Постанова № 30637687, 10.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа№ 5011-67/15237-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012р.

у справі № 5011-67/15237-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будеволюція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про визнання недійсним договору про передачу функцій замовника капітального будівництва від 17.07.2012р. № 17-07/12-2

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Будеволюція" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про передачу функцій замовника капітального будівництва від 17.07.2012р. № 17-07/12-2.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі

№ 5011-67/15237-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставами для визнання договору недійсним.

Не погодившись із зазначеним рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі № 5011-67/15237-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, третя особа вказує на неправомірну відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження, а також неврахування судом доказів та норм законодавства, на які посилалися сторони.

29.12.2012р. представником за довіреністю, виданою від імені ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» директором Білодід Г.М., подано апеляційну скаргу, у якій він просить рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі № 5011-67/15237-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що справу було розглянуто за участю представника відповідача, який не мав належних повноважень на представництво. Скаржник вказує, що суд неправомірно не допустив до участі у справі повноважних представників відповідача, не врахував, що відповідач визнав позов. Також, скаржник вважає, що висновки суду, викладені у рішенні не відповідають матеріалам справи.

У відзиві на апеляційні скарги ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» позивач зазначає, що погоджується з викладеними в апеляційних скаргах доводами, вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. апеляційні скарги прийняті до провадження та об'єднані в єдине апеляційне провадження. Розгляд скарг призначено у судовому засіданні на 05.03.2013р.

У судовому засіданні 05.03.2013р. оголошувалася перерва до 20.03.2013р.

У судовому засіданні 20.03.2013р. оголошувалася перерва до 10.04.2013р.

У судовому засіданні 10.04.2013р. представник позивача, третьої особи та представник відповідача Яременко Я.В. апеляційні скарги підтримали. Представник відповідача Гуцал М.М. проти задоволення апеляційних скарг заперечив.

Подане 20.03.2013р. клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на неможливість розгляду спору у даній справі до вирішення іншої справи № 5011-57/12848-2012, яка полягає у тому, що в зазначеній справі може бути встановлена дійсність та законність відмови відповідача від земельної ділянки, що в свою чергу має значення для оцінки дійсності волевиявлення та правомірності укладення спірного у даній справі договору.

За приписами ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Підставами позову у даній справі є:

- укладення від імені відповідача спірного договору Заєвським В.Г. з перевищенням повноважень без погодження зборами учасників ТОВ «Консультаційне бюро НТТ»;

- спірний договір є втручанням в оперативно-господарську діяльність боржника;

- спірний договір не міг бути укладений на стадії розпорядження майном боржника, оскільки є інвестиційним договором, а тому повинен був укладатися на стадії санації відповідача;

- спірний договір укладено під час дії мораторію, на задоволення вимог кредиторів, а тому він є нікчемним з огляду на неможливість виконання грошових зобов'язань;

- спірний договір суперечить ухвалі господарського суду м. Києва від 24.05.2012р. у справі № 5011-50/5282-2012, якою вжито заходів щодо збереження майна боржника - ТОВ «Консультаційне бюро НТТ».

В іншій справі № 5011-57/12848-2012, як вбачається з копії позовної заяви (т.2, а.с.182), предметом спору є визнання за відповідачем права користування земельною ділянкою, стосовно забудови якої за спірним договором відповідач передав функції замовника позивачу у даній справі.

Колегія суддів вважає, що результати вирішення спору у справі № 5011-57/12848-2012 не впливають на предмет доказування у даній справі з огляду на підстави позову, а тому справа № 5011-57/12848-2012 не є пов'язаною з даною справою в розумінні частини першої ст. 79 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження у даній справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що дана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (позивач) укладено Договір про передачу функцій замовника капітального будівництва №17-07/12-02 (далі - договір, т. 1, а.с. 14-21).

За умовами п.2.2 договору відповідач передав, а позивач прийняв функції (права та обов'язки) замовника на будівництво об'єктів будівництва.

