Ухвала суду № 30612763, 09.04.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/38/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Гладіч Н.І. Провадження № 22-ц/773/597/13 Категорія:34 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л.І.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 березня 2013 року позов у даній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1818 грн., 350 грн. за проведення оцінки пошкодженого майна та судовий збір в сумі 229,4 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на неповне з'ясування судом обставини, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши рішення суду без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 922098 та ЯК № 922072 відповідно ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,25 га призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також 0,60 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 31-32).

Встановлено, що 3 травня 2012 року відповідач ОСОБА_4 власною бензопилою порізав 12 жердей огорожі, що належала позивачу ОСОБА_2 та якою останній огородив своє домогосподарство. Дана обставина стверджується постановою про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративної комісії при Седлищенській сільській раді Любешівського району від 06 липня 2012 року та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 08 червня 2012 року (а.с.7, 12) та визнана відповідачем.

Розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_2 внаслідок пошкодження його майна, згідно оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності, становить 1818 гривень (а.с. 13-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, адже судом встановлено, що саме відповідач ОСОБА_4 03 травня 2012 року умисно пошкодив майно, яке на праві власності належало позивачу, і своїми протиправними діями заподіяв останньому майнову шкоду, вина відповідача в заподіянні такої шкоди доведена.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не доведена завдана йому моральна шкода.

Надані позивачем докази не свідчать про спричинення йому моральної шкоди.

Доводи відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі щодо недоведеності належності пошкодженого майна саме позивачу ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки це підтверджується матеріалами справи, зокрема: постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 7), постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с. 12), звітом про оцінку матеріальних збитків внаслідок пошкодження дерев'яної огорожі (а.с. 13-22), показаннями свідків ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди.

Таким чином деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Врахувавши встановлені обставини справи та наведені норми закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пошкодження огорожі відбулося з вини відповідача ОСОБА_4, який своїми неправомірними діями пошкодив належне відповідачу майно, та обґрунтовано стягнув суму в розмірі 1818 грн. за пошкодження даного майна і відмовив у відшкодуванні моральної шкоди за недоведеності її заподіяння.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: