Постанова № 30637172, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5006/17/8/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємств "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 рокута на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 рокуу справі№ 5006/17/8/2012 господарського суду Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс", м.ДонецькдоДочірнього підприємств "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк простягнення 62 871,50 грн. грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Мозгова І.В. (дов.б/н від 09.07.2012 року);

від відповідача: Кукуруза В.В. (дов.№25 від 08.04.2013 року);

Захаров О.С. (дов.№118 від 24.10.2012 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28 травня 2012 року по справі №5006/17/8/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 4 липня 2012 року, позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємств "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс" 237 021 грн. 77 коп. суму основного боргу, 1 581 грн. 85 коп. пені, 40 018 грн. 79 коп. індексу інфляції, 16 340 грн. 08 коп. річних; у решті позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2012 року у справі №5006/17/8/2012 рішення господарського суду Донецької області від 28 травня 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 4 липня 2012 року у справі № 5006/17/8/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суд першої інстанції розглядав позовні вимоги, згідно наданої позивачем 12.12.2012 року заяви про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 237 021,77грн. сплачена у повному обсязі, тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1' 581,85 грн., 3% річних у розмірі 16' 340,08 грн., суму інфляційних нарахувань - 44' 949,57 грн., а всього 62 871,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року у справі №5006/17/8/2012 (суддя:Фурсова С.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1' 581,85 грн., 3 % річних у розмірі 16' 336,98 грн., інфляційних у розмірі 39' 570,94 грн., а всього 57' 489,77 грн. та судовий збір у розмірі 1 471,73 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року по справі №5006/17/8/2012 (судді:Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року по справі № 5006/17/8/2012 змінено в частині розміру сум 3% річних, інфляційних та - судового збору за звернення з позовом; абзаци другий та третій резолютивної частини рішення замінено одним абзацом другим, виклавши його в наступній редакції:"…Стягнути з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс" (код ЄДРПОУ 31365812) пеню у розмірі 1' 581,85 грн.; 3% річних у розмірі 16' 340,08 грн., інфляційні у розмірі 40' 018,79 грн., судовий збір у розмірі 1' 483,27 грн. "; вирішено абзаци 4 - 8 резолютивної частини рішення вважати, відповідно, абзацами 3 - 7; і іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року по справі №5006/17/8/2012 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні, представники відповідача підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити, прийняті у справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.01.2006 року між ТОВ "Мікс" (Постачальник) та ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(Покупець) укладено договір на поставку продукції № 02-007, предметом якого є зобов'язання Постачальника передати у встановлені Договором та Специфікаціями до нього строки у власність Покупця "товар" - паливо пічне (з продуктів нафтопереробки), паливо котельне в кількості та за цінами, передбаченими в Специфікаціях до Договору, а зобов'язанням Покупця прийняти товар та оплатити його в порядку та строки, встановлені Договором та Специфікаціями до нього. (п.1.1 договору).

Тобто, між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Асортимент, кількість, ціна кожної партії товару встановлюється на підставі Специфікації до Договору. Специфікація є невід'ємною частиною Договору. (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору Сума Договору складається з сум Специфікацій на партії товару.

Згідно п. 2.2. Договору перехід права власності на товар підтверджується випискою Постачальником накладної на відпуск товару. Дата накладної має відповідати даті прийняття товару на складі Покупця.

Приймання-передача товару на складі Покупця здійснюється матеріально відповідальною особою, на яку оформлено довіреність на отримання товару. Довіреність оформлюється згідно з вимогами Інструкції № 99 від 16.05.1996р. (п.2.3. договору)

Покупець здійснює розрахунок за отриману партію товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, вказаній у накладній Постачальника. Датою здійснення оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Зміна форми та строків оплати товару можлива лише після підписання додаткової угоди між сторонами (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору).

Відповідно до п. 6.1. договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку сторін

На виконання умов договору №02-007 від 23.01.2006р. позивач поставив відповідачу товару на суму 599610,41грн, що підтверджується видатковими накладними, відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 360700,00грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 238 910,41грн.

На підставі ст. 601 Цивільного кодексу України був здійснений залік зустрічних однорідних вимог між сторонами на суму 1 888,64грн., яка була зарахована позивачем як оплата згідно з Договором за видатковою накладною № 104 від 31.05.2010р., заборгованість відповідача за поставлений товар склала 237 021,77грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконання обов'язків за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст.258 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Оскільки відповідачем своєчасно не здійснено оплату за поставлений товар за договором №02-077 від 23.01.2006 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача пені на підставі п.4.1 Договору, 3% річних та інфляційних нарахувань на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин апеляційний господарський суд з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Донецьк залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року у справі №5006/17/8/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко