Ухвала суду № 30619431, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9649/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, у якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0000142330.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2012 року - позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2012 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» з питань дотримання вимог чинного законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 17 лютого 2012 року № 92/23-304/34048360, яким встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, статті 5 підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємств» та Порядку її складення», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового Кодексу в тому числі по періодам:

- за III квартали 2010 року - 37576,00 грн. (в тому числі за 3 квартал 2010 року -37576,00 грн.);

- за 2010 рік 49957 (в тому числі за 4 квартал 2010 року - 12381,00 грн.);

- за II квартал 2011 року -1002616,00 грн.;

- за ІІ-ІІІ квартали 2011 року 415453,00 грн. (в тому числі за 3 квартал 2011 року - 0 грн.);

- зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 176604 грн.

- Як вбачається зі змісту Акту від 17 лютого 2012 року № 92/23-304/34048360 підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5Л пункту 5.5, статті 5 підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємств та Порядку її складення», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, а саме причиною виникнення правопорушення, згідно Акту перевірки, стало віднесення до валових витрат сум роялті виплачених нерезиденту України.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0000142330, яким за порушення вимог податкового законодавства позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» в сумі 477900,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно з пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з п.п. 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено пункту 138.8 статті 138 Кодексу і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв (пункт 138.9 статті 138 Кодексу).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Кодексу).

Перелік витрат, що відносяться до інших, визначено пункту 138.10 статті 138 Кодексу та визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснені (пункт 138.5 статті 138 Кодексу).

Згідно з підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 розділу III Податкового кодексу України до складу витрат платника податку не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, передбачених цим пунктом, зокрема, роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України. При цьому у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку.

Згідно з підпунктом" 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу до складу витрат платника податку на прибуток не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь: 1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний

статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним

(фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків,

коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим

особам;

в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких

вперше виникли у резидента України.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку; г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;

2) юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу; особа, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу. Таким чином, враховуючи вищевикладене, для визначення правомірності віднесення позивачем сум до валових витрат необхідно встановити відсутність всіх обставин, що забороняють включення до валових витрат нарахування роялті у звітному періоді. Так, згідно Довідки про суму роялті виплачених на користь нерезидента згідно даних бухгалтерського обліку TOB «Фармастор», загальна сума доходу від реалізації товару за 2010 рік складає 276 042 658,42 грн. Згідно акту виконаних робіт сума роялті сплачена Компанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед» у сумі 1806315,90 грн., що не перевищує 4 відсотки доходу від реалізації продукції (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за попередній звітний рік. Відповідно до п.161.3 статті 161 Кодексу визначено, що під поняттям "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Згідно договору та матеріалів, що містяться у справі, контрагент позивача є резидентом Республіки Кіпр. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 143-р затверджено перелік офшорних зон, згідно якого Республіка Кіпр не є офшорною зоною. Таким чином, віднесення позивачем сум сплачених роялті до валових витрат є правомірним, оскільки виключає статус його контрагента як офшорної компанії.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що Компанія «Фармінвест Холдінгс Лімітед», на користь якої нараховується плата за такі послуги є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за отриманні роялті.

Абзацом в підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу передбачено відсутність правових підстав включення до валових витрат роялті, які виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України. Згідно норм вищезазначеного абзацу в разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності податковий орган зобов'язаний звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку. Таким чином, зважаючи на вищезазначене, законодавством передбачено право віднесення до валових витрат сум виплачених роялті в разі попереднього використання іншим суб'єктом прав інтелектуальної власності такого об'єкту правової охорони. Тобто для з'ясування правомірності віднесення до сум витрат необхідним є визначення суб'єкта, який вперше використовував права інтелектуальної власності щодо торгового знаку на території України. Наявне в матеріалах справи Свідоцтво на знак для товарів і послуг №139469, який зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг підтверджує право Компанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед» на зображення знака «Доброго Дня». Вищевизначені відомості опубліковано в офіційному віснику «Промислова власність» 25 травня 2011 року №10. Спеціальним законом, що регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Статтею 16 Закону визначено права особи, яка зареєструвала право інтелектуальної власності. Відповідно до положень вищезазначеної статті свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та надає інші права, визначені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Згідно матеріалів справи датою подання заявки є 26 січня 2011 року. Частинами 7, 8 статті 16 Закону визначено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак-повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору на надано власнику свідоцтва право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України до змісту права власності належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначає поняття права інтелектуальної власності, відповідно до якої це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Статтею 494 Цивільного Кодексу передбачено, що засвідчення набуття прав інтелектуальної власності на торгівельну марку відбувається свідоцтвом. Таким чином, свідоцтво на знак для товарів і послуг № 139469 є документом, який підтверджує, що права інтелектуальної власності на знак № 139469 - «Доброго Дня» вперше виник у контрагента Позивача Компанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед», а не компанії резидента TOB «Фармастор». Зважаючи на вище визначене, вбачається, що законодавством у сфері інтелектуальної власності визначено, що права особи на об'єкт інтелектуальної власності (користування, розпорядження та володіння цим об'єктом) виникають з моменту подання заявки, в разі отримання Свідоцтва, яке посвідчує правовласності.

Сам по собі факт здійснення будь-яких юридичних дій з приводу реалізації прав на знак торгової марки, що зареєстрований контрагентом позивача є моментом виникнення прав інтелектуальної власності. Так, між TOB «Фармастор» та Компанією «Фармінвест Холдінгс Лімітед» (резидент Республіки Кіпр) укладено договір від 1 червня 2011 року №06/11 про надання виключного права (ліцензії) на використання знаку для товарів і послуг на території України. Враховуючи вищевикладене, факт укладення договору від 1 червня 2011 року є моментом передачі права користування знаком для товарів та одночасно моментом реалізації права інтелектуальної власності Компанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед» і, таким чином, вперше реалізація права власності на об'єкт інтелектуальної власності на торговий знак для товарів та послуг виник не у позивача, а у його контрагента - Компанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед».

Податковим Кодексом України визначено обов'язок податкових органів звернення до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України в разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності для отримання відповідного висновку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1756 затверджено Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, 'Згідно пункту 1 якого Державна служба інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію, публікацію відомостей про цю реєстрацію, видачу свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір. Таким чином, оскільки позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, для отримання висновку про перше виникнення права інтелектуальної власності законодавство зобов'язує відповідача звернутися до Державної служби інтелектуальної власності.

Крім того, законодавством передбачено інші способи, які виключають право віднесення сум сплачених роялті до складу валових витрат, зокрема у випадку коли особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є (абзац г) підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України).

Так, згідно довідки Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 24 січня 2011 року Кампанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед» є резидентом республіки Кіпр та підлягає оподаткуванню відносно отриманих доходів з усіх джерел починаючи з 5 липня 2007 року. Водночас згідно із пунктом 3.2 статті 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Оподаткування доходів резидентів Республіки Кіпр регулюється положеннями Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29 жовтня 1982 року, який ратифіковано Верховною Радою України. Згідно зі статтею 6 Угоди платежі за авторськими правами і ліцензіями, які нараховуються із джерел в одній із Договірних країн із особою із постійним місцезнаходженням в іншій Договірній країні, не підлягають оподаткуванню у першій країні. Таким чином, зважаючи на сплату податку Кампанії «Фармінвест Холдінгс Лімітед» на території Республіки Кіпр, Позивач мав всі правові підстави віднесення до складу валових витрат сум сплачених як роялті нерезиденту України.

Крім того, частинами 2 та 3 статті 140 Податкового кодексу передбачено відсутність права юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу та особи, яка сплачує податок у складі інших податків включати до складу валових витрат суми сплачених роялті, проте Актом перевірки зафіксовано, що позивач є платником податку на прибуток та не визначено факт сплати податку на прибуток у складі інших податків. Таким чином, зважаючи на відсутність критеріїв, які забороняють включення до складу валових витрат сум сплачених роялті та те, що понесені позивачем витрати на сплату роялті нерезиденту України законодавством віднесено до складу валових витрат колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми роялті сплачені нерезиденту України.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а висновки що викладені в Акті перевірки відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0000142330 в частині донарахування 415453,00 грн. підлягає скасуванню.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвала складена в повному обсязі 15 березня 2013 року.