Рішення № 30622724, 09.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" квітня 2013 р. Справа № 906/255/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 20.01.2013р.,

від відповідача: ОСОБА_2, підприємець,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (м.Київ)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 10890,87 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 10890,87грн., із яких 10000,00грн. боргу, 742,10грн. пені, 148,77грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.02.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/255/13-г та призначено розгляд справи на 21.03.2013р.

Зважаючи на невиконання позивачем вимог ухвали суду та неявку представника відповідача, ухвалою від 21.03.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 09.04.2013р.

На адресу господарського суду Житомирської області 02.04.2013р. від позивача надійшла заява від 01.04.2013р. про уточнення позовних вимог, згідно якої ТОВ "Компанія "Форсаж" просить стягнути з відповідача на свою користь 367,98грн. пені, 73,80грн. 3% річних та судові витрати (а.с.70-73).

Представник позивача в судовому засіданні просить прийняти заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо заяви позивача від 01.04.2013р. судом приймається до уваги викладене у пункті 3.11 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем заяву від 01.04.2013р. як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог згідно вказаної заяви від 01.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним періодично здійснювалось погашення заборгованості за отриманий від позивача товар. Зазначив, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №1п491 від 04.01.2011р. у відповідача перед позивачем не існувало, оскільки позовну заяву з доданими до неї документами відповідач отримав лише 11.03.2013р., а останню проплату в розмірі 10000,00грн. було здійснено ще 01.03.2013р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (позивач/постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №1п491 (далі - договір, а.с.11-12), відповідно до п.1.1 якого за цим договором постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари для автомобілів (надалі за текстом товар), на умовах, визначених цим договором.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії визначаються виходячи з замовлення покупця та з урахуванням наявності товару на складі постачальника. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії вказуються у рахунку-фактурі та накладній, які надає постачальник на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1, п.2.2 договору постачальник поставляє товар на умові EXW "склад постачальника, м.Київ" у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2000". Строк поставки товару складає 2 доби від дати прийняття замовлення до виконання. Підтвердження прийняття замовлення до виконання є рахунок-фактура, надіслана постачальником покупцю.

Приймання товару здійснюється за накладною представником покупця, який має відповідні повноваження, підтверджені документально (п.2.3 договору).

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата вказана у видатковій накладній постачальника.

Згідно п.3.1 договору, продаж товару здійснюється на умовах відстрочки платежу, яка надається на 14 днів, від дати отримання товару покупцем.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року. У разі небажання однієї із сторін продовжувати договірні обов'язки, вона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за три тижні. Уразі відсутності такого повідомлення строк дії договору кожного разу автоматично продовжується до 31 грудня наступного року включно (п.8.1 договору).

На виконання укладеного 04.01.2011р. між сторонами договору поставки №1п491, позивач у період з 31.05.2012р. по 30.11.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 32046,87грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №6017 від 31.05.2012р. на суму 4441,38грн., №8194 від 30.07.2012р. на суму 10716,46грн., №9340 від 29.08.2012р. на суму 1868,84грн., №10027 від 12.09.2012р. на суму 1753,27грн., №10175 від 17.09.2012р. на суму 1073,60грн., №10261 від 18.09.2012р. на суму 2623,25грн., №10436 від 21.09.2012р. на суму 1198,10грн., №13735 від 29.11.2012р. на суму 4992,05грн., №13788 від 30.11.2012р. на суму 3379,92грн. (а.с.13-21).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.3.1 договору поставки №1п491 від 04.01.2011р. строків оплати товару - 14 днів від дати отримання товару покупцем, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до накладної №6017 від 31.05.2012р. у строк до 14.06.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №8194 від 30.07.2012р. у строк до 13.08.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №9340 від 29.08.2012р.. у строк до 12.09.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10027 від 12.09.2012р. у строк до 26.09.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10175 від 17.09.2012р. у строк до 01.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10261 від 18.09.2012р.у строк до 02.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10436 від 21.09.2012р. у строк до 05.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №13735 від 29.11.2012р. у строк до 13.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №13788 від 30.11.2012р. у строк до 14.12.2012р.

Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів. Так, матеріали справи свідчать про те, що станом на 31.12.2012р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 34391,97грн. Дані обставини підтверджуються підписаним представниками сторін та скріпленим печатками актом звірки взаєморозрахунків (а.с.22), а також не заперечувались представниками сторін в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, на загальну суму 24391,97грн., що підтверджується платіжними дорученнями №876 від 14.01.2013р. на суму 3000,00грн. та №19197426 від 31.01.2013р. на суму 21391,97грн. (а.с.75-76).

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 10000,00грн. (34391,97грн. - 3000,00грн. - 21391,97грн.).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у зв'язку з частковою сплатою заборгованості за поставлений товар, неоплаченим станом на час звернення з позовом залишився товар, отриманий відповідачем за накладними №10436 від 21.09.2012р. на суму 1198,10грн., №13735 від 29.11.2012р. на суму 4992,05грн., №13788 від 30.11.2012р. на суму 3379,92грн. та частково за накладною №10261 від 18.09.2012р. на суму 429,93грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2013р. на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в сумі 10000,00грн. з призначенням платежу: оплата товару за мастила згідно договору, що підтверджується платіжним дорученням №19390649 від 02.03.2013р. (а.с.86).

Відповідач в судовому засіданні посилався на те, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №1п491 від 04.01.2011р. у відповідача перед позивачем не існувало, оскільки позовну заяву з доданими до неї документами відповідач отримав лише 11.03.2013р., а погашення заборгованості за отриманий у позивача товар було проведено ще 01.03.2013р.

Проте, зазначені посилання відповідача не заслуговують на увагу, оскільки кошти в розмірі 10000,00грн. відповідачем були перераховані позивачу після звернення позивача з позовом до суду у даній справі (як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті, у якому надійшла до суду позовна заява (а.с.45), позовну заяву було направлено 14.02.2013р.).

Отже, відповідачем у період з 14.01.2013р. по 02.03.2013р. було перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 34391,97грн. (3000,00грн. + 21391,97грн. + 10000,00грн.).

Таким чином, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведене позивачем зарахування, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар перед позивачем відсутня.

У заяві від 01.04.2013р. про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 367,98грн. пені та 73,80грн. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем строків проведення оплати.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №1п491 від 04.01.2011р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 73,80грн. (розрахунок, а.с.71). При цьому, в розрахунку 3% річних позивач визначив кінцеву дату періоду нарахування 3% річних - 02.03.2013р. Проте, при нарахуванні 3% річних позивачем не взято до уваги, що залишок заборгованості за поставлений товар відповідачем було погашено саме 02.03.2013р., тобто прострочення сплати отриманого товару відповідачем існувало до 01.03.2013р. (включно), у зв'язку з чим правомірним, в межах визначеного позивачем періоду, є нарахування 3% річних у розмірі 72,91грн., зокрема, нарахованих:

- в сумі 5,29грн. за період з 03.10.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 429,93грн.,

- в сумі 14,26грн. за період з 08.10.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 1198,10грн.,

- в сумі 31,98грн. за період з 14.12.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 4992,05грн.,

- в сумі 21,38грн. за період з 15.12.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 3379,92грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 72,91грн. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 0,89грн. суд відмовляє.

Також, у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 5.1. договору поставки №1п491 від 04.01.2011р., сторони передбачили, що покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар, посилаючись на умови п.5.1 договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 367,98грн.

Зважаючи на наведене, господарський суд перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с.72), з урахуванням здійсненої відповідачем 02.03.2013р. проплати в розмірі 10000,00грн., встановив, що обґрунтованим, в межах визначеного позивачем періоду, є нарахування відповідачу пені в сумі 364,55грн., а саме нарахованої:

- в сумі 26,46грн. за період з 03.10.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 429,93грн.,

- в сумі 71,28грн. за період з 08.10.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 1198,10грн.,

- в сумі 159,92грн. за період з 14.12.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 4992,05грн.,

- в сумі 106,89грн. за період з 15.12.2012р. по 01.03.2013р. на суму заборгованості 3379,92грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 364,55грн. У стягненні пені в сумі 3,43грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 364,55грн. пені та 72,91грн. 3% річних. В решті позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються сторони пропорційно розміру обґрунтовано заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (м.Київ)

- 72,91грн. 3% річних,

- 364,55грн. пені,

- 1703,68грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Врешті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.04.13

Суддя Кравець С.Г.