Постанова № 30617064, 11.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року № 813/668/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Шозда Г.В.

представників:

від позивача - Квіткін Ю.М.,

від відповідача - Юрченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства (надалі ПрАТ) «Галичина» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ по ВПП) у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування частково наказу про проведення перевірки і податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПрАТ «Галичина» звернулося в суд до СДПІ по ВПП у м. Львові Державної податкової служби з позовом про визнання протиправним та скасування п.1 наказу за №252 від 21.12.2012 року; про визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, яка оформлена актом №1177/31-00/25553579 від 26.12.2012 року; про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 року за №0001710801/284 та за №0001700801/286, від 01.11.2012 року за №0001500801/12539, за №0001490801/12538 та за №0001510801/12541.

Позивач в позовній заяві стверджує, що органом державної податкової служби в порушення вимог п.44.5 ст.44 ПК України призначено та розпочато перевірку 24.12.2012 року, оскільки відповідача було повідомлено про втрату документів. Крім того, позивач вважає, що первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність господарських операцій між ним та його контрагентом ТзОВ «Маджестік».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов зазначає, що оскільки позивачем не було надано документів в підтвердження втрати первинних бухгалтерських документів, перевірка призначена у відповідності до вимог чинного законодавства. Що стосується податкових повідомлень-рішень, то орган держаної податкової служби вважає, що такі прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені під час перевірки не підтверджена реальність зазначених господарських операцій.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Наказом за №252 від 21.12.2012 року призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2009 року та податку на прибуток за ІV квартал 2009 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Маджестік» з 24.12.2012 року тривалістю 15 робочих днів.

За результатами згаданої перевірки, відповідачем складено акт від 26.12.2012 року за №1177/31-00/25553579 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року:

- за №0001710801/284, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1000000 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 800000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 200000 грн. 00 коп.;

- за №0001700801/286, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1250000 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 1000000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 250000 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що в результаті порушень п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, чинного на час оподаткування господарських операцій, які відображені в акті перевірки, позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1000000 грн. 00 коп. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.7.1, підп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, чинного на час оподаткування господарських операцій, які відображені в акті перевірки.

Крім того, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2010 року та податку на прибуток за період І кварталу 2010 року при здійсненні розрахунків з ТзОВ «Маджестік» відповідачем складено акт за №861/31-00/25553579 від 16.10.2012 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 року:

- за №0001500801/12539, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226142 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 180914 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45228 грн. 50 коп.;

- за №0001490801/12538, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 198857 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 159086 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39771 грн. 50 коп.;

- за №0001510801/12541, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 531250 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 425000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 106250 грн. 00 коп.

Аналогічні порушенням зазначеним в акті від 26.12.2012 року за №1177/31-00/25553579 викладені також в акті за №861/31-00/25553579 від 16.10.2012 року, що призвело, на думку контролюючого органу, до заниження податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 340000 грн. 00 коп. та до безпідставного включення до складу валових витрат в І кварталі 2010 року 425000 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо вимог, які стосуються проведення та призначення перевірки з 24.12.2012 року тривалістю 15 робочих днів.

У відповідності до вимог п.44.5 ст.44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків, продовжується у згаданому пункті, зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків, також зазначається у цьому ж пункті, у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Крім того, у відповідності до вимог п.1.15 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 №355» від 14 квітня 2011 року №213, у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

В акті, продовжується у зазначеному пункті, викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акта, також зазначено в абзаці третьому цього ж пункту, керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

В матеріалах справи наявні листи позивача до відповідача від 12 грудня 2012 року за вих.№12/12-01, в яких повідомлено контролюючий орган про втрату документів по господарських операціях з ТзОВ «Маджестік», та докази надіслання їх органу державної податкової служби.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що орган державної податкової служби законодавчо не був позбавлений можливості призначати наказом перевірку з 24.12.2012 року тривалістю 15 робочих днів.

Однак, з врахуванням того, що первинні бухгалтерські документи, які стосувались господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Маджестік» були втрачені позивачем, того, що саме ці господарські операції були предметом дослідження перевірки, та того, що товариство повідомило контролюючий орган про це, суд вважає протиправними дії СДПІ по ВПП у м. Львові Державної податкової служби щодо закінчення перевірки 26.12.2012 року, оскільки такими діями платника податків було позбавлено його гарантованого права на подання до перевірки згаданих бухгалтерських документів.

Що стосується спірних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з актів перевірок, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток господарські операції з ТзОВ «Маджестік». При цьому, орган державної податкової служби вважає, що згадані операції не носили реального характеру, оскільки контрагент позивача містить ознаки фіктивності та не підтверджується транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Між ЗАТ «Галиина» (покупець) та ТзОВ «Маджестік» (продавець) 09.12.2009 року укладено договір купівлі-продажу товарів за №09/12/09 згідно з умов якого продавець продає, а покупець купляє молоко сухе знежирене, у відповідності до заявок покупця, у яких вказується кількість товару, та оплачує його вартість.

Вищенаведені господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Як передбачено п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 згаданої статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено підпунктом 7.4.4 згаданого пункту, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В актах перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 31.12.2010 року №6525/23-3/36493888, в якому зафіксовані результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Маджестік» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень-вересень 2010 року. В ході перевірки встановлено, що правочини не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів. При цьому, такі висновки ґрунтуються на обставинах відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання тощо. Також, в цьому акті зазначено про ознаки фіктивності контрагентів ТзОВ «Маджестік».

В свою чергу, позивачем було надано договір купівлі-продажу, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, податкові та видаткові накладні, виписки з банку та платіжні доручення.

Більше того, в підтвердження транспортування товарів позивачем було надано товаро-транспортні накладні.

Вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Маджестік».

При цьому, судом не беруться до уваги посилання в актах перевірок на показання ОСОБА_4, оскільки такі спростовуються наявною в матеріалах справи постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.02.2012 року.

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки такі є непрямими і спростовуються прямими доказами (первинними бухгалтерськими документами), які подані позивачем.

Крім того, що стосується податку на додану вартість, суд вважає за необхідне звернути увагу і на таке.

У п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення розміру валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податких не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також в частині протиправності дії щодо закінчення перевірки 26.12.2012 року є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, які полягають в закінченні перевірки 26.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2012 року за №1177/31-00/25553579.

3. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року за №0001710801/284, за №0001700801/286 та від 01.11.2012 року за №0001500801/12539, за №0001490801/12538, за №0001510801/12541.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Галичина» (код ЄДРПОУ 25553579), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького, 120, 4610 грн. 94 коп. (чотири тисячі шістсот десять гривень дев'яносто чотири копійки) сплаченого судового збору.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 квітня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк