Рішення № 30618312, 11.04.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2013 Справа № 920/289/13-гЗа позовом : Приватного виробничого підприємства «Вибір», м. Суми

До відповідача: Державного підприємства «Південна залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління державного підприємства «Південна залізниця», м. Суми

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області, м. Суми

про стягнення 61733,29 грн.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО

За участю представників сторін:

від позивача : Кліменченко С.В.

від відповідача : Кліпіков Р.Б.

3-я особа : Ладиченко О.М.

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 11 год.00хв. 18.03.2013р. до 11 год.00 хв.01.04.2013р.

Суть спору: Позивач в своїй позовній заяві від 11.02.2013р. № 24 просить стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" на свою користь грошові кошти отримані без достатньої правової підстави в розмірі 61 733,29 грн., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Відповідач подав клопотання від 26.02.2013р. № 5-15-11/163, згідно якого зазначає, що предметом спору по даній справі є повернення коштів, сплачених в якості орендної плати за користування державним майном - частиною будівлі механізованого складу на залізничній станції Суми-товарна, площею 977 кв.м., яка знаходиться в м. Суми, вул.Харкіська,129 та яку позивач орендував на підставі договору оренди державного майна від 25.11.2005р. № 740. Оскільки орендодавцем за вказаним договором оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області, а Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Південної залізниці є балансоутримувачем зазначеного державного майна і рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки Регіонального відділення Фонду державного майна по Сумській області як орендодавця за договором оренди державного майна від 25.11.2005р. № 740, посилаючись на ст.27 Господарського процесуального кодексу України, просить залучити останнє до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог.

Суд , ухвалою від 28.02.2013р. задовільнив клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи , так як судове рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки Регіонального відділення Фонду державного майна по Сумській області , у відповідності до вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Регіонального відділення Фонду державного майна по Сумській області та зобов'язав третю особу подати письмове пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Відповідач подав відзив на позов від 12.03.2013р. № 15-11/212, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, так як грошові кошти , які позивач вважає отриманими відповідачем без достатньої правової підстави складаються з платежів по орендній платі, податку на додану вартість та платежів по відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання при будинкової території, а також відшкодування витрат по сплаті земельного податку, як то передбачалося договором оренди державного майна від 25.11.2005р. № 740, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області та приватним виробничим підприємством «Вибір».

Третя особа подала пояснення по справі від 15.03.2013р. № 10-03-01269, в яких , посилаючись на п. 3.3 та п. 10.10 договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р., зазначає, що орендар, тобто позивач по справі повинен був повернути майно балансоутримувачу, тобто відповідачу до 28.07.2011р., однак в порушення умов зазначеного договору та ч.1 ст.785 ЦК України у встановлений термін майно не повернув, що підтверджується актом приймання-передавання від 11.05.2012р. , тому відповідно до п.5.11 договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. повинен був сплачувати балансоутримувачу 30% орендної плати та 70% до Державного бюджету за час користування майном.

21.03.2013р. позивач подав пояснення № 69 від 20.03.2013р. з обґрунтуванням своєї позиції по справі та додаткові документи, які оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача коштів в розмірі 61733,29 грн. , отриманих без достатньої правової підстави , позивач посилається на те, що 25 листопада 2005 року між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області було укладено договір оренди державного майна № 740 , відповідно до умов якого балансоутримувачем майна яке передавалося в оренду був відповідач - Державне підприємство "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління". Відповідно до умов п.3.3 договору орендна плата перераховувалася позивачем у співвідношенні 70% до державного бюджету України та 30% балансоутримувачу. Як стверджує позивач, договір оренди №» 740 від 25.11.2005р. припинив дію 25 липня 2011р., що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. по справі № 5021/2459/2011, а тому на думку позивача, з 26.07.2011р. припинило дію зобов'язання позивача щодо сплати орендної плати за вищезазначеним договором , в тому числі 30% орендної плати та плати в рахунок відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення , тому грошові кошти перераховані ним на рахунок відповідача , позивач вважає такими , що отримані без достатньої правової підстави.

Суд не може погодитися із позицією позивача, виходячи із наступного.

Відповідно до договору оренди державного майна від 25.11.2005р. №740, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Сумській області (Орендодавець) та приватним виробничим підприємством «Вибір» (Орендар), останньому було надано в оренду нерухоме майно - частину будівлі механізованого складу на станції Суми-товарна, площею 977 кв.м., за адресою: м.Суми, вул.Харківська, 129, яке є державною власністю і обліковується на балансі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці - відокремленого підрозділу державного підприємства «Південна залізниця».

Пунктом 3.3. договору оренди державного майна від 25.11.2005р. №740, передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, що відповідає вимогам п.17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, згідно якого орендна плата спрямовується: за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до Державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 12.05.2000р. №6514/7/16-1201 «Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна» сума податку на додану вартість, нарахована на орендну плату, підлягає перерахуванню в повному обсязі державному підприємству, яке є платником ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що орендна плата сплачувалась до Державного бюджету - у розмірі 70%, на рахунок Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління - 30%, а також сума ПДВ у повному обсязі, так як Південна залізниця, структурним підрозділом якої є відповідач по справі, зареєстрована платником ПДВ.

Пунктом 5.11. вказаного договору оренди передбачений обов'язок орендаря сплатити орендну плату за весь час користування майном до моменту повернення його по акту приймання-передачі.

