Рішення № 30629183, 11.04.2013, Оболонський районний суд міста Києва

11.04.2013 Справа № 2605/7571/12

Унікальний номер 2605/7571/12

Справа№2/756/903/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Сушко Л.П.

при секретарі Бабинцевій Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариство «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив те, що 04.10.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 355/ПВ-06, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 39 900, 00 доларів США з розрахунку 12,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 04.10.2006 року по 03.10.2031 року на придбання квартири. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки №355/ПОР-66 від 04.10.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а відповідач всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язанях та має право вимагати віж боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачам лист вимогу від 23.02.2012 року про дострокове погашення заборгованості, однак дані листи були залишені без відповідного реагування, що призвело до того, що станом на 28.02.2012 року утворилась заборгованість загальною сумою 301 830, 82 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом - 242 252, 66 грн., суми заборгованості за відсотками - 52 917, 32 грн., з суми комісій, передбачених Договором - 6 660, 84 грн.. З даних підстав позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 301 830, 82 грн. та судові витрати у сумі 3 018, 31 грн.

До початку розгляду справи по суті представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором №355/ПВ-06 від 04 жовтня 2006 року, станом на 26 березня 2013 року, 311 967, 63 грн. з яких: сума заборгованості за кредитом складає - 242 443, 76 грн, сума заборгованості за відсотками - 61 374, 73 грн., сума комісій, передбачених Договором - 8 149, 14 грн., з них прострочена заборгованість складає: тіло кредиту 5 379, 37 грн., відсотки - 59 299, 03 грн. та 3 119, 68 грн. судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити в повному розмірі.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 21 січня 2010 року, НБУ своєю постановою №19 прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії ТОВ «Укрпромбанк» та розпочав процедуру ліквідації, а тому з моменту відкликання банківської ліцензії банк втрачає право здійснювати переуступку права вимоги до своїх боржників чи іншим особам. Також пояснили, що договір поруки припинений оскільки пройшло 6 місяцівз дня коли були прострочені платежі, у відповідності до ч. 4 ст. 559 КЦ України. На адресу боржника ОСОБА_1 направлялось повідомлення вимога, однак індекс був зазначений не вірно, а тому він його не отримав. ОСОБА_1 сплачував щомісячні платежі, однак вони повертались, доказів не має на підтвердження своїх доводів. Також зазначили, що порушення договору були зі сторони боржника, однак вина в цьому кредитора, який не повідомив свої реквізити.

Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №355/ПВ-06, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 39 900 доларів США з розрахунком 12,5% річних на строк до 03 жовтня 2031 року. Цільове призначення кредиту - придбання квартири (а.с. 6-10). Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_2 04.10.2006 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань, які виникають з кредитного договору (а.с. 11).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачам лист вимогу від 23.02.2012 року про дострокове погашення заборгованості (а.с. 22-23), однак дані листи були залишені без відповідного реагування (а.с. 144, 145-147).

На момент розгляду справи в суді відповідачами не було погашено суму заборгованості, яка загальною сумою становить 301 830, 82 грн., яка станом на 28.02.2012 року складається з суми заборгованості за кредитом - 242 252, 66 грн, суми заборгованості за відсотками - 52 917, 32 грн., суми комісій, передбачених договором - 6 660, 84 грн.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 24-29).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доводи представника відповідачів про те, що банк втратив право здійснювати переуступку права вимоги до своїх боржників чи іншим особам, були досліджені в судовому засіданні, однак суд вважає їх необгрунтованими, оскільки договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року є дійсним та в судовому порядку відповідачами не оспорювався.

Доводи представника відповідачів про те, що договір поруки припинений на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, були досліджені в судовому засіданні, однак вони є необгрунтованими та спростовуються кредитним договором від 04.10.2006 року в якому визначено кінцевий термін повернення кредиту, закінчення основного зобов'язання в п. 1.3 - 03.10.2031 року.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він проводив щомісячну оплату, однак кошти йому повертались у зв'язку з чим відсутня його вина щодо прострочення платежів, були досліджені в судовому засідані, однак вони є безпідставними та необгрунтованими. Крім того вони спростовуються поясненнями відповідача ОСОБА_1, наданими в судовому засіданні про те, що він дійсно певний проміжок часу не вносив платежі по кредитному договору, а доказів про повернення коштів надісланих банку у нього не має.

Доводи представника відповідачів про те, що позивач не має право вимагати дострокового повернення всього кредиту на підставі п. 6.2 кредитного договору, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не отримував вимогу від банку, у зв'язку з невірним зазначенням поштового індексу, були досліджені в судовому засіданні, однак зазначені доводи спростовуються доказами які містяться в матеріалах справи, а саме: вимогою від 23.02.2012 року (а.с. 22), реєстром поштових відправлень (а.с. 145) в якому зазначена, таж сама адреса відповідача ОСОБА_1 і в кредитному договорі (а.с. 10), даними пошуку поштових відправлень (а.с. 147, 165) в якому зазначено, що відправлення вручене за довіреністю 31.03.2012 року.

Доводи представника відповідачів про те, що боржник порушив зобов'язання за кредитним договором з вини кредитора, який не повідомив йому нові реквізити для оплати платежів, були досліджені в судовому засіданні, однак вони є необгрунтованими та жодним доказом не підтверджені. Крім того відповідач ОСОБА_1 зазначив, що кошти по кредитному договору на сьогоднішній день він вносить, а доказів про повернення коштів від банку, які нібито він сплачував не має.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та законні, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 441, 00 грн. (а.с. 1, 182).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 544, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариство «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 3739800009) заборгованість у розмірі 301830, 82 (триста одну тисячу вісімсот тридцять ) гривні 82 копійки та 3441, 00 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя