Рішення № 30618022, 04.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2013 р. Справа № 911/445/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія», м. Київдо Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРКС», Київська обл., м. Біла Церква третя особаПублічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київпро примусове виконання договору та стягнення 1 108 960,17 грн.;за участю представників:

позивача:Колесников Д.В., довіреність № б/н від 06.02.2013 року; Разінькова М.О., довіреність № б/н від 06.02.2013 року;відповідача:не з'явилися; третьої особи:Тимощук Р.М., довіреність № 010-01/7622 від 19.09.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про вилучення виробів із жерсті та стягнення 1 108 960,17 грн. неустойки, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з повернення речей, які були передані на зберігання за договором зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.02.2013 року.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про забезпечення позову, в якому просив забезпечити позов шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Старкс» та Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», а також іншим особам змінювати місцезнаходження виробів із жерсті, а саме: трьохскладові зварні жерстяні банки, корпуси трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки до трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки СКО, які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія» на підставі договору поставки № 24/10-1 від 24.10.2012, шляхом його переміщення із складського приміщення, розташованого за адресою: вул. Незалежності, 49-а, м. ХотинЮ, Чернівецька обл., Україна.

Розглянувши дану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.03.2013 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».

До канцелярії суду 25.02.2013 року надійшов відзив від відповідача, в якому останній визнав позов в частині вилучення виробів із жерсті, в іншій частині проти позову заперечував та просив відмовити.

Через канцелярію суду 14.03.2013 року третя особа надала письмові пояснення у справі та заявила клопотання при витребування документів, яке судом було відхилене як безпідставне та необґрунтоване.

У судовому засіданні 14.03.2013 року оголошувалася перерва на 04.04.2013 року.

Через канцелярію суду 03.04.2013 року позивач надав письмові пояснення у справі.

Через канцелярію суду 04.04.2013 року третя особа надала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала, та просила відмовити в задоволені позову.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2013 року не з'явився, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКС» (зберігач) укладено договір зберігання № 24/10-2, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає за плату на відповідальне зберігання вироби із жерсті: трьохскладова зварна жерстяна банка, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришка СКО (продукція), що належить поклажедавцеві на праві власності.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору зберігач зобов'язаний надати продукцію поклажодавцю упродовж однієї доби з моменту отримання письмової вимоги від поклажодавцю про вивіз своєї продукції.

Згідно акту приймання-передачі на відповідальне зберігання № 1 від 24.10.2012 року до договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 року зберігач прийняв, а поклажодавець передав продукцію вартістю 3 173 422,48 грн., яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором поставки № 24/10-1 від 24.10.2012 року, видатковими накладними № 756 від 24.10.2012 року, № 765 від 19.11.2012 року, видатковими накладними (повернення) № ВП-0000003 від 31.10.2012 року, № ВП-0000004 від 19.11.2012 року, № ВП-0000006 від 27.11.2012 року, договором № Z-1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.11.2012 року.

За приписами статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статями 6, 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Приписами статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками.

Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з приписами статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей (змішані родові)тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Статтею 953 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення продукції № 305 від 16.11.2012 року, № 305/1 від 16.11.2012 року, № 305/2 від 16.11.2012 року, № 305/3 від 16.11.2012 року, № 305/4 від 16.11.2012 року, № 15 від 11.01.2013 року, в яких просив повернути продукцію. у відповідності до п. 3.2. договору. Дані вимоги були отримані відповідачем про, що свідчить підпис директора та відбиток печатки ТОВ «Старкс» на вказаних вимогах, а також відмітка відповідача про отримання вимог.

Проте, відповідач всупереч умовам договору продукцію позивачу не повернув, що свідчать про порушення останнім зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятої на зберігання продукції по закінченню встановленого договором строку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до канцелярії суду 25.02.2013 визнав позов в частині вилучення виробів із жерсті.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про вилучення виробів із жерсті.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки майно не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3. договору у випадку неповернення поклажедавцеві продукції за першою вимогою упродовж встановленого у п. 3.2, зберігач зобов'язаний виплатити поклажедавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості неповерненої продукції за кожний день затримки.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення на вимогу позивача майна відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, відповідно до п. 6.3. договору неустойку, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 108 960,17 грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі 1 108 960,17 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзивів на позовну заяву, та доводи третьої особи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.п. 2.2.1 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Позивач звернувся до суду з 2 позовними вимогами майнового характеру: про вилучення виробів із жерсті, вартість яких згідно матеріалів справи становить 2 944 964,41 грн. та стягнення 1 108 960,17 грн. неустойки.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 68 820,00 грн. (60 розмірів мінімальних заробітних плат), тоді як фактично сплатив лише 22 179,21 грн. (платіжне доручення № 3913 від 06.02.2013 року)

Враховуючи вищенаведене, з відповідача належить стягнути в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 46 640,79 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 22 179,21 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Вилучити вироби із жерсті, а саме: трьохскладові зварні жерстяні банки, корпуси трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки до трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки СКО в таких кількості та асортименті:

№ТоварКількість1Ж/б (72,8/70,2 х 76, 0,18/0,18, R1Y/F1Y, 7- ПС)339 075,00шт2 Ж/б (72,8/70,2 х 78, 0,18/0,18 R1Y/F1Y)888 425,00шт3 Ж/б (72,8/70,2 х 95, 0,16/0,18 R1Y/F1Y)71 967,00шт4 Ж/б (83,3/80,3 х 52, 0,18/0,18 R1Y/F1Y)624 000,00шт5 Ж/б (83,3/80,3 х 85, 0,18/0,19, R2W/F1C) 248 300,00шт6Ж/б (99/96 х 106,4 0,19/0,19, R1Y/F1Y, 13- ПА)88 880,00шт7 Ж/б (99/96 х 40,2, 0,18/0,19, R1Gry/F1C)32 032,00шт8 Ж/б (99/96 х 47, 0,18/0,19, R1Gry/F1Y)194 040,00шт9 Ж/б (99/96 х 82, 0,18/0,19, R1Gry/F1Y)71 456,00шт10 Ж/б 83,3/80,3 * 85 прозоро/біла182 000,00шт11 ЖБ 99/96*82 зігована 0,18/0,19 F1C/1C- R1Gry (C- прозоро/Gry-cipa)6 160,00шт12Кришка до ж/б (72,8 0,18 R1Y/F4L, №293 «Ічня»)337 800,00шт13 Кришка до ж/б (72,8 0,18 R1Y/F1Y)192 936,00шт14 Кришка до ж/б (72,8, 0,19 R1Y/F1Y)36 321,00шт15Кришка до ж/б (83,3 0,18 R1Y/F1Y)551 250,00шт16 Кришка до ж/б (83,3 0,19 R1Gry/F1Y)45 530,00шт17 Кришка до ж/б (83,3 0,19, R2W/F1C)238 230,00шт18 Кришка до ж/б (99 0,19 R1Gry/F1Y)340 210,00шт19 Кришка до ж/б (99, 0,19 R1Gry/F1C)133 941,00шт20 Кришка СКО 1-82 («Алейна»)989 400,00шт Разом5 611 953,00штщо розташовані за адресою: вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька обл., Україна, - та передати їх Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія» (вул. Шовковична, 13/2, кв. 118, м. Київ, 01021, Україна, код ЄДРПОУ: 33597703).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКС» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17, код 37117493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 13/2, код 33597703) 1 108 960 (один мільйон сто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 17 коп. неустойки, 22 179 (двадцять дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 21 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКС» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17, код 37117493) в доход Державного бюджету України недоплачений судовий збір у сумі 46 640 (сорок шість тисяч шістсот сорок) грн. 79 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак