Ухвала суду № 30619802, 09.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/565/13 Категорія: ст.364 ч.1 КК України

Головуючий в суді I інстанції суддя Шабанов А.М.

Доповідач в суді II інстанції суддя Сербін В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Піскун О.П., Семопядного В.О.

за участю прокурора- Грамми О.А.

при секретарі- Грищенко І.М.

захисників- адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого- ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, раніше не судимого,-

засудженого за ч.1 ст.364 КК України до обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах усіх форм власності строком на 3 (три) роки і штрафом в доход держави в розмірі 4250 гривень. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього, відповідно ст.76 КК України, обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем свого проживання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі державного підприємства ««Дніпропетровське підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство»» в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином- 73780 гривень.

Даним вироком ОСОБА_3 засуджений за те, що він, будучи виконуючим обов'язки директора державного підприємства ««Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство»», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Горького, код ОКПО 00693138 (далі ДП «Облплемпідприємство»), обіймаючи вказану посаду згідно наказу Міністра аграрної політики України від 20 липня 2009 року № 133-п, будучи посадовою особою, здійснюючи керівництво ДП «Облплемпідприємство», виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, згідно яких: діє від імені підприємства без довіреності; представляє інтереси підприємства в усіх організаціях, підприємствах і установах; розпоряджається грошима і майном підприємства згідно Статуту та законодавства; укладає договори, видає довіреності, відкриває рахунки в банківських установах; несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, які визначені Статутом, формування та виконання фінансових планів, підтримання трудової і фінансової дисципліни, ефективне використання та збереження державного майна і грошей, які перебувають у віданні підприємства, дотримання законодавства України.

09 грудня 2010 року, будучи виконуючим обов'язки директора ДП «Облплемпідприємство» ОСОБА_3, при здійсненні своєї діяльності, керуючись статутом ДП «Облплемпідприємство» і Законами України, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, а саме підприємства не державної форми власності ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс», перебуваючи в своєму службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі, за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Горького, в порушення вимог п.1 ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (далі- Закону) від 01 червня 2010 року № 2289 зі змінами в якому зазначено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупників товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних грошей, за умови, що вартість предмета закупівлі товарів, послуг дорівнюється або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт- 300000 гривень, п.4 ст.1 та п.5 ст.2 вказаного вище Закону підписав договір контрактації сільськогосподарської продукції № 28/1 з ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс» в особі директора ОСОБА_4 і поставив на нього печатку ДП «Облплемпідприємство».

Також встановлено, що 29 березня 2011 року ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс» передало, а ДП «Облплемпідприємство» прийняло насіння кукурудзи «Фуріо» 136 посівних одиниць на загальну суму 163200 гривень (Накладна від 13.05.11 року № 158, довіреність на придбання серія ЯПА № 355918 від 13.05.11 року видана ОСОБА_3). При цьому, насіння кукурудзи «Фуріо» придбано ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс» у офіційного дистриб'ютора товаровиробника ТОВ «Сяйво» на підставі накладної № РН-0000037 від 29 березня 2011 року 139 посівних одиниць на суму 91392 гривні 50 копійок, що на 73780 гривень більше, ніж куплено в офіційного дистриб'ютора.

У наслідку, 19 травня 2011 року і 20 травня 2011 року між ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс» та ДП «Облплемпідприємство» в особі в.о.директора ОСОБА_3, підписані акти виконаних робіт за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 28/1 від 09 грудня 2011 року, згідно яких, останній взяв на себе зобов'язання розрахуватися товаром за надані товар і послуги.

07 листопада 2011 року згідно акту приймання сільськогосподарської продукції (кукурудзи) ДП «Облплемпідприємство» передало ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс» кукурудзу в кількості 72,23 тонни, згідно договору контрактації № 28/1 від 09 грудня 2010 року.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, що виразилися в зловживанні службовим становищем, ОСОБА_3, не дотримуючись процедури закупівлі, передбаченої чинним законодавством України та не вжив дій спрямованих на ефективне використання і збереження державного майна і грошей, які перебувають у віданні Підприємства, заподіяв шкоду охоронюваним законом інтересам держави, на суму 73780 гривень, що є істотною шкодою.

