Рішення № 30630837, 04.04.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/176/2013 Головуючий в І інстанції Крапівіна О.П.

Категорія 20 Доповідач: Воронцова Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня місяця « 04» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я.при секретарі: з участю прокурора:Прохоровій І.С. Пуляєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою колективного підприємства «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 01 листопада 2012 року у справі за позовом

Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_6, колективного підприємства «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро», ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння, визнання права власності,

зустрічним позовом колективного підприємства «Дніпропетровський пиво безалкогольний комбінат «Дніпро» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2012 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі РВ ФДМУ) по Дніпропетровській області звернувся до суду з вище зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до договору купівлі-продажу №56 від 13.10.1994 року Фонд комунального майна Дніпропетровської обласної ради народних депутатів продав, а організація орендарів «Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» придбала державне майно цілісного майнового комплексу Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро».

Ні до вартості цілісного майнового комплексу, ні до акту передачі вказаного майна від 14.12.1994 року туристична база «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташована в АДРЕСА_1 не увійшла, і як об'єкт соціальної сфери приватизації не підлягала, а залишилася у державній власності на балансі підприємства. 14 січня 2009 року між КП «ДПК «Дніпро» та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу туристичної бази «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Рішенням Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 21.01.2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 14.01.2009р. пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», визнано за ОСОБА_6 право власності на нього та зобов'язано Генічеське БТІ зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

У подальшому, рішенням Генічеського районного суду від 08.12.2011р. рішення постійного діючого третейського суду від 21.01.2009р. скасовано.

За умовами додаткової угоди (п.2) до договору оренди державного майна від 20.11.1990 року, укладеного між ФКМ Дніпропетровської облради народних депутатів та організацією орендарів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро», пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1» вказано як об'єкт, що передається підприємству у безоплатне користування, яке не є відчуженням державного майна, а фактичне утримання державного майна на балансі підприємства не є підставою набуття права власності на нього.

КП «ДПК «Дніпро», не являючись власником туристичної бази «ІНФОРМАЦІЯ_1», не мав права укладати договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості з ОСОБА_6, тому вказаний договір, відповідно до ч.1 ст.203, ч.3 ст.215 ЦК України, є недійсним.

08.09.2009 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу відчужив пансіонат ОСОБА_7, і даний об'єкт підлягає витребуванню на користь позивача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України.

Про порушення інтересів держави прокуратурі області стало відомо після порушення 21.10.2010 року кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень службовими особами КП «ДПК «Дніпро», тому строк позовної давності звернення з позовом до суду пропущено з поважних причин.

Прокурор просив поновити строк для звернення з позовом до суду, визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», витребувати його на користь держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області та визнати за останньою право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

В серпні 2012 року КП «ДПБК «Дніпро» звернувся до суду з зустрічним позовом до РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння, визнання права власності, посилаючись на те, що первісний позивач не надав суду доказів того, що пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1» на момент його відчуження перебував у власності держави.

Натомість, право власності у КП «ДПБК «Дніпро» на спірний об'єкт нерухомості виникло на підставі додаткової угоди про викуп орендованого майна до договору оренди від 20.11.1990 року, де у п.2.2 вказано, що пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1» є об'єктом, що передається КП «ДПБК «Дніпро» безоплатно, тому відповідно до положення ст. 243 ЦК УРСР, це був договір дарування. Крім того, підприємство отримало акт постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт. Укладений між КП «ДПБК «Дніпро» і ОСОБА_6 договір купівлі-продажу пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» є нікчемним, як такий, що не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України, з моменту його вчинення.

ОСОБА_6 не мав права відчужувати пансіонат ОСОБА_7, тому, відповідно до ст.ст. 388, 392 ЦК України, об'єкт рухомості підлягає витребуванню у останньої.

Рішенням Генічеського районного суду від 16 серпня 2012 року прийнято зустрічний позов КП «ДПБК «Дніпро» та об'єднано з первісним позовом в одне провадження /а.с. 101/.

Рішенням Генічеського районного суду від 01 листопада 2012 року позов заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено у повному обсязі.

