Рішення № 30637460, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/17819-2012 02.04.13За позовом Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»

про стягнення 184 790,28 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Прохода Ю.Л. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 184 790,28 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/17819-2012, розгляд справи було призначено на 24.01.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2013, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, справу № 5011-47/17819-2012 передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/17819-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 21.03.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києв від 21.03.2013 , у зв'язку з виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д., справу № 5011-47/17819-2012 передано судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу №5011-47/17819-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 21.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013, у зв'язка із неявкою в судове засіданні представників відповідача, з метою виконання сторонами вимоги суду, розгляд справи було відкладено до 02.04.2013.

В судовому засіданні 02.04.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 було передано у власність відповідача товар та мішки на загальну суму 169 234,20 грн., проте, відповідач не здійснив оплату отриманого товару та мішків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 169 234,20 грн. - основного боргу.

Крім того, враховуючи положення п. 7.5. договору № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 616,06 грн., а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 5 940,02 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 21.03.2013 та 02.04.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що подана до суду позивачем. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 між позивачем - Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром», як покупцем, було укладено договір № КН-24/10/11-01, за умовами якого позивач зобов'язався постачати та передавати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1).

Умовами договору № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 сторони погодили, що загальна вартість товару складає 168 645,60 грн., вартість мешків складає загалом 588,60 грн. (п. 3.1). Вартість договору складає - 169 234,20 грн. (п. 3.2.). Датою поставки вважається дата прийняття товару по кількості на складі позивача та оформлення видаткових накладних на відпущення товару. Право власності на товар та всі ризики переходять до відповідача з моменту поставки товару позивачем на умовах цього договору (4.3.). Відповідач бере на себе зобов'язання провести оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору (п. 5.1.).

Відповідно до видаткових накладних № 627 від 24.10.2011 та № 628 від 24.10.2011 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар та мішки на загальну суму 169 234,20 грн.

Згідно із довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996, №192) на отримання цінностей (належним чином засвідчені позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), виданих ТОВ «Торговий дім «Украгропром» на ім'я Кривий Михайло Семенович, останній був уповноважений на отримання товару від позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було виконано свої зобов'язання за договором № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар та мішки, натомість, відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар та мішки, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 169 234,20 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.5. договору № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 встановлено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати, встановлених п. 5.1. цього договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011, як продавцем, було передано у власність відповідача товар та мішки на загальну суму 169 234,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 627 від 24.10.2011 та № 628 від 24.10.2011, які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій/зауважень та скріплені печатками юридичних осіб, проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару не виконав, товар та мішки за договором № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 у строк, встановлений п. 5.1. наведеного договору - не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 169 234,20 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару та мішків за договором № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність заборгованості перед позивачем за договором № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю, в сумі 169 234,20 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та мішків за договором № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 30.11.2011 до 30.04.2012 в сумі 10 616,06 грн. та 3 % річних за період з 30.10.2011 до 31.12.2012 в сумі 5 940,02 грн.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені та 3 % річних, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару та мішків за договорам № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: пеня - 10 616,06 грн. та 5 940,02 грн. - 3 % річних.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» (ідентифікаційний код - 36529168, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36) на користь Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (ідентифікаційний код - 00494628, 65036, м. Одеса, Малиновський р-н., Овідіопольська дорога, 3) 169 234 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 20 коп. - основного боргу, 10 616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 06 коп. - пені, 5 940 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 02 коп. - 3 % річних та 3 715 (три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

дата підписання - 08.04.2013