Зазначений пункт договору оренди від 25.11.2005р. №740 відповідає п.3.11 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774 зі змінами та доповненнями) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000р. за №931/5152.

З матеріалів справи вбачається , що відповідач, згідно вказаних вище умов договору оренди щомісячно надавав позивачу рахунки на сплату орендної плати, в яких окремо значились суми орендної плати, що підлягали сплаті до державного бюджету, окремо - на рахунок відповідача та окремо значилась сума ПДВ. Всього за період з липня 2011р. по травень 2012р. позивач отримав рахунків на суму 52065,87 грн.

Відповідно до договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №04/06 від 01.12.2005 року, укладеного між відповідачем та позивачем, останній взяв на себе зобов'язання приймати участь у витратах балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території.

Відповідно до п.2.2.3. договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №04/06 від 01.12.2005 року орендар (позивач) зобов'язувався до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, вносити на рахунок балансоутримувача (відповідача) плату згідно розрахунку вартості 1 кв.м. приміщень по фактичних витратах за звітний квартал.

Пунктом 5.1. зазначеного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє на протязі одного року, а згідно з п.5.4. договору ,у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

На підставі вказаного вище договору відповідачем щоквартально надавались позивачу рахунки на сплату відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території. Всього за період з липня 2011р. по травень 2012р. позивачу були надані рахунки на загальну суму 9086,76 грн. на відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Крім того відповідно до договору №2 на відшкодування витрат по сплаті земельного податку від 01.02.2005р. позивач зобов'язувався відшкодовувати відповідачу витрати по сплаті земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля механізованого складу станції Суми-товарна пропорційно площі орендованих приміщень.

Відповідно до п.4.1. зазначеного вище договору рахунки по відшкодуванню витрат повинні бути оплачені орендарем на користь балансоутримувача у триденний термін з моменту отримання.

Рахунок на відшкодування витрат по сплаті земельного податку за 2011 рік №1034 на суму 580,66 грн. було виписано позивачем відповідачу 14.12.2011 року та сплачено ним платіжним дорученням №1284 від 15.12.2011р.

Матеріалами справи підтверджується, що всього у період, за який позивач просить повернути сплачені кошти, ним було сплачено 9086, 76 грн. відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території за 3-4 квартали 2011р. та 1-й квартал 2012р. та 580, 66 грн. - відшкодування витрат по сплаті земельного податку за 2011 рік. Решта - 52065,87 грн. - це орендні платежі, до яких входить орендна плата (30%) та податок на додану вартість. За період з серпня 2011р. по червень 2012р. до податкових декларацій з податку на додану вартість відокремленого підрозділу «Сумське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» ДП «Південна залізниця», які щомісячно подавались до головного підприємства -ДП «Південна залізниця було включено ПДВ у сумі 21251, 65 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог про отримання відповідачем без достатньої правової підстави грошових коштів в сумі 61733,29 грн. посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 20.12.2012р. по справі № 5021/1450/12, яким, як він вважає, був встановлений преюдиційний факт того, що договір оренди від 25.11.2005р. № 740 був припинений 25.07.2011р., внаслідок чого припинились будь-які зобов'язання між сторонами договору.

Суд вважає твердження позивача про припинення зобов'язань між сторонами необґрунтованими та такими, що суперечать тексту постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012р. по справі № 5021/1450/12, так як в мотивувальній частині цієї постанови судом апеляційної інстанції вказано, що договір оренди № 740 від 25.11.2005р. був припиненими 25.07.2011р. внаслідок чого припинилися зобов'язання між сторонами окрім тих, що випливають з вимог законодавства.

Отже суд апеляційної інстанції в своїй вищевказаній постанові прямо вказав, що припинилися не всі зобов'язання між сторонами, ті зобов'язання, які випливають з вимог законодавства, залишаються не припиненими.

Повернення предмету найму регламентовано ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Повернення наймачем предмету договору найма оформляється сторонами актом приймання-передачі, який складається у довільній формі.

Позивач повернув відповідачу орендоване майно 11.05.2012р., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі об'єкту оренди. Зі змісту ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України слідує, що з моменту підписання акта приймання-передачі договір найму припиняється. Припинення договору означає припинення існування прав і обов'язків учасників, що становлять зміст договору.

З матеріалів справи слідує, що позивач сплачував платежі по орендній платі, відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку за період з 26.07.2011 року по 11.05.2012 року, тобто за період фактичного користування державним майном.

Відповідно до умов договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005р. , орендар повинен повернути майно балансоутримувачу до 28.07.2011р., позивач же повернув орендоване майно балансоутримувачу( відповідачу) лише 11 травня 2012 року, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі нежитлового приміщення, а відповідно з цього дня припинились і зобов'язання позивача по сплаті орендних платежів, відшкодуванню витрат балансоутримувача на обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території та відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних доказів того, що відповідач отримав кошти без достатньої правової підстави, позовні вимоги не підтверджуються наявними у справі доказами, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України , судові витрати у даній справі покладаються на позивача у зв'язку з відмовою йому у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Приватного виробничого підприємства «Вибір» ( 40009, м. Суми, вул. Пролетарська,60/1,оф.№ 6, код 30608151) - відмовити.

Повний текст рішення складено 12.04.2013р.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО