Ухвала суду № 30614497, 03.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/5810/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. по справі № 2а-1670/5810/12

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби , Полтавської міської ради , Полтавської обласної ради , Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області , Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, Полтавської міської ради, Полтавської обласної ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення утриманого податку з вихідної допомоги та з грошового утримання задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо відмови у підготуванні висновку про повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 481 грн.40 коп. (чотириста вісімдесят одна гривня сорок копійок) з відповідного бюджету та його поданні для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з місцевого бюджету міста Полтави (рахунок № 33215800700002) суму утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 481 грн.40 коп. (чотириста вісімдесят одна гривня сорок копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14, ст. 43, п.п.«е» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165, п. 162 ст. 162, п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 86, ч. 6 ст. 106 та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

В свою чергу в апеляційній скарзі позивач просить частково скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 111, 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційних скарг відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року "Про звільнення суддів" суддю апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу в.о. голови апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2011 року № 09-03/12 позивач був звільнений з посади у зв'язку з виходом у відставку з 17 січня 2011 року.

Даним наказом встановлено припинити ОСОБА_1 виплату щомісячного грошового утримання з 18 січня 2011 року у зв'язку зі звільненням з посади судді та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двадцяти восьми місячних заробітків (стаж роботи на посаді судді - 28 повних років).

Згідно з довідками апеляційного суду Полтавської області від 13.02.2013 року № 06-29/38 та від 13.02.2013 року № 06-29/39 при виході у відставку позивачу нараховано вихідну допомогу в розмірі 263659 грн. 20 коп. та щомісячне грошове утримання в сумі 3209 грн. 35 коп., з яких був утриманий податок з доходів фізичних осіб відповідно у сумі 44633 грн. 86 коп. та 481 грн. 40 коп.

Утриманий з позивача податок з доходів фізичних осіб перераховано на р/р 33215800700002, код 34698804, МФО 831019, що підтверджується платіжними дорученнями № 12 від 26.01.2011 року та № 851 від 14.12.2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

10.08.2012 року позивач направив до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби заяву, у якій просив в порядку пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України підготувати висновок по поверненню ОСОБА_1 помилково утриманого податку в сумі 45115 грн. 31 коп. з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

Листом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 22.08.2012 року вих. № 4955/С/17-530 позивачу відмовлено у поверненні утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Позивач не погодився із діями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо відмови у поверненні утриманого податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому правовідносини, пов'язані з перерахуванням грошових коштів у вигляді податку з доходів фізичних осіб, відбулися відповідно до норм законодавства чинного на момент здійснення утримання податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованими, таким чином, у ОСОБА_1, із суми щомісячного грошового утримання якого у 2011 році справлено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 481 грн. 40 коп., виникло право на повернення суми такого грошового зобов'язання.

В частині відмови задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року виплата вихідної допомоги суддям, які пішли у відставку, за своєю суттю визначена як фінансова допомога, яка не виключається зі складу загального оподатковуваного доходу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2. пункту 164.1. статті 164 зазначеного Кодексу встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Пунктом 164.2. встановлений перелік доходів платника податку. Даний перелік не є вичерпним, оскільки підпунктом 164.2.19. встановлені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як "сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати".

Згідно статті 51 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції та цього закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі; судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Нормами вказаного вище Закону розрізняється правове становище судді, який здійснює правосуддя, та судді у відставці. Зокрема у статті 138 Закону передбачено підстави набуття суддею у відставці права на пенсію або на щомісячне довічне грошове утримання.

Особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді, оскільки це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Як зазначалося вище, нормами Податкового кодексу України передбачений такий об'єкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у тому числі заробітна плата та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (підпункт "е" п.п 165.1.1 ст. 165 Кодексу). Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання працюючого судді по суті є однаковими поняттями та є звільненою від оподаткування виплатою.

Крім того, зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007).

Як зазначав Конституційний суд України, відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці -з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, поняття щомісячне довічне грошове утримання означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, Конституційний Суд України рішенням від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 у справі №1-33/2011 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, встановив, що поняття "щомісячне довічне грошове утримання" означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

У рішенні зазначено, що Податковим кодексом України передбачено такий об'єкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у тому числі заробітна плата, та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (підпункт "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зазначеної позиції Конституційного Суду України дає підстави вважати, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання працюючого судді є тотожними, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними.

