Постанова № 30618578, 11.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2013 р. справа №5006/24/86/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі: Гриньовій О.В. за участю представників сторін:від позивача :Лисак Т.Г. - за дов. б/н від 02.01.13 р.від відповідача:не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід04.03.2013 р.у справі№ 5006/24/86/2012 (суддя Величко Н.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської областідо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецькпростягнення збитків у розмірі 69630 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк про стягнення збитків у розмірі 69630 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк про стягнення збитків у розмірі 69630 грн. 00 коп. були задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області збитки у розмірі 69630 грн. 00 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача усно в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 26.03.13р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 20.03.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 20.03.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/24/86/2012, та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.11 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 11-15/1302-У, за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) відповідачу вугілля для збагачення, оплатити послуги відповідача, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти концентрат, а відповідач зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат позивачу у строки і на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями.

У відповідності до п. 1.1.3 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.11р., виконавець зобов'язався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на ТОВ "ЦОФ Селидовська" та/або ТОВ "УП ЦОФ Чумаковська" та/або Філії "ЦОФ Дзержинська" ТОВ "Енергоімпекс" та/або ПАТ "ЦОФ Кіндратівська" та/або ВАТ "Стаханівська ОФ" (ЦОФ - вантажоотримувач) і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах "FСА, залізнична станція "Новогродівка" та/або "Чуманово" та/або "Кривой Торец" та/або "Байрак" та/або "Стаханов" Донецької залізниці Укрзалізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС-2000" з урахуванням умов цього договору.

Згідно п. 1.1.5 договору в редакції додаткової угоди №5, концентрат повинен бути переданий виконавцем замовнику за реквізитами, зазначеними замовником у відповідних листах-заявках.

Пунктом 3.7.5 договору сторони передбачили, що у разі, якщо показники якості концентрату, визначені лабораторією вантажоотримувача, відмінні від посвідчень якості, замовник (вантажоотримувач) протягом 24-год. з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати виконавця (вантажовідправника) для проведення сумісного опробування концентрату. У випадку неприбуття представника виконавця протягом 1-3 діб з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймається показник якості. визначений лабораторією вантажоотримувача або незалежним експертом. За результатом сумісного опробування концентрату складається акт. Відомості якісних показників, встановлених сторонами при сумісному опробуванні концентрату за якістю і зазначені в Акті, є обов'язковими і остаточними для обох сторін і виконуються сторонами при розрахунках за надані послуги виконавцем. Надлишково сплачена плата за простій та користування залізничними вагонами, а також додаткові збори по залізниці, відносяться на винну сторону.

Згідно п.п. 3.10.1, 3.10.2, 3.10.5, 3.10.15, 3.10.15.1 договору в редакції додаткової угоди № 5, концентрат, що відвантажується на адресу Бурштинської, Лидижинської та Добротворської ТЕС, повинен відповідати ДСТУ 3472-96, ДЕСТ 19242-73, ДСТУ 4083-2002 та ТУ для виробника/вантажовідправника концентрату і не перебільшувати якісні показники, визначені цим договором. Поставка концентрату виконавцем на адресу зазначених ТЕС повинна здійснюватися рівномірно протягом місяця залізничним транспортом у відкритих напіввагонах, мінімальна норма відвантаження - чотири залізничних вагони. Приймання концентрату за якістю здійснюється у присутності виконавця (вантажовідправника) на підставі даних хіманалізу лабораторії вантажоотримувача.

Пунктами 3.10.20 та 3.10.26 договору в редакції додаткової угоди № 5 зазначено, що концентрат, у якого показники якості перебільшують граничні показники якості, зазначені в специфікаціях до цього договору, підлягає поверненню виконавцю (вантажовідправнику), про що замовник або вантажоотримувач протягом 24-годин з моменту виявлення невідповідності показників якості факсограмой (з наступним підтвердженням телеграмою) повідомляє виконавця і вантажовідправника. Якщо вантажоотримувач здійснює повернення концентрату замовнику, то всі витрати з переадресації неприйнятого концентрату (витрати на транспортировку концентрата до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонами (що розраховується з моменту отримання виконавцем телеграми до момента перерахування передплати з переадресації неприйнятого концентрату), витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманаліза концентрату та інше) покладаються на виконавця/вантажовідправника.

У відповідності до п. 3.10.24 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.11р., претензії і позови відносно неналежного виконання зобов'язань з передачі (поставці) концентрату за цим договором, у тому числі за неналежну якість концентрату, пред'являються безпосередньо виконавцю.

