Ухвала суду № 30629326, 09.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2118/13

Справа № 2026/1482/2012 Головуючий

Категорія-договірні І інстанції - Малихін О.О.

Доповідач - Бурлака І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Бурлака І.В.,

суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що з червня 1961 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Їх спільним сином являється ОСОБА_5 В період шлюбу побудовано 89/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, який зареєстровано за ОСОБА_4 12.03.1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування, згідно якої ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 вказану частину домоволодіння. У квітні 2012 року ОСОБА_2 вирішила укласти з онукою ОСОБА_7 договір довічного утримання, однак позбавлена такої можливості у зв'язку з укладанням договору дарування. Вона страждає вадою слуху, тому не усвідомлювала правових наслідків того, що при нотаріальному посвідченні договору дарування вона підписала якісь папери.

Відповідачі позов визнали та просили його задовольнити.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодилася з таким рішенням суду ОСОБА_2 та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому посилалася на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм процесуального та матеріального права. Крім цього вважала, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі і як доводи апеляційної скарги виклала позовні вимоги.

Заслухавши суддю-відповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити, рішення суду - залишити без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що підстав для визнання договору дарування недійсним не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 03.06.1961 року уклали шлюб. 89/100 частин домоволодіння з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 являються їх спільною сумісною власністю. Свідоцтва про право власності на домоволодіння видано виконкомом Люботинської міськради 10.09.1997 року та зареєстровано в Люботинському бюро технічної інвентаризації 16.09.1997 року. За згодою ОСОБА_2, яка нотаріально посвідчена (а.с.40) 12.03.1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який являється їх сином, укладено договір дарування на вказану частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи з листопада 1993 року за загальним захворюванням, а з 02 квітня 1998 року - у зв'язку з частковою втратою слуху.

Посилання ОСОБА_2 та її представника на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була усна домовленість щодо дарування сину його частки, судовою колегією не приймаються, оскільки 89/100 частин спірного домоволодіння з надвірними будівлями являються спільною сумісною власністю подружжя, а не частковою, доказів існування усної домовленості між подружжям матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано. Навпаки існує завірена нотаріально заява від ОСОБА_2, в якій вона надавала згоду щодо дарування 89/100 частин спірного домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель.

Доводи ОСОБА_2 та її представника стосовно того, що договір вчинено під впливом помилки, тому його необхідно визнати недійсним, судовою колегією також не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір дарування укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а виходячи з змісту ч. 1 ст. 229 ЦК України правочин визнається недійсним тільки в тому випадку, якщо сторони у договорі помилялися щодо обставин, які мають істотне значення. Доказів того, що сторони у договорі ОСОБА_4 або ОСОБА_5, укладаючи договір дарування, помилялися щодо природи правочину, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано. ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_4, надала посвідчену нотаріально згоду щодо дарування 89/100 частин спірного домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для визнання правочину недійсним немає.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: