Постанова № 30637170, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5004/1245/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Волинської області 11.12.2012 Рівненського апеляційного господарського суду 29.01.2013у справі№ 5004/1245/12господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волинькомхліб"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" 1. Приватне акціонерне товариство "Джерела Межигір'я" 2. Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4пророзірвання договору іпотеки та виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майнау судовому засіданні взяли участь представники:- позивачаповідомлений, але не з'явився;- відповідача - третіх осіб Гусаківський С.А.; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

05.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинькомхліб" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" про розірвання договору іпотеки та виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.12.2012 у справі № 5004/1245/12 (суддя Шум М.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 (колегія суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий суддя, судді Тимошенко О.М., Коломис В.В.), позов задоволено. За рішенням розірвано договір іпотеки № 08/15-16/104/07-КЛТ від 16.02.2007 укладений між ТОВ "Волинькомхліб" та ПАТ "Кредитпромбанк"; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 4513022 від 16.02.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № 575 від 16.02.2007, внесений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4; виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 13212890 від 06.11.2012 про державну реєстрацію заборони відчуження рухомого майна за Договором іпотеки № 575 від 16.02.2007, внесеного приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 11.12.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 у справі № 5004/1245/12, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькомхліб" та Приватного акціонерного товариства "Джерела Межигір'я" надійшли клопотання з проханням не розглядати справу без участі їх повноважних представників.

Розглянувши заявлені клопотання суд касаційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки сторони, заздалегідь повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги (ухвала про порушення касаційного провадження направлена сторонам 22.03.2013, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Вищого господарського суду України); ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; більш того, в ухвалі про порушення касаційного провадження сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність підстав для розірвання договору іпотеки № 08/15-16/104/07-КЛТ від 16.02.2007 та виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 ГК України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови договору іпотеки № 08/15-16/104/07-КЛТ від 16.02.2007; встановивши, що пунктом 2.11 іпотечного договору (з урахуванням змін внесених 07.10.2010) передбачено, що договір підлягає достроковому розірванню у разі надання іпотекодавцем (ТОВ "Волинькомхліб") позики боржнику (ПрАТ "Джерела Міжгір'я") відповідно до договору безпроцентної позики № 29/10-10 від 29.09.2010 на загальну суму 8 886 760,00 грн.; ТОВ "Волинькомхліб" на виконання договору безпроцентної позики № 29/10-10 від 29.09.2010 надало ПрАТ "Джерела Міжгір'я" безпроцентну позику, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи; 22.03.2012 позивач звернувся до відповідача із пропозицією щодо розірвання іпотечного договору № 08/15-16/104/07-КЛТ від 16.02.2007 на підставі п. 2.11 іпотечного договору (в редакції від 07.10.2010), яка залишилися з боку відповідача без задоволення; дійшли правомірного висновку про наявність підстав для розірвання договору іпотеки № 08/15-16/104/07-КЛТ від 16.02.2007 в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна, з огляду на наступне.

Власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Частина 1 ст. 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 вказаної норми).

Відповідно до п. 2.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (яке було чинним на момент прийняття рішення суду першої інстанції), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5, зареєстрованим в Мін'юсті 10.06.1999 за № 364/365 підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається, зокрема, судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Пунктом 25 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" (яка була чинна на момент прийняття рішення суду першої інстанції) передбачено, що запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Оскільки, судами попередніх інстанцій правомірно розірвано договір іпотеки, що в свою чергу свідчить про те, що у відповідача відсутнє право утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно позивача, передане в іпотеку, колегія суддів погоджується із висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна записів, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що договір може бути розірваний лише з тих підстав, що передбачені в Законі України "Про іпотеку" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у випадках, встановлених договором; пункт 2.11 іпотечного договору (в редакції від 07.10.2010), яким передбачено, що договір підлягає достроковому розірванню у разі надання іпотекодавцем (ТОВ "Волинькомхліб") позики боржнику (ПрАТ "Джерела Міжгір'я") відповідно до договору безпроцентної позики № 29/10-10 від 29.09.2010 на загальну суму 8 886 760,00 грн., у судовому порядку недійсним не визнавався (ст. 204 ЦК України).

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що суд першої інстанції неправомірно прийняв заяву про уточнення позовних вимог, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Разом з тим, доводи відповідача щодо неповного з'ясування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 11.12.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 у справі № 5004/1245/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА