторними актами, а тому ТДВ «Таксопарк» правомірно використовувало пільгу передбачену п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування.

З врахуванням викладеного, представник позивача просила суд задоволити позовні вимоги та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454.

Представник відповідача заперечив проти позову, зіславшись на те, що Тернопільська міська рада в особі виконавчого комітету не встановлювала тарифи позивачу, які б були обов'язкові до виконання, їх не регулювала, а лише погодила.

Представник податкового органу наголосив на тому, що оскільки тарифи на послуги ТДВ «Таксопарк» з перевезення на міських автобусних маршрутах загального користування відповідно до рішень міської ради не встановлювались, оскільки позивач не належить до підприємств комунальної власності, а тому пільга, передбачена пп.5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» при наданні таких послуг на нього не поширюється.

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454, яким ТДВ «Таксопарк» визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість є правомірним, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільської міської ради пояснив, що укладаючи договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в межах міста Тернополя та погоджуючи тарифи на перевезення пасажирів, Тернопільська міська рада виходила з доцільності та економічного обґрунтування таких тарифів і ніколи автоматично не погоджувала ті тарифи, які пропонували перевізники, а тільки після проведення відповідної перевірки відповідним департаментом ради та надання його висновків відбувалось таке «погодження».

Крім того, представник третьої особи зазначив, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради якими погоджувались тарифи на регулярні пасажирські перевезення в межах м. Тернополя за своєю суттю відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики» є регуляторними актами.

З врахуванням вищенаведеного, представник Тернопільської міської ради вважає, що ТДВ «Таксопарк» правомірно користувалось податковою пільгою передбаченою пп.5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підтримав позовні вимоги.

Крім пояснень представників сторін та третьої особи судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем, відповідачем та третьою особою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ 8 серпня 2008 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено Акт № 9279/23-05/03118819 (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454, яким ТДВ «Таксопарк» визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19 694, 49 грн. основного платежу та 9 847, 25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Направляючи справу на новий судовий розгляд в цій частині, Вищий адміністративний суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, що підчас проведення конкурсів на отримання дозволу по перевезенню пасажирів умовами конкурсу передбачалась необхідність погодження Тернопільською міською радою тарифів по перевезенню пасажирів. Судами не були досліджені докази, які б підтверджували укладання договорів між позивачем та Тернопільською міською радою на конкурсній основі щодо надання послуг перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі в звичайному режимі на визначених маршрутах із визначенням розрахованих та погоджених тарифів, а також факт щорічного поновлення таких договорів із відповідним департаментом Тернопільської міської ради.

На виконання вимог постанови ВАС України при новому розгляді справи судом було залучено до справи третю особу - Тернопільську міську раду.

При новому розгляді справи суд прийшов до переконання про безпідставність висновків Тернопільської ОДПІ щодо заниження ТДВ «Таксопарк» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 26 102 грн. 66 коп. внаслідок неправомірного застосування пільги на послуги по перевезенню осіб пасажирським транспортом в межах населеного пункту, виходячи з наступного:

ТДВ «Таксопарк» відповідно до Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» здійснює надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в межах населеного пункту.

Відповідно до пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Рішеннями Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.06.2005 р. №729. від 26.07.2006 р. № 983, від 21.01.2008 р. № 33 «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі» встановлено для Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» та погоджено для маршрутних таксі єдині тарифи на перевезення пасажирів та багажу.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 28 Закону України від 21.05.1997 р. 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Відповідно до пп. 2 п. «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад поширюються на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад уповноважені не лише встановлювати тарифи на транспортні послуги, затверджувати маршрути і графіки руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, у тому числі шляхом укладення відповідних

договорів, а й здійснювати контроль за встановленими тарифами на транспортні послуги. Тобто, нормами чинного законодавства на органи місцевого самоврядування покладений обов'язок щодо здійснення регулювання тарифів на транспортні послуги на відповідному місцевому рівні.

Таким чином, встановивши єдиний тариф виконавчий комітет Тернопільської міської ради, прийнявши наведені рішення, згідно положень пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», діяв у межах визначених законодавством повноважень.

Суд враховує, що норма пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» сама по собі є відсильною та не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування на регулювання тарифів на перевезення.

Чинне законодавство, крім положень пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, які б встановлювали компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради були чинними на час застосування позивачем тарифів та скасовувались лише прийняттям нового рішення на наступний рік, а відтак були обов'язковими до виконання, у тому числі позивачем, що повністю відповідало вимогам статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої акти виконавчого комітету, прийняті у межах наданих їм повноважень є обов'язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.

Таким чином суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.06.2005 р. №729, від 26.07.2006 р. № 983, від 21.01.2008 р. № 33 прийняті у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом в режимі маршрутного таксі врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Приходячи до такого висновку суд при новому розгляді справи врахував пояснення представника третьої особи - Тернопільської міської ради в частині того, що під час проведення конкурсів на отримання дозволу по перевезенню пасажирів умовами конкурсу передбачалась необхідність погодження Тернопільською міською радою тарифів по перевезенню пасажирів, проте дане погодження зводилось до того, що Тернопільська міська рада виходила з доцільності та економічного обґрунтування таких тарифів і ніколи автоматично не погоджувала ті тарифи, які пропонували перевізники, а тільки після проведення відповідної перевірки відповідним департаментом ради та надання його висновків відбувалось таке «погодження».

З пояснень представника третьої особи, суд також встановив, що позивачем при наданні послуг перевезення дотримувались погодженні тарифи, які були визначені додатками 3 до рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.06.2005 р. № 729, від 26.07.2006 р. № 983. від 21.01.2008 р. № 33 «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі».

Підсумовуючи викладене суд прийшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 729 від 22.06.05 р., № 500 від 27.12.06 р., № 195 від 25.10.06 р., № 983 від 26.07.06 р., № 33 від 21.01.08 р., №1995 від 08.10.08 р., якими погоджувались тарифи на регулярні пасажирські перевезення в межах м. Тернополя за своєю суттю відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики» є регуляторними актами, а тому ТДВ «Таксопарк» правомірно використовувало пільгу передбачену п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування.

Прийшовши до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати у справі відсутні.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 21 серпня 2008 року №0008592305/0/53454.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.