Постанова № 30616986, 02.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року справа № 810/461/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вавилон -777» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вавилон - 777» з позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001022204 від 22.10.2012 року.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкового повідомлення-рішення з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мевік 2011» та про наявність порушень п.198.2, 198.3, 198.6, ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 10500 грн., в тому числі за періоди грудень 2011 року в сумі 5500 грн., та січень 2012 року в сумі 5000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вавилон - 777» не погоджується з висновками перевірки Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби, вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники сторін 02.04.2013 надав суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

За таких обставин та керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вавилон - 777», зареєстровано юридичною особою 23.03.2007 року виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавилон - 777", який затверджено протоколом зборів учасників № 2 від 29.03.2011 року та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 160882, основними видами діяльності за КВЕД є діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, оптова торгівля деревиною, рекламна діяльність, Діяльність у сфері оборони, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оренда автомобілів.

Відповідно до свідоцтва № 100332469 Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області 12.04.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 578 від 08.10.2012 року виданого Ірпінською ОДПІ у Київської області ДПС, відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст.75, п.79.1. ст.79 ПК України відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вавилон - 777» з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Мевік 2011» за період з 01.12.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 11.10.2012 року складено Акт № 1482/22-4/34780191, в якому зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Вавилон - 777» та ТОВ «Мевік» не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки податковим органом отримано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2012 року №1344/22-9/37770982 « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мевік 2011» , яким встановлено що у ТОВ «Мевік 2011» відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортно-торгівельне обладнання, матеріали (сировини), товарні запаси, трудові ресурси здійснення основного виду діяльності, того не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Мевік 2011» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не надання для перевірки договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.10.12 р. № 0001022204.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.12 р. № 0001022204.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Вавилон - 777» та ТОВ «Мевік 2011» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є протиправним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мевік» та ТОВ «Вавилон - 777» було укладено договір про надання послуг.

Факт поставки товару оформлювався податковими накладними №46 від 31.01.2012 та №164 від 22.12.2011, що підписувались уповноваженими особами ТОВ «Мевік» та позивача. Крім податкових накладних сторонами оформлені належним чином акти здачі приймання робіт № МЕ682, № МЕ663 та рахунки фактури №31/01-12, №22/12-11.

Оплата за послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Мевік 2001».

Отже, при розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладеного договору, а механізм постачання товару на базу позивача, цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки Ірпінської ОДПІ у Київської області ДПС від 11.10.2012 № 1482/22-4/34780191, немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мевік 2011» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору та суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «Мевік 2011» у судовому порядку протиправним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до якої судом встановлено протиправність дій ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Мевік 2011», за результатами якої складено Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мевік 2011» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 29.07.2011 року по 30.04. 2012 року» від 17.05. 2012 року № 1344/22-9/37770982, яку залишено в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року № 2а-9881/12/1070.

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які були виписані ТОВ «Мевік 2011» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Мевік 2011», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в 2011 р.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Мевік 2011», крім того, висновки податкового органу про протиправність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.198.2, 198.3, 198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001022204, від 22 жовтня 2012 року підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавилон 777" задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0001022204, видане Ірпінською Державною податковою інспекцією у Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції у районі Київської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавилон - 777" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 131 (сто тридцять один) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.