Рішення № 30637652, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2851/13 09.04.13

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5 450,41 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з'явився

Від відповідача Олексієнко О.А. (дов. від 01.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (надалі - ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ», страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - ПрАТ «СК «Еталон», відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5 450,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2851/13, розгляд справи призначено на 05.03.2013.

Представники сторін в судове засідання 05.03.2013 з'явились, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Суд відклав розгляд справи на 09.04.2013.

Представник позивача в судове засідання 09.04.2013 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2013 з'явився, надав пояснення по суті справи, просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що вина учасника ДТП- Дойненка Сергія Євгенійовича, не доведена, постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності немає.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.01.2011 змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та Анцуг Олег Володимирович (далі - страхувальник) уклали Договір страхування транспортного засобу № SUH2AE00000088 (далі - договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Деу», д.н. ВМ 3025 АК (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

18.02.2011 на вул. Миру, 19 в н/п Зарічний м. Суми мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Громадянин Дойненко Сергій Євгенійович, керуючи транспортним засобом «Деу», д.н. ВМ 2039 АА, порушив, на думку працівників ДАІ, п. 10.9 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення зі застрахованим позивачем автомобілем «Деу», д.н. ВМ 3025 АК, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.

Із довідки № 8774185 ВДАІ УМВС України в м. Суми про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Деу», д.н. ВМ 2039 АА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Деу», д.н. ВМ 3025 АК, знаходився під керуванням громадянина Дойненка С.Є. Із цієї ж довідки ДАІ вбачається, що за фактом скоєння ДТП складено відносно водія Дойненка С.Є адміністративний протокол серії ВМ 1 №120907 , який направлено для розгляду до Зарічного суду м. Суми.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Деу», д.н. ВМ 3025 АК, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно із Звітом № 187 від 24.02.2011, складеного Національним центром незалежних експертиз, матеріальні збитки спричиненні страхувальнику даного транспортного засобу складають 5 668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 29 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування № 34 від 18.02.2011, страхового акту № И-1192 від 14.03.2011, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 5 450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1679 від 17.03.2011.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик () протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.

Позивач у заяві на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу зазначає, що згідно довідки ВДАІ вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Дойненко Сергієм Євгенійовичем пп. 10.9 ПДР України.

На запит судді до Зарічного районного суду м. Суми № 06-37.1/910/2851/13 від 05.03.2013 року надійшла відповідь №Н-1.3.9 від 25.03.2013 про те, що згідно алфавітного покажчика за 2011-2013 роки адміністративний матеріал відносно Дойненка С.Є. по факту ДТП на розгляд до суду не надходив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є недоведеними та не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.2,3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 440 Цивільного кодексу України).

Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду. Якщо винні обидва володільця джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується кожним з них в залежності від ступеню вини кожного.

Позивач, як доказ настання цивільно-правової відповідальності особи, застрахованої відповідачем,надав довідку з ВДАІ в м . Суми №8774185, однак даний доказ не є належним, так як до компетенції ДАІ не входить визнавати винною особу, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду. Надана позивачем довідка встановлює факт дорожньо-транспортної пригоди, учасників дорожньо-транспортної пригоди та обставини дорожньо-транспортної пригоди.

В матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи. На думку суду тільки в адміністративній справі з»ясовуються обставини скоєння ДТП та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому, розглядаючи справу у цивільному порядку господарський суд не має права перевіряти обставини ДТП і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до цієї ДТП.

Таким чином, вина Дойненка С.Є. у скоєнні ДТП, яка сталася 18.02.2011 , є не доведеною. Позивач не довів вину Дойненка С.Є. іншими, окрім відсутньої постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, належними і допустимими доказами, передбаченими ГПК України, зокрема схемою ДТП, поясненнями сторін, висновком автотехнічної експертизи, іншими письмовими доказами, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами , висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обстави,ни, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 12.04.2013