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у 2011 році було нараховане щомісячне грошове утримання в сумі 3209 грн. 35 коп., з якого утримано та перераховано на р/р 33215800700002 в січні 2011 року податок з доходів фізичних осіб в розмірі 481 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 26.01.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно підпункту 4.1.39 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункту 4.1.39 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Згідно статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

При цьому, підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Таким чином, у ОСОБА_1 із суми щомісячного грошового утримання якого у 2011 році справлено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 481 грн. 40 коп. виникло право на повернення суми такого грошового зобов'язання.

Доводи Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому правовідносини, пов'язані з перерахуванням грошових коштів у вигляді податку з доходів фізичних осіб, відбулися відповідно до норм законодавства чинного на момент здійснення утримання податку з доходів фізичних осіб, суд вважає необґрунтованими та зазначає про наступне.

Статтею 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України;

- актів Президента України;

- актів Кабінету Міністрів України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

При цьому, змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції України та законів України є їх конкретизація, уточнення, деталізація, в яких надаються приписи, як розуміти те чи інше положення або правову норму в цілому, як її застосовувати. Норми роз'яснення, що надаються Конституційним Судом України, мають допоміжний характер та проявляються в тому, що вони не можуть застосовуватись окремо, самостійно без роз'яснювальних положень Конституції України та законів України. Ці норми роз'яснення діють тільки разом з положеннями, які тлумачилися, і не можуть бути нормативною основою правозастосованих актів. Чинність у часі офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України визначається чинністю норми права, що тлумачиться.

Крім того, оскільки в процесі здійснення правової норми, її зміст залишається незмінним, і офіційними тлумаченнями тільки встановлюється той зміст, який вклав у неї законодавець, межі дії у часі норми роз'яснення визначаються моментом набрання чинності самим положенням Конституції України та законами України, що інтерпретуються.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Судовим розглядом встановлено, що 10.08.2012 року позивач направив до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби заяву, у якій просив в порядку пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України підготувати висновок по поверненню ОСОБА_1 помилково утриманого податку з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

Однак, листом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 22.08.2012 року вих. № 4955/С/17-530 позивачу у порушення вимог статті 43 Податкового кодексу України відмовлено у поверненні утриманого податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зробив правильний висновок щодо задоволення в цій частині позовних вимог, з яким колегія погоджується, враховуючи також нижче викладене.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу

Пунктом 1 частини першої статті 66 Бюджетного кодексу України визначено, що для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм Автономної Республіки Крим, територіальних громад до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать 25 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території.

За змістом статей 65, 66 Бюджетного кодексу України прибутковий податок з фізичних осіб зараховується до бюджетів таких рівнів: 75% - до міського бюджету, 25% - до обласного бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи, утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 481 грн. 40 коп. перераховано на р/р 33215800700002.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів представника Полтавської міської ради щодо стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб з щомісячного грошового утримання судді у пропорційному співвідношенні з Полтавської обласної ради, оскільки у ході судового розгляду справи встановлено, що утриманий податок з доходів фізичних осіб з щомісячного грошового утримання було перераховано саме на рахунок місцевого бюджету.

Крім того, Полтавська міська рада не позбавлена права, у разі стягнення з місцевого бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб з щомісячного грошового утримання судді, в подальшому на звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів у порядку регресу.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 №226, регламентує процедуру повернення помилково або надміру зарахованих коштів, в тому числі, податків, зборів (обов'язкових платежів) за заявою платника або за поданням органу, що контролює справляння надходжень до бюджету.

Згідно частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів. Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги в сумі 44633 грн. 86 коп., колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 245З-VI судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Оскільки правовідносини щодо нарахування та виплати вихідної допомоги виникли у 2011 році, зокрема, з 18 січня 2011 року, застосуванню підлягають норми Податкового кодексу, що набрав чинності 01.01.2011 року.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно з підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Статтею 165 Податкового кодексу України регламентований вичерпний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу із зауваженням, що винятки, передбачені підпунктом 165.1.1 пункту 165 статті 165 Податкового кодексу України, не поширюється на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.

Аналізом вказаних норм встановлено, що з набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року виплата вихідної допомоги суддям, які пішли у відставку, за своєю суттю визначена як фінансова допомога, яка не виключається зі складу загального оподатковуваного доходу.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відмовляючи ОСОБА_1 у підготуванні висновку про повернення утриманого з вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44633 грн. 86 коп. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень положення п.п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14, ст. 43, п.п.«е» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165, п. 162 ст. 162, п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 86, ч. 6 ст. 106, а також доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень положення ст. ст. 111, 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст..159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. по справі № 2а-1670/5810/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2013 р.