Рішення № 30628278, 02.04.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/1420/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/783/2501/13 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Федоришина А.В.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

представника Львівської міської ради Сенько В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах Інспекції Держаного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_3 звернулась з даним позовом до суду, в якому просить визнати за нею право власності на двоповерховий житловий будинок з мансардою, загальною площею 194,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, позначений в технічній документації під літ. "Б-2".

В обґрунтування позовних вимог позивається на те, що в будинку по АДРЕСА_2 їй на праві власності належить 2/3 ідеальних частин квартири НОМЕР_1. За цією ж адресою знаходився належний їй гараж, площею 60,9 кв.м.. Ухвалою Львівської міської ради №182 від 27.01.2011 року їй затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 100 кв.м., переданої їй у власність та площею 93 кв.м наданої в оренду строком на 5 років. Нею здійснено реконструкцію належного на праві власності гаражу, в результаті якої було створено житловий будинок, який позначено в технічній документації під літ. "Б-2". Вказаний будинок, за ствердженням позивача з покликанням на звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житлового будинку за вказаною адресою, відповідає вимогам надійності і безпечності експлуатації, та не порушує жодних прав чи інтересів інших осіб, відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам і правилам. Враховуючи її права на земельну ділянку, на якій розміщений такий будинок, наявність права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 просить визнати за нею право власності на самочинно побудований нею будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2012 року даний позов задоволено, та постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на двоповерховий житловий будинок з мансардою, загальною площею 194,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, позначений в технічній документації під літ. "Б-2".

Дане рішення суду оскаржив Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах Інспекції Держаного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт стверджує, що судом не взято до уваги те, що земельну ділянку по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 надано не для будівництва та обслуговування житлового будинку, а для обслуговування гаражу. Таким чином, суд не вірно застосував положення ч.5 ст.376 ЦК України. Крім того апелянт стверджує, що суд своїм рішення присвоїв окрему поштову адресу самочинно збудованому будинку, чим порушив право Львівської міської ради на реалізацію повноважень на присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна. Апелянт зазначає також, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Львівської міської ради, інспекції ДАБК у Львівської області із заявами з приводу вирішення питання узаконення самочинно збудованого будинку на місці гаражу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю (а.с.41-44).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Львівської міської ради Сенько В.М., яка у вирішенні даного питання поклалась на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, з урахуванням доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. На які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 до Львівської міської ради, і визнавши за позивачем право власності на двоповерховий житловий будинок з мансардою, загальною площею 194,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, позначений в технічній документації під літ. "Б-2" з врахуванням проведеної реконструкції гаражу, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що новостворений об'єкт нерухомості збудовано внаслідок реконструкції належного позивачу на праві власності гаражу на земельній ділянці, що передано позивачу у власність, на місці існування об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 на який вже існує право власності та з огляду на те, що звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житлового будинку за вказаною адресою визнано, що вказаний об'єкт нерухомості відповідає вимогам надійності і безпечності експлуатації, та не порушує жодних прав чи інтересів інших осіб, відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам і правилам.

Однак, такі висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме рішення постановлене з порушенням процесуальних норм.

У відповідності до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень,надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України

Суд відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає,що при очевидності здійснення позивачем ОСОБА_3 самочинного будівництва, шляхом реконструкції належного їй гаражу площею 60,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, що визначений в технічному паспорті під літ.Б-1, в житловий будинок з мансардою, загальною площею 194,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, позначений в технічній документації під літ. "Б-2", без виготовлення відповідної проектної документації на реконструкцію, отримання будь-яких дозволів та будівельного паспорту на земельній ділянці, що не була їй відведена для такого будівництва, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б з достатньою очевидністю свідчили про наявність передбачених ст.376 ЦК України підстав для визнання права власності на самочинне будівництво і зокрема про дотримання позивачем приписів Положення про порядок врегулювання питань з самочинного будівництва у Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1224 від 18.11.2005 року та тих обставини, що вона зверталася до органу місцевого самоврядування з питанням про прийняття в експлуатацію самочинного будівництва і що їй було відмовлено у вирішенні даного питання.

Відповідно до ст.3 ЦПК України та ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення. При розгляді даної справи суд першої інстанції повинен був належним чином перевірити, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.

Особа,яка здійснила самочинне будівництво, може звертатися до суду з позовом про визнання права на самочинне будівництво,якщо вона не змогла вирішити це питання іншим шляхом та при наявності спору. А тому суд не мав права підміняти собою інші органи державної влади або місцевого самоврядування шляхом задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно без з'ясування питань щодо звернення особи до органів державного будівельного контролю із заявою про обстеження будівництва на предмет його відповідності будівельним нормам та правилам прийняття в експлуатацію.

Оскільки суд не повинен заміняти органи,на які покладені обов'язки по видачі дозволів на будівництво й узгодженню забудови, визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку повинен залишатися винятковим способом захисту права.

У відповідності до роз'яснень п 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №:6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі постанова Пленуму №:6) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має відповідно до вимог статті 121 ЦПК залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків із наслідками, передбаченими частиною другою статті 121 ЦПК.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Однак вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо порядку застосування норм матеріального і процесуального права у даній категорії справ.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем ОСОБА_3 не було дотримано вимог закону щодо порядку здійсненні будівництва, реконструкції нежитлового приміщення та введення в експлуатацію новоствореного об'єкту нерухомості, а тому підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно були відсутні.

Відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З матеріалів справи вбачається. що ухвалою Львівської міської ради за №182 від 27.01.2011 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» позивачу ОСОБА_3 лише затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують її право на земельні ділянки по АДРЕСА_2: у власність для обслуговування житлового будинку 100 кв.м. та в оренду для обслуговування житлового будинку 93.кв.м. строком на 5 років.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму №6 під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VI дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які дані про отримання ОСОБА_3 таких дозвольних документів, проектної документації та технічних умов.

Положеннями пункту 14 постанови Пленуму №6 передбачено, що на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

В супереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, окрім ухвали Львівської міської ради за №182 від 27.01.2011 року про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою, позивачем не надано суду жодних інших підтверджуючих документів щодо визначення меж наданих їй у власність та у користування земельних ділянок як і тих обставин, що здійснене самочинне будівництво вчинено саме в межах наданих земельних ділянок.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає достатніх фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 ЦПК України вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах Інспекції Держаного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований двоповерховий житловий будинок з мансардою, загальною площею 194,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, позначений в технічній документації під літ. "Б-2" відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Федоришин А.В.