В апеляції /а.с.56-58 т.3/ прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати та кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. Обґрунтовує це тим, що при призначені покарання суд першої інстанції порушив вимоги ст.65 КК України, не врахував те, що ОСОБА_3 вину не визнав, не покаявся та давав неправдиві показання намагаючись уникнути від відповідальності. Крім того, судом першої інстанції були порушені вимоги ст.334 ч.1 КПК України, а саме суд в мотивувальній частині обвинувального вироку, при тому, що санкція статті 364 ч.1 КК України має декілька альтернативних видів покарання не мотивував застосування покарання засудженому у виді обмеження волі.

В апеляції /а.с.59-67 т.3/ захисник-адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та кримінальну справу відносно ОСОБА_3 закрити у зв'язку з відсутністю складу злочину. Вказує, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми кримінального закону, а саме, штраф не міг бути застосований, так як на момент, нібито, вчинення злочину норма права, яка передбачає санкцію у вигляді штрафу, не діяла. ОСОБА_3 інкриміновано вчинення злочину станом 09.12.2010 року. На момент нібито вчинення злочину санкція ч.1 ст.364 КК України, (закон набрав чинності з 01.09.2001 року) не передбачала штраф, як додаткове покарання. Закон України № 2070 від 15.04.2008 року змін до санкції ч.1 ст.364 КК України не вносив. Відповідно до Закону України № 1508 від 11.06.2009 року, яким посилено відповідальність за ч.1 ст.364 КК України додаткове покарання у вигляді штрафу не підлягає застосуванню, оскільки погіршує становище ОСОБА_3

Відсутній склад та подія злочину, так як договір контрактації, укладення якого інкримінується ОСОБА_3, не повинен був укладатися за результатами проведення обов'язкового тендеру, оскільки не передбачав придбання товарів і оплату грошовими коштами держави і державі не було завдано реальні збитки. Договір контрактації по своїй суті, є договором, в якому саме Державне підприємство «Облплемпідприємство» було продавцем, а не покупцем.

В судовому засіданні з показань самого ОСОБА_3, Директора ПП «Націонал» ДП «Націонал Плюс» ОСОБА_4, представника цивільного позивача ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 було встановлено, що державою в особі Міністерства аграрної політики України (Уповноважений орган управління) цільові кошти під договір контрактації сільськогосподарської продукції № 28/1 від 09.12.2010 року не виділялися. Підприємство ніяких грошових коштів, що належать йому, на адресу ДП «Націонал плюс» ПП «Націонал» на виконання договір контрактації сільськогосподарської продукції № 28/1 від 09.12.2010 року не перераховувало і не повинно було перераховувати. Таким чином, за Договором № 28/1, саме, Державне підприємство «Облплемпідприємство» є продавцем сільгосппродукції, а ДП «Націонал Плюс» є покупцем. Відповідно, висновок органу досудового слідства і КРУ, про те, що Державне підприємство є покупцем за Договором № 28/1 не відповідає дійсності і вимогам ст.ст. 713 ЦК і 2 ст.272 ЦК (п.1.1.Договору). Суд першої інстанції жодним чином не дав оцінки п.1.1. Договору контрактації, згідно якого визначається предмет договору та суть правовідносин його сторін. ОСОБА_4 пояснив суду, що ніякі грошові кошти Державне підприємство на адресу його підприємства не перераховувало і перераховувати не повинно, а за договором обидва підприємства мали спільно виростити кукурудзу. Також суд першої інстанції не дав ніякої оцінки акту виконаних робіт від 20.05.2011 року, який свідчить про сприяння виробником контрактанту виконання робіт своїми силами і матеріалами на загальну суму 269903 гривень 50 копійок.

Зокрема, ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення, на підставі акту № 07-24/84 від 23.11.2011 року ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Облплемпідприємство» проведеної КРУ в Дніпропетровській області /а.с.231-278 т.1/, у 7 розділі якого зазначено, що закупівля товарів, робіт і послуг підприємством здійснювалася без проведення встановленої законодавством процедури закупівлі, що спричинило шкоду у сумі 73780 гривень. (2 півріччя 2010 року та 9 місяців 2011 року). При цьому в матеріалах кримінальної справи є два взаємовиключні документи. Так згідно висновку спеціаліста-начальника відділу контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_9 від 30.09.2011 року № 24/80 /абз.1 а.с.13 т.1/, складеного за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Облплемпідприємство», вартість посівної одиниці насіння кукурудзи, придбаної ДП «Націонал Плюс» у ТОВ «Сяйво», становить 789 гривень. Згідно ж акту № 07-24/84 від 23.11.2011 року ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Облплемпідприємство», проведеної КРУ в Дніпропетровській області, ревізором ОСОБА_7, вартість посівної одиниці насіння кукурудзи, придбаної ДП «Націонал Плюс» у ТОВ «Сяйво», становить 657 гривень 50 копійок. Обидва ці документи- акти перевірки КРУ, є в матеріалах справи, ні слідство, ні суд суперечності між ними не усунули і належну оцінку не дали.

Крім того, оскаржуваний вирок не містить в собі розрахунку збитку, а також не містить у собі вказівок на належні і допустимі докази (документи), що підтверджують обґрунтування і фактичне заподіяння шкоди державі. Ні слідство, ні суд першої інстанції, жодним чином не оцінили, що за результатами реалізації договору контрактації, ДП «Націонал Плюс» ПП «Націонал» було зібрано врожай кукурудзи з 35 га (а.акту КРУ 35-36), а саме: з поля № 1 -5 га і з поля № 2 -30 га (лист 36 акту КРУ) при врожайності по полю № 1- 55,2 ц/га і з поля № 2 -50,4 ц/га. Тобто, кількість зібраного врожаю кукурудзи з зазначених 35 га повинна була складати 178,8 тонн (5 га х 55,2 ц/га:10+30 га х 50,4 ц/га:10=27,6 ц+151,2 ц=178,8 тонн), а якщо враховувати вартість, яка вказувалася в акті КРУ- 1503,37 грн./тн., то вартість зібраного врожаю (без урахування викраденого) повинна була скласти 268802 гривні 56 копійок (178,8 тн. х 1503,37 грн.= 268802,56 грн.).

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників- адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, які підтримали апеляцію захисника- адвоката ОСОБА_1, частково дослідивши докази по справі, вивчивши доводи апеляцій та матеріали справи колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.64 КПК України при проводженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Як витікає з положень ст.131 КПК України коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить вмотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Згідно вимог ст.132 КПК України витікає, що у постанові про притягнення в якості обвинуваченого повинні бути зазначені в тому числі час та інші обставини вчинення злочину.

З вказаних вище норм кримінально-процесуального закону та вимог ст.ст.43,142,223,263 КПК України витікає, що обвинувачений повинен знати в чому він обвинувачується, а суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб постанова про притягнення в якості обвинуваченого була конкретною за змістом. Її описова частина повинна містити час, спосіб та інші обставини скоєння злочину. Недотримання органом досудового слідства вимог ст.132 КПК України та ст.142 КПК України є підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Згідно положень ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.

Як витікає з вимог ст.334 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку повинні міститися формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням часу вчинення та наслідків злочину. В цій частині вироку наводяться також обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд приймає одні докази і відкидає інші.

З вказаного слідує, що в мотивувальній частині вироку повинні бути точно описані обставини справи з вказівкою ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним і його кваліфікуючих ознак.

Вказаним вимогам ні постанова про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_3 ні вирок суду не відповідають.

Так в основу, як постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 24 квітня 2012 року /а.с.125-127 т.2/, так і мотивувальної частини обвинувального вироку /а.с.48-50 т.3/ в частині матеріальної шкоди, завданої злочином, покладені дані акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Облплемпідприємство» № 07-24/84 від 23 листопада 2011 року проведеної КРУ в Дніпропетровській області /а.с.231-278 т.1/, у 7 розділі якого зазначено, що закупівля товарів, робіт і послуг підприємством здійснювалася без проведення встановленої законодавством процедури закупівлі, що спричинило шкоду у сумі 73780 гривень за період 2 півріччя 2010 року та 9 місяців 2011 року. При цьому, не дивлячись на те, що в матеріалах кримінальної справи є два різні документи, а саме: висновок спеціаліста- начальника відділу контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_9 від 30 вересня 2011 року № 24/80 /абз.1 а.с.13 т.1/, складений за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Облплемпідприємство», згідно якого вартість посівної одиниці насіння кукурудзи, придбаної ДП «Націонал Плюс» у ТОВ «Сяйво», становить 789 гривень та вказаний вище акт № 07-24/84 від 23 листопада 2011 року, згідно якого вартість посівної одиниці насіння кукурудзи, придбаної ДП «Націонал Плюс» у ТОВ «Сяйво», становить 657 гривень 50 копійок, ні слідство, ні суд суперечності між ними не усунули і належну оцінку не дали ні у обвинувальному висновку, ні у вироку суду, хоча вказана вартість має істотне значення для правильного вирішення справи в частині визначення матеріальної шкоди, завданої злочином, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та вказує на неповноту та однобічність проведеного як досудового, так і судового слідства.