Зустрічний позов КП «ДПБК «Дніпро» задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1 від 14.01.2009р. №1401, укладений між КП «ДПБК «Дніпро» з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої сторони.

В іншій частині - відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду КП «ДПБК «Дніпро», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову прокурора відмовити, витребувати на користь КП «ДПБК «Дніпро» із незаконного володіння ОСОБА_7 пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги прокурора, діючого в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, суд І інстанції виходив з того, що пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1», як об'єкт соціально-побутового призначення не був проданий позивачем при укладенні договору купівлі-продажу від 13.10.1994 року організації орендарів Дніпропетровського пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» державного майна - цілісного майнового комплексу Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро», а переданий покупцю безкоштовно у користування, тому останній не набув на нього права власності, даний об'єкт не увійшов до приватизаційного майна, тому КП «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» не мав права його відчужувати ОСОБА_6, і укладений між ними договір купівлі-продажу від 14.01.2009 року є недійсним. Від останнього власника спірного майна - ОСОБА_7 воно підлягає витребуванню як у добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України, а за позивачем необхідно визнати право власності на об'єкт нерухомого майна з підстав, передбачених ст. 392 ЦК України.

Задовольняючи частково позов КП «ДПБК «Дніпро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», укладеного між ОСОБА_6 та підприємством 14.01.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що цей договір не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, і як такий, що не відповідає вимогам закону, є нікчемним.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, 13 жовтня 1994 року за договором №56, який зареєстровано виконкомом Індустріальної районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська (рішення від 14.10.1994р. №550р), Фонд комунального майна Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів продав, а організація орендарів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» купила державне майно цілісного майнового комплексу Дніпропетровського пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» /а.с. 9-12/. Згідно п.п. 1.1, 1.3 Договору, майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання та інше майно, згідно акту інвентаризації, який додається до Договору, вартість відчужуваного майна, згідно акту оцінки, затвердженого Фондом, становить 2909778,7 тис. крб. /а.с. 9/.

Відповідно до акту оцінки вартості майна орендного підприємства Дніпропетровського пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» від 13.09.1994 року (п.17 пп. 17.1 17.2) з вартості майна, що підлягає приватизації - 2909778,4 тис. крб. вилучається вартість майна належного орендарю в сумі 54260523,6 тис. крб. та вартість майна, для якого встановлено пільги - 738496 тис. крб. /а.с. 17-18/.

Відповідно до акту передачі майна державного підприємства від 14 грудня 1994 року, організація орендарів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро», прийняла, продане 13.10.1994р. шляхом викупу майна вартістю 2909778,4 тис. крб., до складу якого туристична база «ІНФОРМАЦІЯ_1» не увійшла /а.с. 19-24/.

Згідно додаткової угоди до договору оренди державного майна від 20.11.1990р., укладеного між організацією орендарів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» і Фондом комунального майна Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів, у п.2.2 зазначено, що об'єктом, який передається орендатору безкоштовно, є пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1» на Азовському морі та будівля гуртожитку на загальну суму 738496 тис. крб. /а.с. 138, 145/.

З огляду на вищезазначене, спірний об'єкт нерухомого майна - пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відчужувався за договором купівлі-продажу від 13.09.1994 року Фондом комунального майна організації орендарів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро», не передавався останній у власність і підприємство на цей об'єкт нерухомості права власності не набуло, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на даний об'єкт організація орендарів Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» права власності не мала, отже і до колективного підприємства «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро», як до правонаступника майнових і немайнових прав та обов'язків Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро» воно не перейшло /п. 1.4 Статуту, а.с. 63/.

