Рішення № 30628164, 05.04.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1323/6876/2012

Провадження № 2/456/430/2013

РІШЕННЯ

іменем України

"05" квітня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Янко Б. Я.

при секретаріСтасів О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд постановити рішення яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 2 846,29 грн., а також судовий збір у сумі 214,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог покладається на те, що 19.11.2007 року між ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТзОВ «Комерційний Банк «Дельта») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 009-13202-191107, згідно п. 1.2. якого відповідачеві було відкрито картковий рахунок № 26253901566081 в національній валюті України гривні. Згідно п. 1.3. вищевказаного кредитного договору банк відкрив відповідачу кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. та на день укладення цього договору встановив ліміт Кредитної лінії на рахунку в сумі 3000,00 гривень

Згідно умов кредитного договору викладених в п. 2.3., 3.6., 3.7 відповідач ОСОБА_1 зобовязувалась повертати кредит, проценти за користування кредитною лінією та всю суму пені, яка нарахована у разі порушення строків спали заборгованості за кредитним договором або овердрафтом щомісячно у строки визначені правилами здійснення операцій за картковими рахунками

В ході виконання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобовязання за кредитним договором, а тому станом на 08.10.2012 року, виникла заборгованість на загальну суму 2 846,29 грн. (дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 29 грн.), що є сумою заборгованості по тілу кредиту.

Так як кредит відповідачем не повернутий до цього часу, добровільно це зробити відповідач відмовляється, тому позивач змушений звернутися з даним позовом до суду.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, надіслав 28.03.2013 року на адресу суду клопотання про розгляд справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задоволити. Зазначив, що невизнання позовних вимог ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки за нею рахується заборгованість по тілу кредиту. Відповідачка здійснювала проплати за кредитним договором, але дані кошти йшли на погашення відповідно до п. 3.8. кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволені. Пояснила, що дійсно між нею та ПАТ «Дельта Банк» у 2007 році було заключено кредитний договір, згідно якого вона отримала кредитні кошти у сумі 3000,00 грн. Однак, даний кредит вона повернула банку, про що має відповідні квитанції. Останню проплату вона зробила у 2010 році. Також зазначила, що під час укладення кредитного договору працівниками банку їй не було розяснено, що банком буде нараховуватись комісія, також про це не йдеться і в самому кредитному договорі від 19.11.2007 року. На неодноразові звернення в банк про розяснення умов кредитного договору та надання тарифів по яких здійснюється нарахування комісії працівники банку не реагували та не надавали їй будь які пояснення з цього приводу. Також зазначила, що вона погоджується з проплатами, які зазначені в розрахунку суми заборгованості, однак з нарахованою комісією вона не погоджується. На підстав вище наведеного, вважає, що оскільки повністю повернула суму кредиту, то позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Суд повно, всебічно та обєктивно проаналізував дійсні обставини справи, оцінив зібрані по справі докази та прийшов до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19.11.2007 року між ТзОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 009-13202-191107, згідно якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № 26253901566081 в національній валюті України гривні з кредитною лінією на загальну суму 30 000 грн. із розрахунку 29,90 % річних.

Позивач свої зобовязання перед відповідачем виконав, а саме відкрив картковий рахунок № 26253901566081, оформив та надав в користування платіжну картку з якого відповідачем ОСОБА_1 було знято кошти в сумі 3000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який знаходиться в матеріалах справи.

Одним із безпосередніх обовязків відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, а саме п. п. 2.3., 3.6 договору, є відповідно щомісячними платежами повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним у строки визначені правилами здійснення операцій за картковими рахунками.

Судом встановлено, що останній платіж згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 009-13202-191107 був здійснений відповідачем ОСОБА_1 у 26.10.2011 року і з цього часу повністю припинено виконання зобовязання.

У звязку з цим, як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 08.10.2012 року у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 009-13202-191107 у сумі 2 846,29 грн. (дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 29 грн.), в тому числі:

- тіло кредиту 2 846,29 грн. (дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 29 грн.)грн.

- прострочене тіло кредиту 0,00 грн.

- заборгованість за відсотками 0,00 грн.

- заборгованість за комісіями 0,00 грн.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу.

Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В судовому засіданні судом було зясовано, той факт, що сторонами під час укладення кредитного договору № 009-13202-191107 від 19.11.2007 року було обумовлено в п. 5.2, те що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором, у звязку з цим, суд приходить до висновку, що позивач ПАТ «Дельта Банк» наділений правом вимагати повернення відповідачем ОСОБА_1 всієї суми кредиту належної до сплати на дату предявлення вимоги.

Суд не приймає до уваги та вважає голослівними твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що у неї відсутня заборгованість по кредитному договору, так як вона повністю погасила кредит та має підтверджуючі даний факт квитанції. Адже як вбачається з наявного в матеріалах справи суми розрахунку заборгованості відповідач дійсно здійснювала оплату, однак судом встановлено, що у відповідності до п. 3.8 кредитного договору дана оплата в першу чергу йшла на погашення сум простроченої заборгованості (пеню), на сплату прострочених процентів, які нараховані за користування кредитною лінією, на погашення простроченої заборгованості, на сплату платежів за розрахунково касове обслуговування. Тобто в першу чергу погашалась прострочена заборгованість по кредитному договору, а потім поточна.

Відповідачем ОСОБА_1 у судовому засіданні не було представлено жодного належного доказу, який б підтверджував той факт, що будучи незгідною з умовами кредитного договору, з розрахунком сум, які необхідно було вносити на погашення кредиту вона дійсно зверталась з відповідними письмовими заявами в ПАТ «Дельта Банк» про перегляд умов кредитного договору або ж про його розірвання. Також з пояснень відповідачки наданих у судовому засіданні вбачається, що вона не зверталась до суду з позовом про розірвання кредитного договору, а навпаки продовжувала здійснювати оплату, чим підтверджувала свою згоду з умовами кредитного договору.

Суд вважає, що незнання відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору № 009-13202-191107 укладеного 19.11.2007 року з ПАТ «Дельта Банк» не звільняє останню від відповідальності за неналежне виконання зобовязань, які випливали з умов вищезгаданого кредитного договору.

А тому, на підставі вище наведеного, оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до переконливого висновку, що позов є підставним, підлягає до задоволення та з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 009-13202-191107 від 19.11.2007 року в розмірі 2 846,29 грн. (дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 29 грн.) грн.

Також, згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути в користь позивача судовий збір, які той сплатив при подачі позову до суду, а саме 214, 60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 копійок).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 624, 625, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р 26253901566081, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором в сумі 2 846,29 (дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 29 копійок) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р НОМЕР_1, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020) судовий збір в сумі 214,60 (двісті чотирнадцять гривень 60 копійки) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Головуючий-суддя ОСОБА_3