З метою реалізації предмету цього договору, Сторони взяли на себе зобов'язання від власного імені та за власний рахунок виконати визначені цим Договором юридичні та інші дії, пов'язані з будівництвом об'єктів будівництва (п.2.3 договору), на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні відповідача та розташована на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Бориса Гмирі у Дарницькому районі м. Києва, розміром 151 394 кв. м. відповідно (п.1.1, п.1.2 договору).

Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" договір було підписано - Заєвським Віталієм Геннадійовичем, який діяв на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 05.06.2012 у справі №5011-50/5282-2012. Підпис Заєвського В.Г. було скріплено печаткою Товариства.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2012р. порушено провадження у справі №5011-50/5282-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Заєвського Віталія Геннадійовича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 було вжито заходи до збереження майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ", а саме:

- заборонити будь-яким особам, з якими товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" (01030, Україна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 12а, код ЄДРПОУ 23530597) до дати порушення справи про банкрутство уклало договори на проведення будівельних та вишукувальних робіт, договори про спільне освоєння земельних ділянок, про передачу функцій замовника будівництва та будь-які інші договори, на підставі яких провадяться будівельні роботи на вказаних земельних ділянках, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт на земельних ділянках, що знаходяться між вул. Б.Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі, розміром 204148 кв.м, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:290:0031 та на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Бориса Гмирі у Дарницькому районі м. Києва, розмірами 151 394 кв. м.;

- заборонити боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"(01030, Україна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 12а, код ЄДРПОУ 23530597) та будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, включаючи але не обмежуючись: купівлю-продаж, міну, дарування позичку тощо, щодо майна боржника, що належить останньому на праві приватної власності, перебуває у боржника на праві повного господарського відання або оперативного управління, а також перебуває у строковому платному користуванні боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 виконання обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" покладено на розпорядника майна товариства -арбітражного керуючого Заєвського В.Г., а також зобов'язано колишнього директора Базилевича Валерія Михайловича передати директору - розпоряднику майна товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" Заєвському В.Г. всю наявну бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.11.2012 р. вбачається, що Білодід Галина Миколаївна відсторонена від посади директора, виконання обов'язків директора покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Заєвського Віталія Генадійовича.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Договір №17-07/12-02 про передачу функцій замовника капітального будівництва повинен бути визнаний судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 230 ЦК України, як такий, що укладений відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач зазначає про такі обставини, які він вважає є підставою для визнання недійсним Договору:

- спірний Договір укладено відповідачем за відсутності передбаченого Статутом Товариства відповідного погодження Загальних зборів учасників товариства;

- спірний Договір укладено з боку відповідача неуповноваженою особою Заєвським В.Г., який на момент його укладення не мав повноважень;

- розпорядник майна - арбітражний керуючий Заєвський В.Г. не мав права укладати спірний Договір, оскільки це є втручанням в оперативно-господарську діяльність боржника;

- укладання Договору про передачу функцій замовника капітального будівництва є неможливим на стадії розпорядження майном боржника, оскільки за своєю суттю цей договір є інвестиційним та повинен укладатися на стадії санації відповідача;

- укладання спірного договору не направлено на реальне настання правових наслідків, оскільки введення згідно ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів унеможливлює виконання відповідачем грошових зобов'язань;

- відповідач не мав права укладати спірний договір, оскільки відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 було вжито заходи щодо збереження майна боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ".

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті, правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до положень законодавства, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. У зв'язку з цим у даній справі суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи те, що у даній справі позовні вимоги ґрунтуються на порушенні ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, правомірним є висновок суду першої інстанції про необхідність дослідження лише обставин відповідності положень спірного договору вимогам законодавства, а не обставини укладення або виконання цього договору.

Частиною першою ст.145 ЦК України визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Відповідно до ч.3 ст.145 ЦК України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Відповідно до положень підпункту 15 статті 8.2.11 Статуту ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) до компетенції Зборів Учасників Товариства відноситься надання згоди на здійснення директором Товариства будь-яких дій, у тому числі але не обмежуючись цим: укладання та/або затвердження будь-яких договорів, сума яких перевищує 50 000 гривень, видача будь яких довіреностей, відповідно до яких повноваження директора товариства, визначені Статутом, передаються повністю або частково третім особам.

