Ухвала суду № 30631363, 27.03.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів:Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_3, прокурора Чебан С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Заставнівської міської ради Чернівецької області до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільно зайняття земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 січня 2013 року,

встановила:

В грудні 2012 року прокурор Заставнівського району Чернівецької області звернувся до суду з позовом.

Просив:

- зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0023 га по АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь Заставнівської міської ради Чернівецької області 23 гривні 22 копійки в рахунок відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Посилався на те, що ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 Чернівецької області площею 0,0027 га, що складається з земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови Заставнівської міської ради Чернівецької міської ради площею 0,0023 га та частину земельної ділянки площею 0,0004 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та використовує її для встановлення бетонного фундаменту та будівництва гаража.

________________

№22ц-425/2013 р. Головуючий у І інстанції

Категорія 45 Стрілець Я.С.

Доповідач Одинак О.О.

У зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки ОСОБА_3 та використання її не за цільовим призначенням відповідачкою була спричинена шкода в розмірі 23 гривні 22 копійки, яка нею не відшкодована.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 січня 2013 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0023 га, що належить Заставнівській міській раді Чернівецької області та розташована по АДРЕСА_1 Чернівецької області.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Заставнівської міської ради Чернівецької області 23 гривні 22 копійки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

Посилається на те, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, допустив порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відхилити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 Чернівецької області площею 0,0027 га, що складається з земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови Заставнівської міської ради Чернівецької міської ради площею 0,0023 га та частину земельної ділянки площею 0,0004 га га , яка належить на праві власності ОСОБА_4 і використовує її для встановлення бетонного фундаменту та будівництва гаража.

У зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки ОСОБА_3 та використання її не за цільовим призначенням нею була спричинена шкода в розмірі 23 гривні 22 копійки, яка відповідачкою не відшкодована.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Так, статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

В ст.. 116 ЗК України визначені підстави набуття громадянами права на землю із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно підпункту б частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Заставнівської міської ради від 26 жовтня 2007 року № 114 ОСОБА_3 надано дозвіл на встановлення некапітальної споруди-гаража біля будинку АДРЕСА_1. Після цього ОСОБА_3 не виготовивши технічну документацію на будівництво гаража, без проекту відведення земельної ділянки для вказаного будівництва та рішення місцевої ради про надання землі під будівництво самовільно зайняла частину земельної ділянки де побудувала фундамент під гараж (а.с. 31).

Згідно постанови Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 6 серпня 2012 року ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки площею 0,0004 га, що належить на праві власності ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №873338 від 1 грудня 2010 року та земельну ділянку площею 0,0023 га, яка знаходиться біля житлового будинку АДРЕСА_1, та належить Заставнівській міській раді. На вказаній землі в відповідачка побудувала бетонний фундамент (а.с. 9).

З постанови Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 5 листопада 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 не виконала вимог припису посадової особи, а саме не звільнила вищевказані спірні земельні ділянки та визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 188-5 1 КУпАП (а.с.16).

Згідно довідки Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області від 6 серпня 2012 року протиправними діями ОСОБА_3 заподіяла шкоду земельних ресурсам в сумі 23 гривні 22 копійки (а.с.21).

Правильним є висновок суду про те, що ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 Чернівецької області площею 0,0023 га та належить до земель житлової та громадської забудови Заставнівської міської ради Чернівецької міської ради.

В результаті своїх неправомірних дій відповідачка заподіяла шкоду в розмірі 23 гривні 22 копійки.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що Заставнівська міська рада перешкоджає ОСОБА_3 отримати у власність земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 Чернівецької області площею 0,0023 га, на підставі давності користування.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи відповідачка не надала суду доказів, які би підтверджували вказані обставини.

ОСОБА_3 також не надала суду доказів про те, що спірна земельна ділянка надавалась їй у власність чи у користування на підставі рішення Заставніської міської ради.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції слід скасувати , оскільки суд в порушення вимог ЦПК України розглянув справу без участі відповідачки.

Так, відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вже зазначалось вище суд першої інстанції правильно вирішив справу.

Безпідставною є вимога зазначена в апеляційні скарзі про ухвалення апеляційним судом рішення про визнання за відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку на підставі давності користування.

Так, частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не подавала до суду першої інстанції позов про визнання права власності на спірну земельну ділянку і рішення судом з вказаного питання не ухвалювалося.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: