Рішення № 30628037, 03.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/657/13 03.04.2013 03.04.2013 03.04.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22 Ц-784/877/13р.

Категорія-05 Головуючий першої інстанції:Тустановський О.М.

Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В..В.

Довжук Т.С..

із секретарем: Белеверя В.А.

з участю -

апелянта - ОСОБА_3

представника:

позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.04.2008 р. у справі за

позовом

ОСОБА_6 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А:

26.03.2008 р. ОСОБА_6 звернувся з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно,

Позивач зазначав, що 18.04.2001 р. на Універсальній товарно-сировинній біржі «Номінал»( далі- Біржа «Номінал», або Біржа) він уклав угоду купівлі-продажу будівлі магазину АДРЕСА_1 з АТВТ «Міська універсальна торговельна база» за 4200 грн.

Остання була власником цієї будівлі на підставі свідоцтва про право власності, виданого 02.08.1999 р. органом приватизації виконкому Вознесенської міської ради на підставі рішення Вознесенської міської ради № 107 від 23.07.1999 р., зареєстрованого у МБТІ за № 103 від 02.08.1999 р.

Після реєстрації майнових прав у МБТІ від 21.03.2006 р. він втратив оригінал правовстановлюючого документу.

Посвідчити укладену раніше угоду у нотаріуса можливості немає, оскільки Біржа та попередній власник спірної будівлі ліквідовані без правонаступників.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.04.2008 р. постановлено про задоволення позову.

В апеляційній скарзі треті особи ставлять питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що судом не враховано того факту, що будівля магазину розташована на території домоволодіння, яке належить їм на праві спадкування та що для його будівництва земля не виділялася, на його забудову ні вони, ні спадкодавець дозволу не давали.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнання права власності на будівлю магазину за ОСОБА_6 з підстав втрати ним правовстановлюючого документа, суд першої інстанції виходив з того, що відчуження будівлі відбулося з дотриманням вимог закону, продавець був належним власником об'єкта нерухомості, а втрата оригіналу договору купівлі-продажу є достатньою підставою для визнання за набувачем права власності на цей об'єкт нерухомості.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки до них суд дійшов всупереч дійсним обставинам справи та внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України та п.4 Прикінцевих та Перехідних положень цього Кодексу правовий статус майна та правопорядок щодо його відчуження регулюється нормами матеріального права, які діяли на час створення майна та його відчуження.

Відповідно до вимог ст. 30 ЗК України ( в ред. 13.03.1992 р.) при переході права власності на будівлі та споруди разом з цими об'єктами переходить у розмірах визначених ст. 67 цього Кодексу, також і право власності чи користування земельною ділянкою без зміни цільового використання.

В разі зміни цільового використання надання земельної ділянки здійснюється у порядку відводу.

За змістом вимог ст. 392 ЦК України право на позов з підстав втрати правовстановлюючого документа виникає у особи, яка фактично володіє спірним майном у тому разі, коли таке право не оспорюється іншими особами, тобто за відсутності обставин, які свідчать про наявність у них права вимоги щодо спірного майна та за відсутності можливості отримання дублікату правовстановлюючого документа.

В протилежному випадку, тобто в разі оспорення прав позивача спір має розглядатися з залученням осіб, які оспорюють право.

З матеріалів справи та змісту копії договору купівлі-продажу ( а.с. -5) вбачається, що ОСОБА_6 на Біржі укладена угода про купівлю - продаж будівлі магазину, власником якої вважалася ліквідована на час звернення до суду юридична особа.

Ні в тексті зазначеного договору, ні в інших матеріалах наданих позивачем не міститься даних про належність попередньому власнику земельної ділянки, на якій розміщена спірна будівля чи про її відведення на законних підставах

Між тим з пояснень апелянта, змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів вбачається, що будівля магазину розміщена на території домоволодіння, яке належало ОСОБА_7, а після її смерті успадковано апелянтами.

Спадкодавцю земельна ділянка виділялась рішенням колгоспу під забудову житлового будинку та його обслуговування.

Земельна ділянка під забудову магазину АТВТ «Міська універсальна торговельна база» не виділялася ( а.с. 35, 48, 50, 52, 54-55, 68, 117-117 зв.)

Встановлене свідчить про те, що вимоги позивача про визнання права власності на будівлю магазину стосуються майнових прав апелянтів.

Вирішуючи спір суд не врахував цих обставин та вимог закону, а тому рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, відповідно до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України право на позов з підстав втрати правовстановлюючого документа виникає у особи, яка фактично володіє спірним майном у тому разі, коли таке право не оспорюється іншими особами, тобто за відсутності обставин, які свідчать про наявність у них права вимоги щодо спірного майна та за відсутності можливості отримання дублікату правовстановлюючого документа.

В протилежному випадку вимоги про визнання права власності мають розглядатися з залученням у якості відповідачів, осіб, які оспорюють право позивача.

Відкриваючи провадження у справі та здійснюючи її попередній розгляд, суд не врахував цих обставин, не з'ясував хто є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій розміщена спірна будівля, чиїх прав та обов'язків стосується вирішення позову та в порушення вимог п.2 ч.6 ст. 130 ЦПК України не вирішив питання про їх участь у справі.

Крім того, судом залишена без уваги та обставина, що у справі немає доказів, які б свідчили про ліквідацію Біржі «Номінал» та відсутність можливості отримання позивачем дублікату правовстановлюючого документа.

Встановлене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову та визнання права власності на спірну будівлю магазину.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.04.2008 р. - скасувати.

Постановити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.С. Довжук

В.В. Коломієць