Як вже зазначалося раніше, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на ту обставину, що сума договору про передачу функцій замовника капітального будівництва від 17.07.2012 №17-07/12-02 складає 17 917 000,00 грн., що значно перевищує встановлені Статутом відповідача обмеження щодо граничної суми договору в розмірі 50 000 гривень, яка не підлягає погодженню Загальними зборами учасників товариства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами спірний договір за своїм змістом та правовою природою є договором сумісної (спільної) діяльності або договором простого товариства, відносини за яким врегульовано нормами ст.ст. 1130-1143 ЦК України.

Відповідно до п.2.1 договору метою укладання даного договору є отримання прибутку сторонами завдяки поєднанню активів сторін: наявної земельної ділянки у відповідача та грошових коштів позивача.

Відповідно до п.2.3 договору з метою реалізації предмету цього договору сторони беруть на себе зобов'язання на власний ризик, від власного імені та за власний рахунок виконати визначені цим договором юридичні та інші дії, пов'язані з організацією будівництва Об'єкта будівництва.

Згідно з пунктом 12.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Виходячи зі змісту статей 1130, 1132 ЦК України та розділів 3 - 5, 6 -7 спірного договору, сторони зобов'язалися спільно діяти для досягнення спільної мети -організації проектування, будівництва, введення в експлуатацію Об'єкта будівництва на земельній ділянці, що знаходиться на перетині просп.. Петра Григоренка та вул.. Бориса Гмирі у Дарницькому районі м. Києва та подальшої передачі у власність юридичним та фізичним особам квартир або приміщень соціально-побутового призначення, що входять до складу Об'єкту будівництва.

Згідно з умовами п. 4.1 договору, відповідач, як Сторона -1, зобов'язався належним чином виконувати обов'язки землекористувача земельної ділянки, за письмовим погодженням з позивачем укладати відповідні правочини з постачальниками ресурсів (електроенергії, води тощо), сприяти в отриманні позивачем вихідних даних та умов проектування, погодженню проектно-кошторисної документації тощо, а позивач сумлінно та своєчасно виконувати функції замовника будівництва, укласти договір з проектною організацією, укласти договори з ПАТ АКБ "Аркада" для здійснення фінансування будівництва об'єктів будівництва за рахунок створених ПАТ АКБ "Аркада" Фондів фінансування будівництва та Фондів операцій з нерухомістю, вести технічний нагляд за своєчасним та якісним виконанням підрядними організаціями взятих на себе зобов'язань, перевіряти обсяги та якість виконаних будівельно-монтажних робіт тощо (п.5.1 договору).

За приписами ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Відповідно до п.3.4 та п.3.7 договору сторони погодили порядок розподілу прибутків, одержаних в результаті спільної діяльності по будівництву Об'єкта будівництва, а саме сторони погодили, що одночасно з підписанням цього договору відповідач передає позивачу майнові права на всі об'єкти будівництва та майнові права на всі об'єкти інвестування, в свою чергу позивач сплачує відповідачу грошові кошти у розмірі 17 917 000,00 грн.

Виходячи з умов договору та змісту положень закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти у розмірі 17 917 000,00 грн. (п.3.7 договору) у даному випадку не є ціною (сумою) договору, а є сумою очікуваного сторонами за наслідками спільного будівництва прибутку, у зв'язку з чим підстави стверджувати, що укладений між сторонами у справі договір про спільну діяльність є оплатним - відсутні.

До того ж, колегія суддів враховує, що за умовами договору обов'язок залучення коштів у розмірі 17 917 000,00 грн. покладено не на Сторону-1 (відповідач), а на Сторону -2 (позивача). Жодних фінансових зобов'язань, які б перевищували встановлене Статутом обмеження у розмірі 50 000 грн., спірним договором на відповідача не покладено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що укладання виконуючим обов'язки директора товариства Заєвським В.Г. договору про передачу функцій замовника капітального будівництва не потребувало погодження з Загальними зборами учасників товариства відповідача, оскільки даний договір не є оплатним договором та не містить умов щодо суми договору, а тому позивачем не було доведено перевищення повноважень Заєвським В.Г. під час підписання спірного договору.

Частиною третьою ст.237 ЦК України визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже слід дійти висновку, що якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти дану юридичну особу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.06.2012р. ухвалою господарського суду м. Києва у справі №5011-50/5282-2012 керівника Боржника (відповідач) Базилевича В.М. було відсторонено від посади Директора Боржника, а виконання обов'язків директора Боржника покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого В.Г. Заєвського.

Крім того, на момент порушення провадження у справі про банкрутство, введення процедури розпорядження майном боржника, у відповідності до відомостей, наявних у Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були відсутні будь-які застереження щодо наявності обмежень повноважень керівника ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" або особи, уповноваженої на вчинення дій від імені юридичної особи.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином зазначене свідчить, що на момент укладення спірного договору в.о. директора - розпорядник майна Заєвський В.Г. не знав та не міг знати про наявність будь-яких обмежень керівника відповідача.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що на момент укладення спірного договору виконувач обов'язків директора - розпорядник майна боржника Заєвський В.Г. був єдиною повноважною особою, яка мала право вчиняти дії від імені ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", в тому числі підписувати договори. Доказів того, що у сторін були наявні відомості про будь-які обмеження повноважень керівника Відповідача на момент укладення спірного договору в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до п.9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, факт наступного схвалення правочину юридичною особою має значення у випадку визнання договору недійсним з підстав його укладання представником без належних для цього повноважень.

В матеріалах справи містяться документи, які були надані представником відповідача, а саме акт приймання-передачі земельної ділянки, як будівельного майданчика від 17.07.2012р., лист відповідача від 17.08.2012р. №19, лист позивача від 02.11.2012р. №2/11, довіреність від 02.08.2012р., видана на виконання умов договору від 17.07.2012р., а також копія договору оренди земельної ділянки від 26.07.2004р. та копія договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.10.2005р., які свідчать про вчинення дій, спрямованих на виконання сторонами своїх зобов'язань по договору №17-07/12-02 від 17.07.2012р. та засвідчують факт наступного схвалення юридичною особою спірного договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія листа позивача №2/11 від 02.11.2012р., за змістом якого позивач повідомляє про одержання від відповідача усієї необхідної інформації, копій договорів оренди земельних ділянок від 13.09.2005р. та від 26.07.2004р., нотаріально посвідчених довіреностей від 02.08.2012р. та земельних ділянок як будівельних майданчиків.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем були вчинені дії на виконання умов спірного договору, які безпосередньо свідчать про наступне схвалення спірного договору, у зв'язку з чим вимога про визнання договору недійсним з підстав відсутності належних повноважень представника, не є обґрунтованою та спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів також вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводів позивача щодо відсутності підстав укладення Договору про передачу функцій замовника капітального будівництва №17-07/12-02 від 17.07.2012 р. розпорядником майна - арбітражним керуючим Заєвський В.Г. з огляду на наступне.

Відповідно до ч.16 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012 у справі №5011-50/5282-2012 клопотання розпорядника майна про відсторонення керівника боржника -Базилевича В.М. від посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" було задоволено, виконання обов'язків директора Товариства боржника покладено на розпорядника майна товариства - арбітражного керуючого Заєвського В.Г.

На підставі ухвали господарського суду м. Києва від 19.09.2012 р. у справі №5011-50/5282-2012 призначену Загальними зборами учасників Товариства директором позивача Білодід Галину Миколаївну також було відсторонено від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та покладено виконання обов'язків директора на розпорядника майна Товариства - арбітражного керуючого Заєвського В.Г., про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, станом на дату укладання спірного договору керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та особою, відповідальною за його господарську діяльність та фінансовий стан, є призначений судом виконуючий обов'язки директора Товариства Заєвський В.Г., повноваження якого підтверджуються ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012 р. у справі № 5011-50/5282-2012, ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2012 р. у справі № 5011-50/5282-2012 та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стосовно посилання позивача, як на підставу для недійсності спірного договору, неможливості його укладення в процедурі розпорядження майном боржника, колегія суддів вважає, що слід погодитися з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності такого посилання.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Повноваження керівника, органів управління боржника визначені законодавством та установчими документами. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення їх повноважень, крім випадків укладення угод відносно майна боржника, визначених пунктом 13 статті 13 вказаного Закону, які можуть бути укладені органами управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна.

Частиною 14 ст. 13 зазначеного Закону передбачено пряму заборону втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, аналіз положень ЦК України, ГК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави дійти висновку, що нормами наведених актів законодавства не передбачено зупинення господарської діяльності боржника або обмеження права юридичної особи - боржника укладати угоди, крім вимоги ч. 13 ст. 13 вказаного Закону України щодо погодження із розпорядником майна. При цьому колегія суддів враховує, що у даному випадку, як було встановлено раніше, обов'язки директора та розпорядника майна боржника виконувала особа, яка підписала спірний договір - Заєвський В.Г.

Стосовно твердження позивача про неправомірність укладення договору у зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів також не знаходить підстав вважати вказане твердження обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до абз. 24 ст.1 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Отже, всі грошові зобов'язання та зобов'язання по сплаті податків та зборів, строк сплати (виконання) яких настав до дати порушення провадження по справі про банкрутство, протягом строку дії мораторію виконанню не підлягають і не можуть бути виконані в примусовому порядку.

У відповідності до рекомендацій Президії Вищого господарського суду від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"", у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого.

Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону).

Крім того, як було зазначено раніше, за умовами п.3.7 спірного договору від 17.07.2012р. зобов'язання сплатити грошову суму виникають саме у позивача, а не у Відповідача - Сторони 1, щодо якого введено мораторій.

У зв'язку з цим, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство № 5011-50/5282-2012 не впливає на правовідносини сторін за спірним договором.

Позивач також посилається на вжиття заходів щодо збереження майна боржника на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-50/5282-2012, згідно якої було вжито заходів щодо збереження майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ".

Проте зазначені доводи позивача слід відхилити з таких підстав.

Заходи щодо збереження майна боржника вжито з метою попередження незаконного відчуження майна боржника, в тому числі і того, що перебуває у строковому платному користуванні боржника. При цьому, як вбачається зі спірного договору, його предметом є передача боржником функцій замовника будівництва.

Водночас, земельна ділянка, як актив залишається у володінні ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" і останній зобов'язаний виконувати щодо неї обов'язки землекористувача, а саме: повно та своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок тощо.

До того ж, земельна ділянка використовується відповідачем під час здійснення поточної господарської діяльності у поєднанні з грошовими коштами позивача задля одержання прибутку (реалізації мети договору).

Колегія суддів також враховує, що одним з головних обов'язків відповідача за спірним договором, відповідно до п.4.1.10 договору, є обов'язок не передавати права на земельну ділянку будь-яким третім особам, не вчиняти жодних дій та не вступати в жодні правовідносини, що можуть призвести до втрати права на земельну ділянку. Крім того, умови спірного договору не передбачається в будь-який спосіб відчуження вказаної земельної ділянки.

Таким чином, накладена на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 24.05.2012р. у справі № 5011-50/5282-2012 заборона не стосується спірних правовідносин та не забороняє відповідачу використовувати належне йому майно у власній поточній діяльності Товариства.

Стосовно посилань скаржника на те, що факт укладення спірного договору є прямим та грубим порушенням (невиконанням) вимог ухвали від 24.05.2012р., зокрема в частині передачі функцій замовника будівництва, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки зі змісту абзацу другого п. 1 резолютивної частини ухвали від 24.05.2012р. (т.1, а.с. 29) вбачається накладення судом заборони «будь-яким особам, з якими ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" ... уклало договори ... про передачу функцій замовника будівництва, вчиняти будь-які дії ... на земельних ділянках ...». Заборони ж боржнику - ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" укладати договори про передачу функцій замовника з іншими особами ухвала від 24.05.2012р. не містить.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України наявності тих обставин, з якими закон пов'язує можливість визнати спірний договір у судовому порядку недійсним.

