Постанова № 30617066, 08.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року № 813/725/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представників позивача Филипович Р.С., Ярмоли А.Ю.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пам'ять плюс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пам'ять плюс» (надалі- ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс») звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі по тексту-ДПІ у Залізничному районі м.Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України. Окрім цього, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, посилаючись на підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що підтверджується належними документами, а рішення податкового органу про самостійне визначення податкових зобов'язань та накладення штрафу безпідставним та незаконним.

Згідно ухвали судді від 13 лютого 2013 року, у даній адміністративній справі відкрито провадження.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та подав відповідні письмові заперечення, в яких посилається на те, що позивачем на час проведення перевірки не представлено документів, які б надавали право відносити до складу податкового кредиту 250 493 грн. податку на додану вартість по розрахунках з ВАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та з ПАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно до складу податкового кредиту по ПДВ, а саме: у реєстр податкових накладних без підтверджуючих документів (за ПН, переданими факсимільним зв'язком), було включено ПДВ на суму 250 493 грн. Також зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в акті перевірки «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс», код за ЄДРПОУ 35327681 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 30.06.12» та, відповідно, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. На думку відповідача такі обставини підтверджують правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року та самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань і накладення штрафу на платника податків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків: ОСОБА_4 - інженера-енергетика ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» та ОСОБА_5 - головного бухгалтера ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс», оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія А01 №201285), ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 27.08.2007 року за номером запису в ЄДР ЮО та ФОП 1 415 136 0000 018237 (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 367).

Також позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС з 28.08.2007 року за №591.

У періоді, за який проводилася перевірка органом ДПІ, ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100062878, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова, зареєстровано платником ПДВ з 05.09.2007 року.

Згідно Довідки Головного управління статистики у Львівській області АА №719309 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД Підприємства є: 68.20-надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.90-неспеціалізована оптова торгівля; 47.11-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41-вантажний автомобільний транспорт; 56.10-діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 41.20-будівництво житлових і нежитлових будівель.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу ДПС у Львівській області від 30.07.2012 року №540, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, направлень від 15.08.2012 року №1726, 1727, 1728, 1729, ДПС у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс», код за ЄДРПОУ 35327681 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 30.06.12р.», який зареєстровано 12.09.2012 року за №140/22-20/35327681 (надалі-акт перевірки від 12.09.2012 року).

За результатами вказаної перевірки позивача ДПС у Львівській області дійшла висновку, що до складу податкового кредиту по ПДВ було включено ПДВ на суму 250 493 грн. по розрахунках з ВАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та з ПАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року. Згідно висновків акту перевірки від 12.09.2012 року це є порушенням п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 250 493 грн.

Як випливає із змісту акту перевірки від 12.09.2012 року та пояснень відповідача суть порушення полягала саме у відсутності на момент перевірки податковим органом оригіналів податкових накладних, що, в свою чергу, не дає права позивачеві відносити суми податку за ними до складу податкового кредиту, у зв'язку із чим позивачем було занижено власне податкове зобов'язання з ПДВ.

На підставі акту перевірки від 12.09.2012 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року - за платежем з податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі +250 493,00 грн. та штрафними санкціями на суму 15 020,00 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішеннями звернувся із первинною та повторною скаргами до ДПС у Львівській області та ДПС України про їх скасування.

Згідно з Рішенням ДПС у Львівській області від 07.12.2012 року №26361/10/10-2005/2010 про результати розгляду первинної скарги та із Рішенням ДПС України від 14.01.2013 року №467/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, відповідні скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року залишене без змін.

Відтак, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи питання щодо оцінки правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (при нарахуванні сум податку без отримання податкової накладної підтверджується: транспортним квитком, готельним рахунком або рахунком, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця; касовими чеками, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку).

Відтак, згідно зазначених вимог ПК України, підставою, яка позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є непідтвердження його податковими накладними (чи іншими документами, визначеними ПК України), або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України. Отже, формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У той же час, згідно п.201.10 ст.201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно, виконавши зазначену умову (подавши заяву із скаргою на постачальника) особа, навіть за відсутності податкової накладної або за наявності податкової накладної, однак, оформленої з порушення порядку її заповнення, має право відносити до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Отже, формування податкового кредиту допускається також і за умови подання заяви із скаргою на постачальника.

У судовому засіданні судом було досліджено докази позивача у підтвердження правомірності віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за березень 2011 року, квітень 2011 року, червень 2011 року, січень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із заповненням продавцем товарів/послуг (ВАТ «Львівобленерго» та ПАТ «Львівобленерго») податкових накладних №2008250/303 від 30.03.2011 року за березень 2011 року; №2009103/303 від 30.04.2011 року за квітень 2011 року; №2007669/303 від 30.06.2011 року за червень 2011 року; №2005942/303 від 30.10.2012 року за січень 2012 року; №205941/303 від 30.01.2012 року за січень 2012 року; №3013966/303 від 31.01.2012 року за січень 2012 року; №2005403/303 від 20.04.2012 року за квітень 2012 року; №2005718/303 від 20.05.2012 року за травень 2012 року; №2006530/303 від 20.06.2012 року за червень 2012 року з порушення порядку їх заповнення, позивачем було додано до податкових декларацій за відповідні податкові періоди заяви від 19.04.2011 року, 17.05.2011 року, 18.07.2011 року, 17.02.2012 року, 16.03.2012 року, 16.05.2012 року, 19.06.2012 року, 17.07.2012 року, із скаргою на такого постачальника, які були отримані органами ДПС, про що свідчать відтиски штампу із датою одержання та квитанції №2.

Зазначені заяви із скаргами на постачальника були оформлені у вигляді Додатків №8 до податкової декларації з податку на додану вартість. Наказом Державної податкової адміністрації України №41 від 25.01.2011 року (чинний до 25.11.2011 року) та наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року (чинний на час розгляду справи) затверджено форму та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Згідно вказаних нормативно-правових актів як Додаток №8 до податкової декларації з податку на додану вартість затверджено форму «заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних)», яка за своїм змістом відповідає наведеній у п.201.10 ст.201 ПК України заяві із скаргою на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або порушив порядок її заповнення. Посилання відповідача на необхідність подання двох окремих документів - заяви та додатково скарги не підтверджується чинним законодавством України, яке не визначає такого порядку та форм таких документів, окрім того, абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України як підставу (а не підстави) для віднесення до податкового кредиту визначає заяву із скаргою (а не, відповідно, заяву та скаргу), а тому слід погодитися із твердженнями позивача про те, що Додатки №8 до податкової декларації з податку на додану вартість і є заявою із скаргою на постачальника.

А тому, виходячи із норми п.201.10 ст.201 ПК України, суд вважає, що позивачем підставно включено суми податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними до складу податкового кредиту, у зв'язку із поданням передбачених законом заяв із скаргою на постачальника, який порушив порядок заповнення податкових накладних.

Щодо податкових накладних №20787611/30 від 30.01.2011 року за січень 2011 року та №20800677/30 від 28.02.2011 року за лютий 2011 року в ході судового розгляду було встановлено, що ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» не подавалися заяви із скаргою на постачальника, оскільки такі податкові накладні, на думку позивача, оформлені належним чином та є підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту згідно норм ПК України.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Оглянувши представлені позивачем податкові накладні №20787611/30 від 30.01.2011 року за січень 2011 року та №20800677/30 від 28.02.2011 року за лютий 2011 року (копії наявні у матеріалах справи) судом встановлено, що їх форма та заповнення в частині обов'язкових реквізитів відповідають наведеним вище вимогам закону. Окрім того, відповідач не посилається на те, що такі податкові накладні оформлені з порушенням вимог статті 201 ПК України, а також не надає докази, які б стверджували про їх дефектність.

А тому, позивачем було підставно включено суми податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними №20787611/30 від 30.01.2011 року та №20800677/30 від 28.02.2011 року до складу податкового кредиту - на підставі податкових накладних, оформлених згідно вимог статті 201 ПК України.

Відповідно, слід дійти обґрунтованого висновку, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. У ході судового розгляду справи також не встановлено належним чином обставин, які засвідчують безпідставне віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту. Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Окрім того, заперечуючи обставини, наведені податковим органом у акті перевірки від 12.09.2012 року щодо відсутності під час проведення перевірки оригіналів податкових накладних, що є порушенням абз.2 п.198.6 ст.198 ПК України, позивач стверджує, що документи, які були підставою для віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість (оригінали податкових накладних, заяви із скаргою на постачальника), були наявними під час проведення перевірки.

На підтвердження наявності документів до позову позивачем були долучені їх копії (податкові накладні та заяви із скаргою), які знаходяться у матеріалах справи, а оригінали були представлені для огляду в судовому засіданні. Додатковим свідченням наявності оригіналів, а не копій податкових накладних, є листування між ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» та ВАТ «Львівобленерго» (ПАТ «Львівобленерго»), що міститься у матеріалах справи.

Також обставини про наявність оригіналів документів були підтверджені показами свідків. Так, свідок ОСОБА_4 підтвердив отримання ним особисто оригіналів усіх податкових накладних від ВАТ «Львівобленерго» (та ПАТ «Львівобленерго») у спірні періоди, що, у свою чергу, здійснювалося ним щомісячно. Свідок надав суду показання, що оригінали податкових накладних ним передавалися одразу головному бухгалтеру Підприємства.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила отримання нею оригіналів податкових накладних від ОСОБА_4 і пояснила, що податковий кредит був сформований на підставі оригіналів належним чином оформлених податкових накладних та заяв із скаргою на постачальника, окрім того, вказала на наявність таких документів на момент здійснення перевірки і на факт представлення їх при перевірці.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову й доводів позивача, вказує на те, що оригінали податкових накладних були відсутні на момент перевірки, замість яких позивачем були надані лише факсові копії. Однак, на підтвердження таких тверджень відповідачем не було подано належних та допустимих доказів, які би заперечували доводи позивача та однозначно засвідчили відсутність у позивача на момент перевірки оригіналів необхідних документів (та наявність замість них лише факсових копій).

Посилання представника відповідача на підписи представників позивача у акті перевірки від 12.09.2012 року в частині підтвердження надання усіх первинних, бухгалтерських та інших документів, використаних при проведенні перевірки, а також відсутність додаткових документів спростовуються показаннями свідків та поясненнями представників позивача, з яких випливає, що такі підписи засвідчують, що ними дійсно були надані усі документи (в тому числі й оригінали спірних податкових накладних), а висновки перевірки вони одночасно заперечили у тому ж акті, шляхом проставляння підпису у відповідній графі (й подальшими скаргами).

Також судом дано критичну оцінку наданим відповідачем протоколам про адміністративне правопорушення, складеними щодо головного бухгалтера та керівника позивача, у яких податковим органом зафіксовано порушення порядку ведення податкового обліку такими посадовими особами, оскільки провадження у справах про адміністративне правопорушення було закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень та справи по суті не вирішувалися.

У зв'язку із обставинами, наведеними у акті перевірки від 12.09.2012 року, та твердженнями відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують включення сум податку до складу податкового кредиту, слід зауважити, що згідно абз.2 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У даному випадку суд вказує на ту обставину, на яку не звернуто уваги податковим органом, а саме: що платник податків може бути притягнутий до передбаченої ПК України відповідальності за непідтвердження на момент його перевірки податковим органом суми податку на додану вартість, попередньо включеної до складу податкового кредиту. Така відповідальність за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю встановлена п.121.1 ст.121 ПК України.

У той же час, серед підстав для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, перелік яких встановлений п.54.3 ст.54 ПК України, немає такої підстави як непідтвердження на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту. Тобто, в ПК України не йдеться про донарахування податкового зобов'язання у вигляді сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту, за наявності податкової накладної, яка була відсутня тільки на момент перевірки, а не відсутня взагалі. А тому, в даному випадку, дії контролюючого органу щодо самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань та накладення штрафу є безпідставними, а відповідно неправомірними.

Беручи до уваги усі дійсні обставини справи, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з приводу відсутності правових підстав для віднесення позивачем зазначених вище сум податку на додану вартість в сумі 250 493,00 грн. до податкового кредиту у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів, що наведено у акті перевірки від 12.09.2012 року як обставини порушення і правомірності самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань та накладення штрафу.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке ґрунтується на даних акта перевірки від 12.09.2012 року.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №0003682302/17780 від 26.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пам'ять плюс» сплачений судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 квітня 2013 року.