Постанова № 30618540, 03.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2013 р. справа №5009/4323/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О., Азарова З.П., Геза Т.Д.За участю представників: від заявника:не з'явивсявід боржника:не з'явивсявід кредиторане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ДПС на постанову господарського суду Запорізької областівід28.11.2012 рокуу справі№ 5009/4323/12 (суддя Юлдашев О.О.)за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. ЗапоріжжяпробанкрутствоВСТАНОВИВ:

16.10.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя із заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до вимог ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя з врахуванням особливостей ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Господарським судом Запорізької області 28.11.12 по справі № 5009/4323/12 винесено постанову про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі. Ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Власенко В.С.

Постанова суду мотивована тим, що 10.09.2012 загальними зборами учасника боржника прийняте рішення про припинення підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя (протокол №1), призначено головою ліквідаційної комісії Власенко В.С.; здійснено публікацію в газеті "Туча" від 27.09.2012.; боржником наданий до суду проміжний ліквідаційний баланс підприємства станом на 19.11.2012р., за даними якого загальна сума кредиторської заборгованості боржника, що не оспорюється перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Просвєт" складає 378 800,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська ДПС подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову господарського суду Запорізької області у даній справі від 28.11.2012р. скасувати справу передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Господарським судом встановлено, що боржник має ознаки надкритичної неплатоспроможності, що робить неможливим ним виконання своїх зобов'язань перед кредиторами без застосування процедур, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ліквідатором проведена інвентаризація активів боржника та встановлено, що станом на 19.11.2012р. оборотні активи , за рахунок яких можливо провести розрахунки з кредиторами, у боржника відсутні.

Апеляційна скарга ухвалою від 08.01.2013р.була прийнята Донецьким апеляційним судом до провадження.

Оскаржуючи постанову суду Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська ДПС просить її скасувати. В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що боржник перебуває на податковому обліку та відповідно до законодавства є платником податку. Також ДПІ вказує на подання боржником податкової звітності з ПДВ за липень 2012р. і зазначає, що станом на 20.12.2012р. процесуальні документи господарського суду щодо банкрутства ТОВ "Л.С.Д." , саме: ухвала про відкриття провадження у справі, постанова про визнання боржника банкрутом - не надходили.

Представники апелянта та боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частина шоста цієї ж статті передбачає, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2012р. учасником товариства було прийнято рішення про ліквідацію товариства: здійснено публікацію в газеті "Туча" від 27.09.2012.; боржником наданий до суду проміжний ліквідаційний баланс підприємства станом на 19.11.2012р., за даними якого загальна сума кредиторської заборгованості боржника, що не оспорюється перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Просвєт" складає 378 800,00 грн.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що проміжний ліквідаційний баланс було складено 19.11.2012р., який затверджено на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя від 19.11.2012р., крім того на даному засіданні зборів учасників було прийняте рішення стосовно звернення до господарського суду для здійснення подальшої ліквідації у встановленому законом порядку.

Проте, як видно з титульного аркушу, заява про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя від 16.11.12р., тобто була зареєстрована в канцелярії господарського суду за три дні до виникнення самого проміжного балансу та рішення засновників про припинення Підприємства - з порушенням строку для пред'явлення вимог кредиторів ст. 105 ЦК України.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже враховуючи зазначені норми закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після закінчення строку, який передбачений статтею 105 ЦК України, є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення вимог ч. 3 ст. 60 ГК України відсутні письмові повідомлення про ліквідацію товариства до державних контролюючих органів у м. Запоріжжі, а саме: фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, центру зайнятості, фонду соціального захисту інвалідів, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно додатку 8 до порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) - Форма № 8-ОПП № Л-1 від 10.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя повідомило про припинення платника податків ДПІ Орджонікідзевського району міста Запоріжжя ДПС. Проте згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1 від 06.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя перебуває з 26.09.2007р. на обліку у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ДПС та звітувало саме до цієї інспекції.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Отже, колегія суддів вважає, що ліквідаційна комісія не здійснила заходів щодо персонального повідомлення у письмовій формі усіх можливих (відомих) кредиторів та з'ясування наявності або відсутності заборгованості перед цими державними органами.

Так само в матеріалах справи відсутні докази виконання ліквідаційною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя вимог закону, щодо встановлення та закриття всіх існуючих у боржника рахунків у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи, на що також не звернув увагу господарський суд.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на момент державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." від 30.09.2011р., статутний фонд був сформований у розмірі 46 000 грн., що становило 100 відсотків від дольової частки Статутного капіталу Учасника та складається з:

- персональні комп'ютери (системні блоки) 15 шт. на суму 23600грн.;

- монітори 13 шт. на суму 14 800грн.;

- принтери 4 шт. на суму 6 100 грн.;

- багатофункціональний пристрій на суму 1 500 грн.;

Згідно ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута. Але як вбачається з відомостей результатів інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." від 19.11.2012р. вищенаведене майно не було внесене в дану відомість. Данні про реалізацію цього майна, його оцінки, переоцінки в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Також, ліквідаційною комісією не надано доказів про з'ясування наявності у боржника майна, а саме: відсутні відповідні довідки з органів технічної інвентаризації, Державтоінспекції, управління держкомзему, інспекції держтехнагляду, органів державної виконавчої служби щодо наявності відкритих виконавчих проваджень.

У порушення викладених вимог боржник звернувся до суду до спливу стоку для пред"явлення вимог кредиторів, складання проміжного балансу та до прийняття рішення ліквідаційної комісії затвердити проміжний ліквідаційний баланс та звернення до господарського суду з заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д.".

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство ліквідаційною комісією не було надано доказів виконання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України, що може суттєво вплинути на достовірність даних проміжного ліквідаційного балансу щодо співвідношення активів та пасивів боржника.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві про визнання боржника банкрутом, в обґрунтування кредиторських вимог боржник посилається на заборгованість боржника, перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Просвєт" складає 378 800,00 грн.

До заяви про порушення справи боржник додав докази наявної кредиторських вимог до нього лише з боку ТОВ "Просвєт" у сумі 378 800,00грн., які підтверджуються договором поставки № 06-05/12 від 06.05.2012р., видатковою накладною №1 від 06.05.2012р., актом звірки розрахунків станом на 13.08.2012р., претензією № ПТ-1від 13.08.2012р., відповіддю на претензію від 16.08.2012р.

Однак, згідно ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення боржником господарських операцій, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.1 статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п.2.1, 2.4).

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей визначається наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Згідно ст.32 ГПК України, докази у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність си відсутність обставин, на які ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дія вказаної Інструкції згідно з п. 1 поширюється на підприємства та інші юридичні особи, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна, податкова накладна).

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя заявником не було належним чином доведена та підтверджена кредиторська заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Просвєт", тоді, як відповідно до вимог ст. 51 п.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартість майна - юридичної особи, щодо якого прийняте рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим законом.

Таким чином, приймаючи постанову у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя, суд першої інстанції належно не встановив, що боржником не був дотриманий порядок самоліквідації, передбачений Цивільним, Господарським, Податковим кодексами України, оскільки останній не надав господарському суду належних і допустимих доказів наявності кредиторської заборгованості боржника, доказів належного повідомлення податкового органу та виявлення ліквідаційної маси.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які останній посилався, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом згідно ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.

За таких обставин, постанова господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. у справі №5009/4323/12про визнання банкрутом підлягає скасуванню, провадження у справі №5009/4323/12 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ДПС на постанову господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. у справі № 5009/4323/12- задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 28.11.2012р. у справі № 5009/4323/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/4323/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д." м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів щодо судового рішення про скасування постанови суду про визнання банкрутом та судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2013р

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

Т.Д. Геза