У зв'язку з цим, позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому в їх задоволенні правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" не є обґрунтованими і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі №5011-67/15237-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" задоволенню не підлягає.

Стосовно апеляційної скарги ТОВ «Консультаційне бюро НТТ», поданої представником Яременком Я.В. за довіреністю б/н від 12.09.2012р., яку видано директором Товариства «Консультаційне бюро НТТ» Білодід Г.М., колегія суддів зазначає таке.

Зазначена вище апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. одночасно з прийняттям до апеляційного провадження апеляційної скарги третьої особи - ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", оскільки питання повноважень директора Білодід Г.М. та відповідно представника за довіреністю, виданою цим директором є підставою позову у даній справі, а тому обставини щодо наявності повноважень керівника відповідача - «Консультаційне бюро НТТ» тобто особи, яка представляє відповідача без довіреності та має право видавати довіреності є предметом доказування у даній справі з огляду на підстави позову, а тому обставини щодо наявності повноважень у керівника ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» можуть бути досліджені апеляційною інстанцією лише у ході апеляційного провадження.

Як встановлено судом та зазначалося вище, ухвалою господарського суду

м. Києва від 26.04.2012р. порушено провадження у справі №5011-50/5282-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Заєвського Віталія Геннадійовича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 виконання обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" покладено на розпорядника майна товариства -арбітражного керуючого Заєвського В.Г., а також зобов'язано колишнього директора Базилевича Валерія Михайловича передати директору - розпоряднику майна товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ"

Заєвському В.Г. всю наявну бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності.

В подальшому, на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 19.09.2012 р. у справі №5011-50/5282-2012 призначену Загальними зборами учасників Товариства на посаду директора Білодід Галину Миколаївну також було відсторонено від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та покладено виконання обов'язків директора на розпорядника майна Товариства - арбітражного керуючого Заєвського В.Г., про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, згідно із зазначеними ухвалами господарського суду міста Києва повноваження керівника Товариства та розпорядника майна - арбітражного керуючого покладено на Заєвського В.Г.

Ухвали господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. та від 05.06.2012р. діяли і на момент видачі довіреності б/н від 12.09.2012р. від імені Товариства Білодід Г.М. та подання апеляційної скарги 29.12.2012р. представником Яременком Я.В. від імені ТОВ "Консультаційне бюро НТТ".

До того ж, колегія суддів враховує, що на момент подання апеляційної скарги чинною була ухвала господарського суду м. Києва від 19.09.2012 р. у справі №5011-50/5282-2012, якою Білодід Г.М. було відсторонено від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", а виконання обов'язків директора Товариства покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Заєвського В.Г., про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, на час подання апеляційної скарги повноваження керівника і, відповідно, право подання апеляційної скарги були наявні лише у арбітражного керуючого Заєвського В.Г.

В суді апеляційної інстанції представник Гуцал М.М. за довіреністю б/н від 25.12.2012р., виданою розпорядником майна-виконувачем обов'язків директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" Заєвським В.Г. (т.2, а.с.143), та який діяв від імені Товариства, проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» заперечив.

Таким чином, апеляційну скаргу від імені ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" подано особою, яка не мала права її подавати у зв'язку з відсутністю повноважень у особи, яка видала довіреність від імені ТОВ "Консультаційне бюро НТТ".

За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" не може бути розглянуто по суті, а тому провадження за вказаною апеляційною скаргою з урахуванням п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7, підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. у справі № 5011-67/15237-2012 без змін.

2. Апеляційне провадження у справі № 5011-67/15237-2012 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012р. припинити.

3. Матеріали справи № 5011-67/15237-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г.

Повний текст постанови складено та підписано 13.04.2013р.