Постанова № 30618737, 09.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5017/775/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - ліквідатор Дарієнко В.Д., постанова у справі №31/17-1854-2011 від 01.06.2011 р.;

від відповідача - Лоскутов С.П., довіреність б/н від 02.04.2013р.;

від третьої особи - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

колективного підприємства по наданню комунальних послуг сільському населенню „Сількомунхоз"

на рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2013 року

у справі №5017/775/2012

за позовом: колективного підприємства по наданню комунальних послуг сільському населенню „Сількомунхоз"

до відповідача: Тарутинської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,на стороні відповідача: ОСОБА_3

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012р. колективне підприємство по наданню комунальних послуг сільському населенню „Сількомунхоз" (далі- КП „Сількомунхоз") звернулось з позовом до Тарутинської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 (далі- ОСОБА_3) про визнання недійсним рішення Тарутинської селищної ради №636-V від 20.05.2010р. „Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка) гром. ОСОБА_3".

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2013р. у справі №5017/775/2012 (суддя Брагіна Я.В.) у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позивачем порушення оспореним рішенням прав останнього (том ІІ а.с.141-142).

Не погодившись з прийнятим рішенням, КП „Сількомунхоз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2013р. у справі №5017/775/2012 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Тарутинська селищна рада незаконно з порушенням порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами спірним рішенням передала третій особі земельну ділянку, частиною якої користується позивач з 07.10.1992 р. (том ІІ а.с.153-156).

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення.

Третя особа участі в судових засіданнях не брала, хоча була належним чином сповіщена про час та місце їх проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІІ а.с. 152, 165), в письмовому вигляді власну позицію щодо апеляційної скарги не висловила.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Тарутинської селищної ради Одеської області №636-V від 20.05.2010р. „Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_3" (далі- рішення від 20.05.2010 р.) вирішено: надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) у власність загальною площею 0,06 га ОСОБА_3; земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1; видати державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_3 (том І а.с. 11).

Вважаючи, що зазначене рішення порушує права позивача, останній звернувся з позовом до суду про визнання його недійсним, оскільки спірною земельною ділянкою КП „Сількомунхоз" користується з 1992р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з приписами статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В силу статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені главою 19 Земельного кодексу України.

За приписами статті 116 цього Кодексу в редакції станом на день прийняття оспореного рішення громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вказує позивач, частина земельної ділянки, яка надана відповідачем громадянці ОСОБА_3, з 1992 р. знаходиться в користуванні позивача на підставі рішення Тарутинської селищної ради №2 від 07.10.1992 р.

Перевіряючи ці доводи позивача господарський суд першої інстанції встановив, що вказаним рішенням було закріплено за райсільгоспкомунгоспземом земельну ділянку площею 0,23 га із земель запасу селищної ради (том І а.с.12). Проте із змісту вказаного рішення неможливо встановити ні місцезнаходження, ні межі земельної ділянки, ні яке відношення має передана спірним рішенням третій особі земельна ділянка до земельної ділянки, що була закріплена за райсільгоспкомунгоспземом, правонаступником якого є КП „Сількомунхоз".

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до наявних в матеріалах справи відповідей державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" Одеська регіональна філія та відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області за позивачем земельна ділянка на території Тарутинської селищної ради не обліковується; правоустановчі документи на земельну ділянку не видавались (том І а.с. 50, том ІІ а.с.95).

За приписами Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Позивач не надав належних доказів, які б посвідчували його право користування, право оренди чи право власності на спірну земельну ділянку, тобто договору оренди спірної земельної ділянки чи державного акту, а також доказів знаходження нерухомого майна на спірній земельній ділянці, яке б належало позивачу.

Згідно даних Тарутинського районного бюро технічної інвентаризації за КП „Сількомунхоз" нерухоме майно не зареєстровано (том І а.с.51, 52-54, 71; том ІІ а.с.57). Стосовно фотознімків судова колегія зазначає, що з них неможливо встановити чи саме позивачем збудовано та чи на спірній земельній ділянці розташовано об'єкти нерухомості, власником яких вважає себе скаржник, а тому зазначені докази не є належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту знаходження нерухомого майна позивача на земельній ділянці, переданій у власність третій особі.

В пункті 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з подальшими змінами та доповненнями зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем за допомогою належних та допустимих доказів того, що спірним рішенням порушуються його права.

З цих підстав (з підстав недоведеності порушення спірним рішенням прав позивача) не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про порушення відповідачем визначеного чинним законодавством порядку передачі громадянам земельних ділянок у власність. При цьому, колегією суддів враховано, що позивач не є тією особою, на яку державою покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням сільськими, селищними чи міськими радами вимог земельного законодавства.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 08.02.2013 р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за апеляційною скаргою у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу колективного підприємства по наданню комунальних послуг сільському населенню „Сількомунхоз" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2013 р. у справі №5017/775/2012- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 09.04.2013р.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.