Постанова № 30634020, 08.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2013 р. № 820/2284/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Горшковій А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача -Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати повідомлення-рішення № 000077172 від 22 березня 2013 року, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.11.2012 року по 28.11.2012 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності формування та обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.10.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, в результаті якої складено акт № 205/17-2207901160 від 28.11.2012 року. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001140172 від 04.12.2012 року. 22 березня 2013 року вказане податкове повідомлення-рішення було скасоване Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби, та було прийняте нове № 000077172 від 22.03.2013 року. Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114212,75 грн., у тому числі 96083 грн. за основним платежем та 18129,75 - за штрафними санкціями. В акті перевірки зазначено, що в період з лютого 2010 року по січень 2011 року включно, ФОП ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 302865,65 грн., але в порушення п.181.1 ст. 181 ПК України не надала до органу ДПС заяви за формою 1-ПДВ. Проте вказане твердження податкового органу є хибним, виходячи із того, що Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011 року, таким чином податкове повідомлення -рішення № 000077172 від 22.03.2013 року підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та вказав, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про те, що за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів здійснених ФОП ОСОБА_1 склала суму 302865,65, отже з 01.02.2011 року позивач мала вчинити дії для реєстрації в Харківській ОДПІ в якості платника податку на додану вартість відповідно ст.ст.181, 183 ПК України, у зв'язку із чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питання формування та обчислення ПДВ суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.10.2012 року, результати якої оформлені актом №2055/17-2207901160 від 28.11.2012 року ( а.с.15-20) .

Перевіркою встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.10, ст. 183, п. 185.1, ст. 185, абз. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-V зі змінами та доповненнями - занижено податкові зобов'язання у сумі 96081 грн., п. 49. 1, п. 49.2, п. 49.18 ст. 49 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-V зі змінами та доповненнями - не надано декларації з ПДВ за лютий 2011 року - жовтень2012 року ( а.с. 20) .

На підставі вказаного акту перевірки №2055/17-2207901160 від 28.11.2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року №0001140172 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам за основним платежем у розмірі 96083 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27590,75 грн. ( а.с. 21).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкове повідомлення рішення від 04.12.2012 року №0001140172 в адміністративному порядку (а.с.22-23), у результаті якої рішенням ДПС у Харківській області оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001140172 скасоване в частині збільшення суми грошового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 9461,0 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення рішення - залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

21.02.2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулась із повторною скаргою до Державної податкової служби України на податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року № 0001140172, однак рішенням Державної податкової служби України від 11ю03ю2013 року № 1445/4/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0001140172 ( з урахуванням рішення ДПС у Харківській області) залишено без змін, а скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення, у зв'язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав про оскарження даного податкового повідомлення-рішення.

22.03.2013 року податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0001140172 було скасовано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 000077172 від 22.03.2013 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість по вітчизняних товарах за основним платежем у розмірі 96083 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18129,75 грн. (а.с. 49).

З дослідженого акту перевірки №2055/17-2207901160 від 28.11.2012 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що за період з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів здійснених ФОП ОСОБА_1 склала суму 302865,65, отже з 01.02.2011 року позивач мала вчинити дії для реєстрації в Харківській ОДПІ в якості платника податку на додану вартість відповідно ст.ст.181,183 ПК України, у зв"язку з чим було донараховано суму податку на додану вартість та штрафні санкції.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997-ВР (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997-ВР (зі змінами та доповненнями), особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадку, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3. ст. 9 вищевказаного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Згідно п.9.4. ст. 9 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Однак, відповідачем зазначено, що позивачем порушено саме положення п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, при цьому слід зауважити, що Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Виходячи із вищевикладених положень випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом, новим "складом" правопорушень.

В розділі 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) суд зазначив, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України принцип дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З наведеного випливає, що подія, якою у даному випадку охоплюється діяльність позивача протягом 12 місяців може регулюватися Податковим кодексом України, лише у разі, якщо під час його дії вона настала або мала місце.

Таким чином, оскільки до 01.01.2011р. діяв Закон України "Про податок на додану вартість" , який регулював правовідносини з приводу реєстрації суб"єктів господарювання як платників податку на додану вартість та вимоги Податкового кодексу України не містять припису про їх зворотну дію, то на думку суду загальна сума від здійснення операцій з поставки товару за період з лютого 2010р. по грудень 2010р. не може включатись до останніх 12 календарних місяців, необхідних для обов"язкової реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно до вимог саме п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, коли діяв Закон України "Про податок на додану вартість" не перевищила загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів 300000 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що податковий орган не мав законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000077172 від 22.03.2013 року за порушення нею п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість по вітчизняних товарах за основним платежем у розмірі 96083 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18129,75 грн..

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, доведені, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 000077172 від 22 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України з рахунку: УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код отримувача: 37999628, банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, код банку отримувача: 851011, р/р 31217206784011 на користь Фізичної особи-підприємця (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1236 (тисяча двісті тридцять шість) грн. 75 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2013р. .