Постанова № 30637146, 08.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 5023/4714/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Чеботарьова І.Г.

від відповідача: Басарт Л.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р.

у справі № 5023/4714/12 Господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"

про стягнення 4896759,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення суми основного боргу в розмірі 4109745,93 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №14/2603/11 від 30.09.2011р., інфляційних втрат у розмірі 43450,06грн., пені у розмірі 349979,42грн., три відсотки річних в розмірі 90880,25грн., 7% штрафу у розмірі 302703,64грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. позов задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" 3409745,93 грн. основного боргу, пеню в розмірі 174989,71грн., 7% штрафу у розмірі 151351,82грн., три відсотки річних в розмірі 90880,25грн., та 64380,00грн. судового збору. В частині стягнення основної суми боргу в розмірі 300000грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору. Відмовлено в стягненні інфляційних витрат в розмірі 43450,06грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 174989,71грн. та 7% штрафу у розмірі 151351,82грн. - відмовлено. Відстрочено виконання рішення на шість місяців. При цьому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково. Зменшено розмір стягнення штрафних санкцій на 50%.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. (судді: Фоміна В.О., Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) зазначене судове рішення змінене, а саме: абзаци 1, 4, 8 резолютивної частини рішення викладені в наступній редакції:

"Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити. Зменшити розмір стягнення штрафних санкцій на 90%".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", код ЄДРПОУ 31555944 (61018, м.Харків, вул.Балакірєва,3, р/р 26003833013582 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720 (адреса: 01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 3409745,93грн. основного боргу, пеню в розмірі 34997,94грн., 7% штрафу у розмірі 30270,36грн., три відсотки річних в розмірі 90880,25грн., та 64380,00грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 314981,48грн. та штрафу у розмірі 272433,28грн. - відмовити".

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині зменшення судом на 90% розміру пені та штрафу, в частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних втрат, а також в частині відстрочки виконання судового рішення, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у вказаних частинах та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 43450,06грн., пені в сумі 314981,48грн., 7% штрафу в сумі 272433,28грн., а також відмовити в наданні відстрочки виконання судового рішення на 6 місяців. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 224, 258, 549-552, 625 Цивільного кодексу України, норм ст.ст. 4-2, 43, 83, 84, 121 Господарського процесуального кодексу України.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а прийняту у справі постанову - без змін як законну та обгрунтовану.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2603/11, відповідно до якого позивач зобов'язався у IV кварталі 2011 року та у 2012 році передати відповідачеві імпортований природний газ у визначених договором обсягах, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити за поставлений природний газ у порядку та у строки, обумовлених договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 6.1 цього Договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, протягом жовтня 2011року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 3405060,49грн.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, а саме: 21.11.2012р. частково розрахувався за поставлений природний в сумі 400000,00грн.

На час розгляду справи в суді першої інстанції, сума основного боргу відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складала 3409745,93грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо проведення розрахунків позивачем були нараховані до стягнення інфляційні втрати у розмірі 43450,06грн., пеня у розмірі 349979,42грн., три відсотки річних у розмірі 90880,25грн., 7% штрафу у розмірі 302703,64грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок вказаних сум, господарські суди встановили, що сума інфляційних втрат нарахована неправомірно, оскільки у період прострочення платежу мали місце як інфляційні так і дефляційні процеси. Решта розрахунку визнана судами обґрунтованою.

Разом з тим відповідач звернувся до господарського суду з клопотаннями, в яких просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (неустойки) на 90% та відстрочити виконання судового рішення.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства господарські суди правомірно задовольнили позов у частині заявлених до стягнення сум основного боргу та 3% річних та правомірно відмовили у стягненні суми інфляційних втрат, оскільки положеннями ст. 625 ЦК України передбачено урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Щодо стягнення з відповідача сум неустойки, то судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином нормами ст. 551 ЦК України та ст. 223 ГК України передбачене право суду у певних випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, а також врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру суми неустойки на 90% , з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши наявність конкретних обставин, що зумовлюють відстрочку виконання судового рішення, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців. При цьому господарські суди взяли до уваги і фінансовий стан підприємства і ступінь виконання заявником зобов'язання зі сплати боргу.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. у справі №5023/4714/12 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.