Даний висновок суду кореспондується з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції на момент відчуження цілісного майнового комплексу: «за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися місцевим радам згідно законодавству. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, вказані об'єкти можуть безкоштовно передаватися господарському товариству, утвореному працівниками підприємства у відповідності до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менше 50 відсотків працівників підприємств, при умові їх цільового використання та належного утримання і без права продажу» та роз'ясненнями, що дані в інструктивному листі від 06.03.2003 року №10-25-2822 Фондом державного майна України про те, що безоплатна передача, яка визначена ст. 24 ЗУ «Про приватизацію майна державних підприємств» не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Відповідно до приписів ст. 317 ЦК України, зміст права власності складають: право володіння, користування і розпорядження майном. КП «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» набуло лише право користування пансіонатом «ІНФОРМАЦІЯ_1», тому розпоряджатися ним не мало права. Власник, згідно до приписів ч. 1 ст. 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власником спірного об'єкта нерухомого майна - пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишалась держава. Так, відповідно до ст. 11 Конституції УРСР, в редакції, чинній на 13.10.1994 року - на момент укладення договору купівлі-продажу, державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві чи сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здіснення завдань держави.

Цілісний майновий комплекс Дніпропетровського орендного пивобезалкогольного комбінату «Дніпро», до складу якого входив об'єкт соціально-побутового призначення - пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1», перебував у державній власності, і це підтверджується п. 1.1 договору купівлі-продажу від 13.10.1994 року, предметом якого є державне майно.

Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 року визначено, що державну політику у сфері приватизації здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до п.п. 4 п. 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1992 року №412, регіональне відділення здійснює управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності.

Згідно до п.п. «і» п. 1 ч. 1 ст. 73 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», Фонд державного майна України забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.

За договором купівлі-продажу державного майна від 13.10.1994 року Фонд комунального майна Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів, виступав продавцем вказаного майна.

З огляду на зазначене є юридично неспроможними доводи апелянта про те, що Фонд не надав суду доказів належності спірного об'єкту на час його відчуження державі, тому вони підлягають відхиленню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що не являючись власником спірного об'єкту нерухомого майна КП «ДПБК «Дніпро» не мав права його відчужувати ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 14.01.2009 року №14/01, укладеному у простій письмовій формі. І поскільки даний договір купівлі-продажу був визнаний дійсним, за ОСОБА_6 визнано право власності на пансіонат «ІНФОРМАЦІЯ_1», зобов'язано БТІ зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на пансіонат рішенням постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 21.01.2009 року, а у подальшому скасованого рішенням Генічеського районного суду від 08.12.2011 року, суд І інстанції обґрунтовано задовольнив позов ФДМУ про визнання договору купівлі-продажу спірного майна від 14.01.2009 року, укладеного між КП «ДПБК «Дніпро» і ОСОБА_6 недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 ЦК України та витребував це майно у останнього добросовісного набувача - ОСОБА_7, оскільки з володіння власника воно вибуло не з його волі, - на підставі ст. 388 ЦК України.

З огляду на вище зазначене, доводи апеляційної скарги у зазначеній частині висновків суду не спростовують та не ґрунтуються на законі, не стверджені доказами і підлягають відхиленню.

Разом з тим, колегія суддів вважає це ж рішення суду в частині визнання права власності за державою в особі РВ ФДМУ на туристичну базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», та задоволення позову КП «ДПБК «Дніпро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 14.01.2009 року, укладеного між підприємством і ОСОБА_6 незаконним, оскільки ст. 392 ЦК України, на підставі якої задоволено позов, спірні правовідносини не регулює. За позовом же істинного власника майна - держави в особі РВ ФДМУ вказаний договір визнано недійсним та витребувано майно з чужого незаконного володіння на користь останнього, тому позов КП «ДПБК «Дніпро» про визнання цього ж договору недійсним з підстав укладення його без додержання вимог встановлених законодавством для відповідних договорів задоволенню не підлягає, оскільки спірне майно не може бути витребуване на його користь, тому що він власником вказаного майна не являється.

Рішення суду І інстанції у зазначеній частині підлягає скасуванню, ухваленні нового про відмову у задоволенні вищезазначених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу колективного підприємства «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду від 01 листопада 2012 року у частині визнання права власності за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на об'єкт соціальної сфери - туристичну базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовану в АДРЕСА_1, та в частині задоволення зустрічного позову КП «Дніпропетровський пивобезалкогольний комбінат «Дніпро» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 14.01.2009 року між КП «ДПБК «Дніпро» та ОСОБА_6 - скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні вище вказаних позовних вимог - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: