Рішення № 30617392, 09.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" квітня 2013 р. Справа № 906/210/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Аврамчук А.П. - довір. б/н від 12.09.2012;

від відповідача: Івашкевич О.Г. - довір. №364 від 29.03.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Національного банку України в особі Фабрики банкнотного паперу Національного банку України (м.Малин-2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин)

про стягнення 293146,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 293146,11грн., з яких: 288906,28грн. основного боргу за надані послуги згідно договору №64ф від 20.08.2012 та 4239,83грн. пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Повідомив, що заборгованість відповідача за надані послуги з приймання та очищення стічних вод станом на день розгляду справи не змінилася і складає 288906,28грн., на підтвердження чого надав довідку про стан заборгованості № 95 від 08.04.2013 (а.с.51).

Представник відповідача позов визнала в повному обсязі та подала клопотання № 342 від 09.04.2013, згідно якого просить розстрочити виконання рішення господарського суду про стягнення 293146,11грн. рівними платежами строком на шість місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Відповідно до укладеного між Національним банком України в особі Фабрики банкнотного паперу Національного банку України (позивача/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (відповідач/споживач) договору №64ф на приймання і очищення стічних вод від 20.08.2012 ((далі - договір (а.с.14-19)), виконавець зобов'язався забезпечити приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця в об'ємі (орієнтовно) 1550000 м3 на рік, 130000 м3 на місяць, 4400 м3 на добу (далі - послуги) протягом дії цього договору, а замовник зобов'язався оплатити надані йому послуги на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Розділом 5 договору №64ф від 20.08.2012 сторони визначили порядок проведення розрахунків за надані послуги.

Так, згідно п.5.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за послуги в першому календарному місяці з дня підписання даного договору проводяться на підставі рахунку, який виконавець виставляє споживачу після закінчення розрахункового періоду. Споживач зобов'язаний оплатити цей рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його одержання (п.5.3).

Розрахунки за кожний наступний календарний місяць проводяться шляхом перерахування споживачем попередньої оплати в розмірі 50% від суми вартості послуг наданих в попередньому календарному місяці. Сума попередньої оплати перераховується споживачем протягом 3 (трьох) банківських днів після одержання від виконавця рахунку на цю суму (п.5.4).

Відповідно до п.5.5 договору по закінченні кожного календарного місяця виконавець виставляє споживачу рахунок на суму різниці між вартістю фактично наданих послуг і попередньою оплатою. Вказаний рахунок споживач зобов'язаний оплатити протягом 3 (трьох) банківських днів після його одержання.

Пунктом 5.1 сторони погодили, що розрахунки по даному договору здійснюються:

- перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця послуг;

- шляхом зарахування замовником зустрічних однорідних вимог, які оформляються відповідним актом, що підписується повноваженими особами обох сторін відповідно до протоколу погодження договірної ціни на приймання та очищення стічних вод та акту про кількість наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору №64ф від 20.08.2012, позивачем в період листопад-грудень 2012 року було надано відповідачу послуги по прийманню і очищенню стічних вод в кількості 232342 м3 на загальну суму 1360240,66грн., що стверджується підписаними представниками сторін актами про кількість наданих послуг по прийманню і очищенню стічних вод від 03.12.2012 (а.с.22) та від 02.01.2013 (а.с.23), а також протоколом погодження договірної ціни від 20.08.2012 (а.с.20).

З метою належного виконання відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за отримані послуги, позивачем по закінченню кожного спірного календарного місяця за результатами показників спожитих послуг було направлено на адресу відповідача рахунки-фактуру №5090000614 від 30.11.2012 та №5090000639 від 31.12.2012 (а.с.24-25) на загальну суму 1360240,66грн. (включаючи ПДВ 20%).

Згідно наданих до суду документів, 30.11.2012 та 31.12.2012 між Національним банком України в особі Фабрики банкнотного паперу Національного банку України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" були підписані акти №3 та №4 про зарахування зустрічних однорідних вимог по договору №64ф від 20.08.2012 на приймання і очищення стічних вод та по договорах №198/79фк та №13/80фк від 19.09.2012 по наданню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с.52-68) на загальну суму 1071334,38грн., згідно яких позивачем було проведено зарахування 485345,13грн. в рахунок погашення боргу за листопад місяць 2012 року та 585989,25грн. в рахунок погашення боргу за грудень місяць 2012 року (а.с.26,27). Інших доказів погашення заборгованості за спірний період матеріали справи не містять.

Частиною 3 статті 203 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться і в ст.601 ЦК України.

З огляду на викладене, суд розцінює надані сторонами акти про зарахування зустрічних однорідних вимог як таку заяву та враховує вказані обставини при розгляді справи.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 288906,28грн. (1360240,66грн. (сума боргу) - 1071334,38грн. (сума зустрічних зарахувань), що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості №64 від 07.03.2013 (а.с.36); протоколом погодження договірної ціни від 20.08.2012 (а.с.20), актами про кількість наданих послуг по прийманню і очищенню стічних вод від 03.12.2012 (а.с.22) та від 02.01.2013 (а.с.23), рахунками-фактурами (а.с.24-25), актами №3 та №4 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.26-27) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи законодавства та умови, укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу у розмірі 288906,28грн. є обгрунтованою, вірною та такою, що підтверджена матеріалами справи.

Що стосується заявленої позивачем неустойки, що згідно розрахунку останнього становить 4239,83грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Так, позивач при здійсненні розрахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ за період з 13.12.2012 по 31.01.2013 на суму несплаченого боргу у розмірі 160579,21грн. та за період з 14.01.2013 по 31.01.2013 на суму боргу у розмірі 128327,08грн., в результаті чого сума пені склала 4239,83грн.

Перевіривши проведене позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень договору.

Представник відповідача за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, доказів проведення розрахунків в повному обсязі не надав.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 293146,11грн., з яких: 288906,28грн. основного боргу по оплаті наданих послуг згідно договору №64ф від 20.08.2012 та 4239,83грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Вирішуючи клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення суд враховує, що відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив проти клопотання представника відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, а також фінансове становище відповідача, що займає монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та водовідведення в м. Малині, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача, розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу в сумі 288906,28грн. на шість місяців, починаючи з квітня по вересень 2013 року включно, зі сплатою у квітні 2013 року 38906,28 грн., з травня по вересень 2013 року включно по 50000,00 грн. щомісяця.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,49,82-85 ГПК України, господарський, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська обл., м.Малин, вул.Українських повстанців, буд.25А, ідент. код 37555721)

на користь Національного банку України (01601, м.Київ, Печерський район, вул.Інститутська, буд.9, ідент. код 00032106):

- 288906,28грн. основного боргу по оплаті наданих послуг,

- 4239,83грн. пені,

- 5862,93грн. судового збору.

3. Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська обл., м.Малин, вул.Українських повстанців, буд.25А, ідент. код 37555721) сплату основного боргу в сумі 288906,28грн. на шість місяців, починаючи з квітня по вересень 2013 року включно, зі сплатою у квітні 2013 року 38906,28 грн., з травня по вересень 2013 року включно по 50000,00 грн. щомісяця.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.04.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1- в справу