Постанова № 30616705, 12.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 р. Справа № 804/2833/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Костиря Т.Ю., Гейко В.І. Семєйко Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Мото" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001251502 від 11.02.2013 року складене за формою «В4»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська вчинити передбачені законодавством дії щодо складання за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленою актом № 167/15-2/35396467 від 24.01.2013 року, податкового повідомлення-рішення за встановленою формою «В2» на суму завищеного від'ємного значення, включеного до рядка 24 та сплаченого постачальникам, підтвердженого перевіркою у розмірі 95 577,00 грн.;

- встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська служби вчинити передбачені законодавством дії щодо складання за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленою актом № 167/15-2/35396467 від 24.01.2013 року, податкового повідомлення-рішення за встановленою формою «В2» на суму завищеного від'ємного значення, включеного до рядка 24 та сплаченого постачальникам, підтвердженого перевіркою у розмірі 95 577,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно застосував пункт 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки позивач ще у грудні 2008 році, грудні 2009 та січні 2010 року використав своє право на бюджетне відшкодування шляхом прийняття рішення про зарахування належної його повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, відобразивши це рішення у податкових деклараціях з ПДВ. Позивач зазначає, що у чинному законодавстві України немає обмежень для строку зарахування податкового кредиту, який залишився після бюджетного відшкодування, в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ. Одночасно позивач зазначає, що відповідач прийняв податкове повідомлення рішення не за встановленою формою, оскільки у разі якщо платник податків добровільно відмовляється від отримання суми бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, то орган податкової служби повинен прийняти за результатами перевірки податкове повідомленням - рішення форми «В2», а не «В4».

Ухвалою суду від 25.03.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивач не скористався своїм правом на відшкодування з бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість протягом 1095 днів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено Акт від 24.01.2013 року № 167/15-2/35396467 «Про результати документальнох позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юкон Мото» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2012 року», в якому зазначено про допущене порушення позивачем п.п. 102.5 ст.102 та п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року залишок від'ємного значення податкових декларації з ПДВ за грудень 2008 року, грудень 2009 року та січень 2010 року у загальному розмірі 95 577,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок відповідача, що в термін 1095 днів, визначеного Податковий кодексом України, позивачем не подано заяву на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування з бюджету.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0001251502 форми «В4».

Судом встановлено, що позивачем подано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту натупного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації) колонка 5 "значення рядка 24 декларації звітного податкового періоду» складає 95 577,00 гривень.

Судом також встановлено, що сума 95 577,00 грн. була відображена позивачем у декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на підставі залишку від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ за грудень 2008 року (92 669,00 грн.), за грудень 2009 року (1 643,00 грн.) за січень 2010 року (1 265,00 грн.).

Судом у судовому засіданні досліджено копії податкових декларацій позивача за грудень 2008 року, грудень 2009 року та січень 2010 року, у яких заявлено про відшкодування ПДВ шляхом зарахування його в рахунок майбутніх платежів з цього податку.

У відповідності до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Податкового кодексу України.

Підпунктом 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено граничний термін подання платником податків заяви на повернення надміру сплачених сум податків, зборів (обов'язкових платежів) не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати чи набуття права на таке відшкодування.

Аналогічна норма міститься також і у п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавство України передбачає можливість повернення з бюджету платнику податків коштів, що були сплачені ним помилково або надміру сум його податкових зобов'язань.

Суми податку на додану вартість, задекларовані платником цього податку до відшкодування, не підпадають під визначення «переплата».

Суд зазначає, що порядок відшкодування ПДВ, у тому числі у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних звітних податкових періодів або шляхом перерахування коштів із бюджетного рахунку на поточний рахунок платника податків, урегульовано безпосередньо п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 200 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суму задекларованого платником податків бюджетного відшкодування за його бажанням (яке відображено в податковій декларації з ПДВ) може бути повністю або частково зараховано в рахунок платежів із цього податку або на банківські рахунки такого платника. Зазначене рішення відображається платником податків в податковій декларації, яку він подає за результатами звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Аналогічна за змістом норма міститься також і у п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України.

Інакше кажучи, суми ПДВ, що зазначається як переплата в картці особового рахунку, задекларовані до відшкодування, не можуть бути списані внаслідок закінчення строку давності, а підлягають відшкодуванню за умови підтвердження їх матеріалами документальних перевірок.

Відображення позивачем в податкових деклараціях суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати його заявою про повернення зазначеної суми саме таким шляхом та оскільки податкові декларації, у яких заявлено про відшкодування ПДВ шляхом зарахування його у рахунок майбутніх платежів, було подано у встановлені законом строки, тобто в межах 1095 днів, то висновок відповідача про пропуск позивачем зазначеного строку є безпідставним.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач не мав наміру просити про повернення сплачених сум ПДВ або отримувати їх відшкодування на розрахунковий рахунок, а лише користувався наявними на обліковій картці підтвердженими сумами бюджетного відшкодування, зменшуючи розмір податкових зобов'язань в податкових деклараціях наступних податкових періодів, реалізовуючи своє право на зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок наступних платежів з ПДВ, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення рішення від 11.02.2013 року № 0001251502 форми «В4»

Аналогічну позицію займає і Верховний Суд України у своїй постанові від 06.02.2012 року (номер у ЄДРСР 22547554)

Щодо позовної вимоги про зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська вчинити передбачені законодавством дії щодо складання за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленою актом № 167/15-2/35396467 від 24.01.2013 року, податкового повідомлення-рішення за встановленою формою «В2» на суму завищеного від'ємного значення, включеного до рядка 24 та сплаченого постачальникам, підтвердженого перевіркою у розмірі 95 577,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно норм Податкового кодексу України право приймати податкові повідомлення-рішення належить органам державної податкової служби.

Суд не в праві своїм рішення підміняти рішення податкового органу та прямо вказувати йому на те, яке саме рішення останній повинен прийняти за наслідками здійснення перевірки.

Суд прийнявши рішення про зобов'язання відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення за формою «В2» в порушення вимог ст. 17 і пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України вийде за межі своєї компетенції, вирішивши питання, яке до неї не віднесено.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Враховуючи те, що суд не зобов'язує відповідача вчиняти певні дії, то необхідності зобов'язувати відповідача надавати звіт про виконання судового рішення немає.

Одночасно суд зазначає, що вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у Леніському районі м. Дніпропетровська Днпіропетровської області Державної податкової служби, а не Державна податкова інспекція у Леніському районі м. Дніпропетровська, як зазначає позивач у позовній заяві.

У відповідності до статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон Мото» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001251502 від 11.02.2013 року складене за формою «В4».

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон Мото» судовий збір у розмірі 955,77 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2013 року

Суддя С.В. Златін