Постанова № 30620803, 04.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 135429/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Костіва М.В.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у адміністративній справі №2а/0370/1841/12 за адміністративним позовом Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Луцький спиртогорілчаний комбінат» звернулось в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2012 року №0001492301.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач прийшов до невірного висновку про порушення товариством п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки не проведено корегування сум податкового кредиту отриманого від контрагента якого визнано банкрутом. Відповідно, в наслідок цього ДП Луцький СГК занижено суму податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 9 525 600,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01 березня 2012 року № 0001492301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат судові витрати у сумі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного розгляду, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у скарзі, вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги що вказаний договір не виконано, контрагент позивача на сплатив до бюджету суму податкового зобов'язання по даному договору у сумі 9525600,00 грн. та крім цього, вказаний договір позивачем, як державним підприємством повинен був би бути посвідченим у Міністерстві аграрної політики України, у разі якщо сума договору перевищує розмір статутного фонду підприємства. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був поломлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідачем на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також на підставі наказу та направлення на перевірку було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» з 19 січня 2012 по 06 лютого 2012 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 лютого 2012 року №821/23-2/05515312 (а.с.7-44), яким було зафіксовано факт порушення підприємством пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 9 525 600,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2012 року №0001492301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9525600,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4762800,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів правомірність формування сум податку на додану вартість при декларуванні за липень 2011 року, оскільки укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомості, а саме: об'єктів комерційної нерухомості під складські приміщення, приміщень для торгівлі алкогольними напоями, офісних приміщень узгоджується із статутними видами діяльності позивача і спрямоване на отримання економічної вигоди від здійснення таких операцій в майбутньому.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, вваж є їх невірними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем 16 червня 2009 року було укладено попередній договір купівлі - продажу №1606/1 об'єктів нерухомості з ТзОВ «Юнта-ТТ». Предметом договору був пошук на ринку нерухомості та продаж покупцю (ДП Луцькому СГК) об'єктів комерційної нерухомості під складські приміщення, приміщень для торгівлі алкогольними напоями, офісних приміщень. За умовами цього договору позивачем 02 липня 2009 року було здійснено 100% попередню оплату в розмірі 57153600,00 грн., в т.ч. ПДВ 9252600,00 грн., в яку включається безпосередня вартість об'єктів нерухомості та вартість посередницьких послуг по пошуку об'єктів нерухомості. Факт зарахування коштів на рахунок ТзОВ «Юнта-ТТ» підтверджується наданими позивачем виписками по рахунках.

Відповідно до пункту 3.2 договору від 16 червня 2009 року №1606/1 продавець (ТзОВ «Юнта-ТТ») зобов'язаний погодити об'єкти нерухомості, але в будь-якому випадку не пізніше 01 січня 2010 року, та в порядку і на умовах визначених чинним законодавством України здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію даного правочину, та передати погоджений об'єкт нерухомості у власність покупця (ДП Луцький СГК).

ТзОВ «Юнта-ТТ» у встановлені строки умов договору не виконало.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03 серпня 2010 року було порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Юнта -ТТ», а 07 грудня 2010 року було затверджено реєстр вимог кредиторів останнього, до якого увійшли і грошові вимоги такого кредитора як ДП Луцький СГК 57153725,00 грн., які в порядку черговості були четвертими.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 липня 2011 року (справа №7/77 Б) ТзОВ «Юнта-ТТ» було ліквідовано та щодо останнього припинено провадження у справі про банкрутство. Зі змісту ухвали від 26 липня 2011 року вбачається, що станом на 19 липня 2011 року банкрут ТзОВ «Юнат-ТТ» не має можливості погасити кредиторську заборгованість у зв'язку з відсутністю майнових активів.

Вказана вище операція була відображена підприємствами в бухгалтерському та податковому обліках та підтверджена первинними документами. Отримання попередньої оплати ТзОВ «Юнта-ТТ» відповідно до статті 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» відображено в податковій декларації з ПДВ за липень 2009 року у складі податкових зобов'язань в повному обсязі. В свою чергу, відповідно до статті 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення відносин) на підставі податкових накладних, оформлених належним чином ТзОВ «Юнта-ТТ» (до яких згідно акту перевірки податковий орган не має зауважень), позивачем у відповідних податкових періодах включені суми податку на додану вартість від наданої попередньої оплати до складу податкового кредиту.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, позивач, перерахувавши оплату за нерухомість ТзОВ «Юнта-ТТ» в сумі 57153600,00 грн., реалізував своє право на отримання податкового кредиту, однак нерухомість відповідно до договору не отримав, тому не мав можливості використовувати її в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства.

Податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулась, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Позивачем здійснено оплату за договором, однак договір не виконано, нерухомість не отримано, тому перехід права власності на товар не відбувся та не може відбутись у майбутньому у зв'язку із ліквідацією контрагента - продавця, відповідно така операція не може вважатися постачанням товарів.

Крім цього, ТзОВ «Юнта-ТТ» не сплатило до бюджету суму податкового зобов'язання по даному договору на суму 9525600,00 грн.

З урахуванням наведеного, позивачу відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України необхідно відкоригувати суму податкового кредиту отриманого від ТзОВ «Юнта-ТТ» в сумі 9525600,00 грн. у зв'язку із невикористанням товарів/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності .

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів апеляційного суду вважає, що податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2012 року №0001492301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9525600,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4 762 800,00 грн. відповідачем винесено правомірно.

Дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволені позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2012 року у адміністративній справі 2а/0370/1841/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 09.04.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

М.В. Костів