В порушення вимог ст.334 КПК України, при наявності суперечливих доказів, а саме даних акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Облплемпідприємство» № 07-24/84 від 23 листопада 2011 року проведеної КРУ в Дніпропетровській області /а.с.231-278 т.1/ та висновку спеціаліста- начальника відділу контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_9 від 30 вересня 2011 року № 24/80 /абз.1 а.с.13 т.1/ в частині вартості насіння кукурудзи, свідчень свідка ОСОБА_7 /а.с.112-115 т.2, а.с.37-41 т.3/, згідно даних якої, за основу, при розрахунках матеріальної шкоди, завданої злочином, бралася саме ціна насіння, по якій підприємство ДП «Націонал Плюс» придбало його у ТОВ «Сяйво», оскільки ціна, яка повинна була застосовуватися відповідно до п.4 Наказу Голов.КРУ № 89 від 13.04.2010 року та «Методичних рекомендацій з визначення суми збитків у разі порушення законодавства в сфері закупівель», тобто домінуюча ринкова ціна на предмет закупівлі, яка сформувалася на території адміністративно-територіальної одиниці, яка визначена і задокументована органом, уповноваженим регулювати або моніторити ціни і тарифи на окремі види продукції, товари та послуги, не була надана ревізорам, свідченням свідка ОСОБА_4, відповідно до яких всі роботи виконувалися відповідно до угоди контрактації сільськогосподарської продукції № 28/1 від 09 грудня 2010 року, укладеної між ДП «Націонал Плюс» та ДП «Облпелмпідприємство», крім того останнє не провадило закупівлю насіння та інших матеріалів, робіт за державні бюджетні кошти, а лише зобов'язувалося, на підставі умов угоди, виростити та реалізувати врожай за середніми цінами по регіону, даних самого вищеназваного договору /а.с.24-25 т.2/, відповідно до умов п.1.1 якого «Виробник»- ДП «Облплемпідприємство» зобов'язувалося виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію (насіння кукурудзи, соняшника) і передати її у власність «Контрактанту»- ДП «Націонал Плюс» при сплаті останніми товару за ринковими середніми закупівельними цінами, свідченнями самого ОСОБА_3, відповідно яких, при виконанні умов вказаного договору жодних коштів з державного бюджету виділено не було, свідчень свідка ОСОБА_6, суд першої інстанції у своєму вироку не вказав, чому приймає до уваги одні докази і відкидає інші, тим самим допустивши невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які могли вплинути на питання про винуватість засудженого та кваліфікацію його дій.

Крім того, в порушення все тих же вимог кримінально-процесуального закону, ні орган досудового слідства, ні суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_3, як умисні протиправні дії, що виразилися в зловживанні службовим становищем, в інтересах третіх осіб, не дотриманні процедури закупівлі, передбаченої чинним законодавством України та не вжиттям дій, спрямованих на ефективне використання і збереження державного майна і грошей, які перебувають у віданні Підприємства, які заподіяли шкоду охоронюваним законом інтересам держави, на суму 73780 гривень, що є істотною шкодою, достовірно не встановив та не вказав в обвинуваченні період часу, протягом якого було скоєне діяння ОСОБА_3, пославшись як на дату підписання угоди- 09 грудня 2010 року, так і на дату передачі виробленої продукції- 07 листопада 2011 року, разом з тим, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 147-п /а.с.67 т.1/ ОСОБА_3 ще 11 липня 2011 року було звільнено від виконання обов'язків ДП «Облплемпідприємства», що в свою чергу унеможливлює правильне застосування кримінального закону в часі при кваліфікації дій засудженого, на що вказує і сторона захисту в своїй апеляції.

Не встановили орган досудового слідства та суд і мотив злочину, в яких саме інтересах третіх осіб діяв ОСОБА_3, не спростували й доводи останнього про те, що засуджений діяв виключно з інтересів державного госпрозрахункового підприємства, якому взагалі не виділялися бюджетні кошти, не взяли до уваги в цьому розрізі й свідчення свідка ОСОБА_4 /а.с.79-80 т.2, а.с.32-35 т.3, а.с.32-33 т.3/, який повністю заперечував якуб-то не було зацікавленість ОСОБА_3 при укладанні угоди.

В порушення вимог ст.22 КПК України та ст.64 КПК України, ст.26 КПК України, не дивлячись на те, що в матеріалах справи маються матеріали стосовно порушення правил державної закупівлі насіння соняшника ДП «Облплемпідприємство» у ТОВ «Приват-Агро», кримінальна справа по вказаним обставинам, які мали місце 26 травня 2010 року, стосовно ОСОБА_3 була порушена 30.01.2012 року за ст.364 ч.2 КК України /а.с.5-6 т.1/ та об'єднана в одне провадження в цей же день /а.с.7-8 т.1/, ніякого процесуального рішення у вказаній частині органом досудового слідства не прийнято.

Не усунувши вказаної неповноти та неправильності досудового слідства, не перевіривши належним чином обставин справи, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, суд постановив обвинувальний вирок на недостатніх, суперечливих доказах, не конкретизувавши обвинувачення в частині періоду, мотиву скоєння злочину та розміру заподіяної матеріальної шкоди, допустивши тим самим істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, які перешкодили суду першої інстанції прийняти об'єктивне та обґрунтоване рішення по справі, внаслідок чого вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року стосовно ОСОБА_3 не можна визнати законним і останній підлягає скасуванню на підставі вимог ст.ст.368-371 КПК України, а апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_1- частковому задоволенню.

Виходячи з того, що вказані вище істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону були допущені і органом досудового слідства, на котрий законодавець, відповідно до вимог ст.22 КПК України та ст.64 КПК України поклав обов'язок щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, в тому числі встановлення обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі і стосуються події злочину, в тому числі часу та способу його вчинення, мотиву, характеру та розміру заподіяної злочином матеріальної шкоди, зважаючи на той факт, що наведені вище неправильність та неповнота досудового і судового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки потребують проведення специфічних слідчих дій, притаманних досудовому слідству, в тому числі конкретизацію обвинувачення, що не було зроблено державним обвинувачем впродовж судового розгляду справи, кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 підлягає поверненню прокурору Дніпропетровського району Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування, в ході якого слід достеменно встановити період, в який мало місце діяння, скоєне ОСОБА_3, обставини його скоєння, мотив дій засудженого та розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди, з дотриманням вимог ст.131 КПК України та ст.132 КПК України, при наявності для того достатніх підстав, пред'явити конкретне обвинувачення ОСОБА_3, виконати інші слідчі дії, необхідність в яких виникне при проведенні додаткового розслідування.

Що стосується призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_3, то при підтвердженні обвинувачення, пред'явленого йому органом досудового слідства покарання слід призначити з дотриманням вимог ст.65 КК України, звернувши при тому увагу на дію кримінального закону в часі.

Підстав для зміни запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3, який є раніше не судимою особою, котра має постійне місце проживання, характеризується виключно позитивно, обвинувачується у скоєнні злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, що вказує на відсутність будь-яких ризиків недотримання ним процесуальних обов'язків, колегія суддів не вбачає і вважає за можливе залишити його у виді, обраному органом досудового слідства та судом першої інстанції, тобто підписки про невиїзд.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.281 КПК України, ст.365 КПК України, ст.366 КПК України, ст.ст.368-371 КПК України, ст.374 КПК України, ст.379 ч.2 КПК України (все в редакції КПК України 1960 року) та п.11, п.15 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року стосовно ОСОБА_3- скасувати, направивши кримінальну справу для проведення додаткового розслідування прокурору Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити- підписку про невиїзд.

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника- адвоката ОСОБА_1- задовольнити частково.

Головуючий суддя: В.В.Сербін

судді:

О.П.Піскун

В.О.Семопядний