Рішення № 30628701, 08.04.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1324/1463/12 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/783/2418/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія:5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служала А.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивачів - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, з участю третьої особи ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтв, визнання договорів дійсними, визнання права власності на квартири №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_4 та зняття арешту.

Поновлено строк звернення до суду ОСОБА_2, як такий, що пропущений з поважних причин.

Поновлено строк звернення до суду ОСОБА_6, як такий, що пропущений з поважних причин.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №332228, видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 33,7 кв.м, житлова площа 22,3 кв.м та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану вище квартиру, здійснену комунальним підприємством Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" згідно з Витягом про державну реєстрацію прав №32380653 від 07.12.2011року.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 33,7 кв.м, житловою площею 22,3 кв.м.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №332228, видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 75,7 кв. м, житловою площею 66,4 кв.м та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану вище квартиру, здійснену комунальним підприємством Львівської області "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" згідно з Витягом про державну реєстрацію права №32380653 від 07.12.2011 року.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 75,7 кв.м, житловою площею 66,4 кв.м.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №332228, видане виконавчим комітетом Трускавецької міської ради ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 21,5 кв.м та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану вище квартиру, здійснену комунальним підприємством Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" згідно з Витягом про державну реєстрацію прав №32411289 від 09.12.2011 року.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 32,9 кв.м, житловою площею 21,5 кв.м.

Додатковим рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 13 грудня 2012 року вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права та впливає на права третьої особи - ОСОБА_5 Вказує, що 16.08.2007 року між позивачами та ФОП ОСОБА_4 було укладено попередні договори купівлі-продажу, згідно яких досягнуто домовленості про укладення в строк до 01.09.2008 року основних договорів купівлі-продажу квартир. Вказує, що позивачами не подано до матеріалів справи будь-яких доказів про направлення сторонами пропозиції щодо укладення основних договорів купівлі-продажу в строк до 01.09.2008 року. Звертає увагу суду, що станом на момент подання позову попередні договори від 16.08.2007 року згідно вимог ч.3 ст.635 ЦК України були припиненими. Вважає, що оскільки предметом попереднього договору є зобов'язання сторін у майбутньому укласти основний договір, то укладення такого договору не тягне за собою виникнення основного зобов'язання, виконання якого може бути забезпечено у відповідності до положень глави 49 ЦК України. Покликається на те, що сторони попереднього договору не позбавлені права встановити штрафні санкції за невиконання визначених у договорі зобов'язань.

Крім цього зазначає, що районним судом не досліджено технічної характеристики квартир №№НОМЕР_1,НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_4, зокрема, їх площ, розташування та вартості. Вважає, що вимоги ст.220 ЦК України щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме майно, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Покликається на те, що не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст.220 ЦК України. Вказує, що позивачі по суті не вказали жодних підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом своїх прав, порушення яких фактично почалося з наступного дня після закінчення строку на укладення основних договорів купівлі-продажу, а саме 01.09.2008 року.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Районним судом встановлено, що 16.08.2007 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено два попередні договори, а саме: попередні договори купівлі- продажу, предметом яких є згода сторін на укладення в майбутньому основних договорів купівлі-продажу квартир у строк не пізніше 01.09.2008 року, згідно з якими ОСОБА_4 зобов'язувався продати позивачу квартири загальною площею 33,7 кв.м та 75,7 кв.м в будинку АДРЕСА_4 та передати їх у власність позивачу ОСОБА_2, а останній зобов'язувався прийняти у власність вищевказані квартири і сплатити відповідачу за них обговорену грошову суму.

Між позивачкою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 16.08.2007 року було укладено попередній договір купівлі-продажу, предметом якого є згода сторін на укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу квартири у строк не пізніше 01.09.2008 року, згідно з яким відповідач зобов'язувався продати позивачці квартиру загальною площею 32,9 кв.м в будинку АДРЕСА_4 та передати її у власність позивачці ОСОБА_6, а позивачка зобов'язувалася прийняти у власність вищевказану квартиру і сплатити відповідачу за неї обговорену грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є в продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, тобто зазначена норма допускає укладення договору купівлі - продажу майна, яке не є об'єктом права власності продавця на момент укладення договору.

Разом з тим, виходячи з аналізу положень ст.ст. 657, 662 ЦК України, ч.1 ст.55 Закону України «Про нотаріат», норма ч.1 ст.656 ЦК України містить виключення, а саме - не може бути укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, яке не є об'єктом права власності продавця на момент укладення договору, оскільки такий договір не може бути посвідчений нотаріально через відсутність у продавця документа про належність йому квартири на праві власності, хоча цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Рішенням виконкому Трускавецької міської ради №229 від 25.08.2011 року на ім'я відповідача оформлено право власності на квартири №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_4. Власність відповідача на дані квартири стверджується також копіями витягів про державну реєстрацію за №35419029, №35419052, №35419028 від 07.12.2011 року, копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 07.12.2011 року, копіями витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно №32411289, № 32411262, №32380661 від 07.12.2011 року.

Оскільки ОСОБА_4 став власником спірних квартир лише 07.12.2011 року, то це свідчить про те, що у визначений попередніми договорами строк - до 01.09.2008 року, він не мав можливості укласти договори купівлі - продажу даних квартир.

За правилами ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений договором, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки основний договір купівлі - продажу між сторонами у визначений строк не був укладений, у матеріалах справи відсутні докази про те, що хоча б одна із сторін до 01.09.2008 року направляла іншій стороні пропозицію про його укладення, то зобов'язання, встановлені попередніми договорами, припинені.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно із ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст.220 ЦК України передбачено, що суд може визнати дійсним договір, що потребує нотаріального оформлення, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року » Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 і 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Отже, з урахуванням положень ст.ст.16, 182, 640 ЦК України визначена ч.2 ст.220 ЦК можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, й не підлягають державній реєстрації, а тому суперечить законодавству визнання в судовому порядку дійсним правочину щодо нерухомості, у тому числі й щодо квартири, оскільки такий правочин в обов'язковому порядку повинен пройти державну реєстрацію.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає помилковими висновки районного суду щодо достатності правових підстав для задоволення позовів у частині визнання дійсними договорів купівлі - продажу квартир.

Відповідно до ст.635 ЦК України порушення сторонами своїх зобов'язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, може тягти наслідки, передбачені законом або договором. Зокрема, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на підставі попереднього договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням укладення основного договору, а не до спонукання до укладення договору, тобто цивільним законодавством не передбачено примушення до виконання зобов'язання, що ґрунтується на попередньому договорі.

Перерахування ОСОБА_2 та ОСОБА_6 коштів не можна вважати пропозицією укласти основний договір, оскільки воно здійснено у виконання умов попереднього договору і є лише їх наміром укласти основний договір у майбутньому.

Однак, районний суд вищезазначених положень закону не врахував, внаслідок чого дійшов до невірного висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Окрім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції без жодного правового обгрунтування задоволено позови і у частині визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, які видані виконавчим комітетом Трускавецької міської ради ОСОБА_4 на квартири №№НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_4.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення у частині задоволення позову є незаконним, необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року у частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, з участю третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв, визнання договорів дійсними, визнання права власності на квартири №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_4.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: