Постанова № 30625203, 09.04.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1945/13-а

Провадження № 2-а/265/84/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Адамової Т.С.,

при секретарі Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2012 рік, -

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2012 рік, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи. За цих підстав вважає, що набув право на отримання щорічної грошової допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що передбачено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв'язку з тим, що нарахування вказаної разової щорічної грошової допомоги здійснювалось ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме у січні 2013 року нараховані та виплачені 90 гривень за 2012 рік, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо недонарахування та невиплати разової допомоги на оздоровлення за 2012 рік та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2012 рік у встановленому законом розмірі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своїх заперечень пояснила, що ОСОБА_1 отримав кошти на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 90 гривень, тобто у розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562. Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Статтею 67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Ст. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Зазначена правова норма є діючою, неконституційною не визнавалася. Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Вважає, що управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради діяло виключно в межах діючого законодавства України, та просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом ІІІ групи І категорії, і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (а.с. а.с. 3, 4, 5).

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р., позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У січні 2013 року відповідачем була нарахована та виплачена позивачу допомога на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 90 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 (а.с. 8).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796). Розділом 8 цього Закону встановлені пенсії і компенсації, які виплачуються особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій.

Так, ст. 48 Закону №796 визначає, що інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Таким чином, позивач, як учасник ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Щодо посилань відповідача на те, що рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі і, зокрема для інвалідів 3 групи, починаючи з 2005 року в розмірі 90 гривень.

За рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, зазначені вище зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону 796-XII, визнані неконституційними.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відшкодовується в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 року № 1-42/2011, за конституційним поданням 49 народних депутатів України. 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визначено, що Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд під час вирішення справ про соціальний захист громадян керується, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Статтею 3 Прикінцевих Положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» визначено: «Установити, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік».

На виконання делегованих повноважень Кабінет Міністрів України 23.11.2011 року прийняв постанову № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до п. 2 якої зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. Зазначеною постановою Кабінетом Міністрів України не встановлено порядок і розмірі виплати допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону № 796.

Щодо повноважень Кабінетом Міністрів України права визначитися з розміром допомоги на оздоровлення на 2012 рік - то вони не були реалізовані.

Суд не може погодитися із посиланнями відповідача щодо можливості застосування до спірних правовідносин Постанови КМУ № 562, оскільки вона не відповідає Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому до спірних правовідносин має застосовуватися саме зазначений Закон, який є актом вищої юридичної сили ніж зазначена постанова Кабінету Міністрів України.

Стаття 71 Закону № 796, яка має назву "Особливості внесення змін до цього Закону" визначає, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Крім того, як розяснює Вищий Адміністративний суд в п. 5 Пленуму «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 16 березня 2012 року N 4 із змінами від 25 лютого 2013 року, суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати. Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року N 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.

Виходячи з системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини, суд приходе до висновку, що на теперішній час при вирішенні даного спору, слід застосовувати розміри заробітних плат, які були встановлені Законами України про Державний бюджет на цей рік, оскільки обмежень щодо розмірів виплат, передбачених ст. 48 Закону № 796, не було.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, неправомірні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8-11, 116, 159, 160, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2012 рік, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати.

Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплаченої суми у розмірі 90 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення постанови протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

СуддяТ.С. Адамова