Згідно п. 7.1 договору, при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність за шкоду, спричинену іншій стороні і відшкодовує їх у повному обсязі.

Сторони 23.04.12 р. та 27.04.12 р. склали та підписали Специфікації до договору № 11-15/1302-У від 21.03.11р., якими погодили кількість вугілля, що підлягає збагаченню, асортимент, марки вугілля та його якісні характеристики, перелік вантажовідправників та перелік збагачувальних фабрик (до якого увійшла й "Стаханівська збагачувальна фабрика"), якісні характеристики концентрату, перелік вантажоотримувачів концентрату та строки поставки.

Як вбачається, ПАТ "Стаханівська ЗФ" 17.05.12 року за залізничними накладними відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" концентрат вугільний марки ДГ-0100 мм вагою 417900 кг у вагонах №№ 56596901, 58140336, 56728611, 55722524, 56032139 та концентрат вугільний марки ДГ0-100мм вагою 418500кг у вагонах №№ 57597742, 56068513, 56113004, 56104672, 55161061, 53153920.

За посвідченням якості № 62, виданим ПАТ "Стаханівська ЗФ" 17.05.12р., вугілля у вагонах №№ 57597742, 56068513, 56113004, 56104672, 55161061 та 53153920 має наступні якісні показники: зола - 21,5%, волога - 15%, летючість - 40,6% та за посвідченням якості № 64, виданого ПАТ "Стаханівська ЗФ" 17.05.12 р., вугілля у вагонах №№ 56067846, 56596901, 58140336, 56728611, 55722524 та 56032139 має наступні якісні показники: зола - 22,5%, волога - 15%, летючість - 41,3%.

Як зазначає позивач у позові, при прийманні партії вугілля на Ладижинській ТЕС було встановлено факт поставки вугілля нібито невідповідної якості, що на думку позивача нібито підтверджується актом відбору проби вугілля № 2073 з вагонів №№ 57597742, 56068513, 56113004, 56104672, 55161061, 53153920, актом відбору проби вугілля № 2077 з вагонів №№ 56596901, 58140336, 56728611, 55722524, 56032139 та актами про фактичну якість № 2073 та № 2077, якими зафіксовано, що результати хіманалізу мають показники по пробі № 2073 - волога 16,6%, зола 22,9%, леткі - 41,3%, а по пробі № 2077 - волога 17,1%, зола 15,9%, леткі 40,8%.

Позивач листом від 21.05.12р. № 1/3821 повідомив відповідача про поставку вугілля нібито неналежної якості та відмову Ладижинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західвугілля" приймати цю продукцію, на що відповідач у відповіді № 746 від 21.05.2012р. повідомив позивачу реквізити для повернення вагонів з вугільним концентратом виробництва ПАТ "Стаханівська ЗФ".

Як стверджує позивач, ним для перевезення вантажів залізницею було орендовано рухомий склад у ТОВ "Українське промислове агентство" та ДП "Трансгарант-Україна" за договорами № 12-№ 11-15/1457-А від 30.03.11р. та 15/886-А від 07.03.12р. відповідно і перераховано орендодавцям за платіжним дорученням № 111747 від 24.05.12 р. суму у розмірі 3520000 грн. 00 коп. - передоплата за оренду вагонів за договором № 12-15/886-А від 07.03.12р. та за платіжним дорученням № 110673 від 10.05.12р. суму у розмірі 9000000 грн. 00 коп. - передплата за оренду ж/д вагонів за договором № 11-15/1457-А від 30.03.2011р.

Враховуючи наведене, позивач, вважаючи, що поніс збитки через сплату орендної плати за оренду вагонів, звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк збитків у розмірі 69630 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.11 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 11-15/1302-У, за умовами якого сторони передбачили свої умови порядку оформлення приймання концентрату за якістю та конкретизували дії сторін у випадку встановлення ними фактів постачання концентрату з іншими якісними показниками, ніж передбачено у специфікації. Зокрема, сторони погодили обов»язок позивача в таких випадках виставляти відповідачу рахунок на попередню оплату транспортних витрат, які необхідно здійснити для повернення залізничним транспортом неякісної продукції та скласти спільний акт відшкодування витрат для фактичної оплати встановлених чинним транспортним законодавством України зборів та плати за користування вагонами.

17.05.12 року за залізничними накладними ПАТ "Стаханівська ЗФ" відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" концентрат вугільний марки ДГ-0100 мм вагою 417900кг у вагонах №№ 56596901, 58140336, 56728611, 55722524, 56032139 та концентрат вугільний марки ДГ0-100мм вагою 418500кг у вагонах №№ 57597742, 56068513, 56113004, 56104672, 55161061, 53153920.

Оскільки, на думку позивача, по надходженню вантажу на станцію призначення було встановлено, що якість поставленої продукції не відповідає даним, вказаним виконавцем у посвідченнях про якість та Специфікації до договору, ним на адресу відповідача було направлено лист від 21.05.12р. № 1/3821, яким повідомлено про поставку вугілля неналежної якості та відмову Ладижинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західвугілля" приймати цю продукцію, на що відповідач у відповіді № 746 від 21.05.2012р. повідомив позивачу реквізити для повернення вагонів з вугільним концентратом виробництва ПАТ "Стаханівська ЗФ".

Як стверджує позивач і помилково зазначено судом першої інстанції, залізничними накладними №№ 40231276 та 40232191 повернув вугільний концентрат, нібито уклавши для цього договори оренди залізничного рухомого складу з ТОВ «Українське промислове агентство» та ДП «Трансгарант-Україна» і сплативши при цьому орендну плату у загальному розмірі 69630 грн. 00 коп., яку позивач розрахував самостійно, виходячи з розміру орендної плати, встановленої договорами оренди вагонів та кількості вагонів, якими було здійснено повернення вугільного концентрату.

Однак судова колегія вважає недоведеним та безпідставним висновок суду першої інстанції про наявність факту укладення договорів оренди залізничного рухомого складу саме для повернення цієї партії неякісного вугільного концентрату за спірним договором поставки, оскільки ці договори оренди були укладені позивачем для ведення своєї господарської діяльності взагалі і не містять в собі посилань на те, що орендуються вагони саме для виконання договірних зобов»язань позивача за договором поставки з відповідачем. Таким чином, матеріалами справи не доведено, що укладання позивачем з третіми особами цих договорів оренди пов»язано саме з виконанням договору поставки, який визначено позивачем в якості підстави позову. Передбачені сторонами умови договору щодо обов»язку відповідача (або вантажовідправника) відшкодовувати понесені позивачем додаткові транспортні витрати не містять обов»язку відшкодування відповідачем саме орендної плати позивача, розмір якої був встановлений, згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, позивачем та іншими юридичними особами на вільній підставі, тоді як плата за користування вагонами, що сплачується залізниці, встановлюється визначеними державою тарифами і підтверджується певними засобами доказування (відомістю плати за користування вагонами). Будь-яких змін до договору поставки в цій частині сторонами не укладено і суд першої інстанції помилково застосував умови п.п. 3.10.20, 3.10.26 договору в редакції додаткової угоди №5 до відшкодування саме орендної плати позивача з відповідача (при відсутності погоджених сторонами документів, які є підставою для покладення на нього відповідальності у такому випадку). До того ж, позивачем не доведений розмір заявлених збитків, який складається тільки з орендної плати, сплаченої позивачем нібито саме задля повернення відповідачу вугільного концентрату, виходячи з того, що розрахунок збитків зроблений позивачем арифметичним шляхом, виходячи з актів виконаних робіт за договорами оренди, які складені між ТОВ «Українське промислове агентство», ДП «Трансгарант-Україна» та позивачем на встановлену ними вільну ціну за оренду кожної одиниці залізничного рухомого складу за іншими правовідносинами, що не мають будь-якого відношення до спірного договору поставки.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами по справі причинно-наслідковий зв»язок між протиправними діями відповідача з поставки вугільного концентрату з іншими показниками, ніж передбачено умовами договору та Специфікації, та спричиненими позивачу збитками саме у заявленому ним розмірі, який не підтверджено узгодженим сторонами порядком, при дотриманні якого можливо було б нарахування понесених додаткових транспортних витрат, зокрема, у вигляді плати за користування вагонами, яка за своєю правовою природою не є орендною платою, що встановлюється суб»єктами господарювання у орендних правовідносинах і відшкодування якої можливе тільки при умові такої письмової домовленості між позивачем та відповідачем. Інших належних та допустимих доказів спричинення збитків позивачу саме з вини відповідача матеріали справи не містять.

Отже, судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 69530 грн. 00 коп., оскільки позивач в даному випадку не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог саме в заявленій сумі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2013 р. у справі № 5006/24/86/2012 підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню, а у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 69530 грн. 00 коп. слід відмовити в зв»язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2013 року у справі № 5006/24/86/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2013 року у справі № 5006/24/86/2012 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", м. Донецьк про стягнення збитків у розмірі 69630 грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ЗКПО 00178353 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення", 83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЗКПО 36887724 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 860 грн. 25 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3- відповідачу;

4 - ДАГС;

5 - ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.