Постанова № 30612001, 08.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року 810/1502/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПідприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 №0000432202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за невключення до валового доходу у 2011 році 897515 грн. суми від договору позички, як суму безоплатних послуг оренди, оскільки за змістом договір позички не є безоплатними послугами оренди, визначення якої наведено у п.п.1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в п.п.14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а тому сума за договором позички не включається до валового доходу підприємства. З огляду на це, на думку позивача, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У письмових запереченнях, наданих до суду, відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивач повинен був включити до складу валового доходу суму, отриману у вигляді безоплатних послуг оренди, оскільки до укладання договору позички позивач користувався цим приміщенням на правах орендаря, а відтак договір позички є договором оренди приміщення. Також відповідач зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на прибуток є правомірним і підстав для його скасування відсутні.

08 квітня 2013 року представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.08.2012 по 01.10.2012 посадовими особами Броварської ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт № 680/222/01740064 від 08.10.2012 (надалі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого не включено до складу скоригованого валового доходу та не відображено в р. 01.6 Декларації "інші доходи крім визначених у 01.1-01.5" за І квартал 2011 року суму 897515 грн. отриману у вигляді безоплатних послуг оренди;

- п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого не включено до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та не відображено в р. 03 Декларації "Інші доходи" суму 2692545 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 897515 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 897515 грн. та за ІV квартал 2011 року в сумі 897515 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432202 від 23.10.2012, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" у розмірі 857401 грн., з яких: 857400 грн. - за основним платежем; 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Державної податкової служби у Київській області із скаргою від 02.11.2012 №1/129-12 на податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0000432202.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення №3243/10/10-206/735-1711 від 29.12.2012, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 23.10.2012 № 0000432202 щодо сплати податку на прибуток у розмірі 13662 грн., а скаргу платника податків задоволено у відповідній частині.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби України з повторною скаргою №842/6 від 14.01.2013.

Державною податковою службою України було прийнято рішення №3961/6/10-2115 від 11.03.2013 про результати розгляду скарги, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 23.10.2012 №0000432202 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з Акту перевірки, згідно з Договором позички (безоплатного користування) майнового комплексу - основних засобів від 31.08.2010 Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" отримало з 01.09.2010 в безоплатне користування від Позичкодавця - Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) майновий комплекс загальною площею 34321,8 м кв.

Пунктом 2 Договору передбачено, що об'єкти позички надаються в користування для здійснення Користувачем господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.1 Договору, договір набуває чинності 01.09.2010 та діє до 31.12.2011.

Також, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що до 31.08.2010 Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" користувалося зазначеним майновим комплексом на підставі договору оренди майнового комплексу від 28.02.2008 та додатку до угоди № 4 від 04.102009, укладеного між Центральною спілкою споживчих товариств України (орендодавець) та ПСК "Укооппромторг у м. Броварах" (орендар), та відповідно до якого орендодавцем було передано орендарю у тимчасове платне користування майновий комплекс загальною площею 34409,4 м кв.

Відповідно до умов вищезазначеного Договору загальний розмір орендної плати за місяць становив 360000 грн., в т.ч. ПДВ - 60000 грн., тобто 10,46 грн. за 1 м кв.

Так, на думку податкового органу, підприємством не змінено фактичних умов перебування в приміщенні, що на правах власності належить Центральній спілці споживчих товариств України, не змінено умов ведення господарської діяльності, а тому договір позички (безоплатного користування) є договором оренди приміщення загальною площею 34321,8 м кв.

У зв'язку з чим, податковий орган вважає, що ПСК "Укооппромторг у м. Броварах" отримало економічну вигоду у вигляді вивільнення оборотних коштів в сумі 359006,03 грн. щомісячно внаслідок звільнення від обов'язкової орендної плати (всього за І квартал 2011 року дії договору позички (безоплатного користування) в сумі 1077018,09 грн.) та в сумі 359006,03 грн. щомісячно внаслідок звільнення від обов'язкової орендної плати (за ІІ-ІV квартали 2011 року дії договору позички (безоплатного користування) в сумі 3231054,27 грн.).

Отже, донарахування спірної грошової суми податкових зобов'язань з податку на прибуток відповідач здійснив виходячи з того, що відповідно до вимог статей 827, 829 Цивільного кодексу України позивач не мав права підписувати договір позички з одним із власних засновків та застосував до договору позички положення глави 58 Цивільного кодексу України, яка застосовується для договору найму (оренди).

Так, на думку відповідача, відповідно до п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивач повинен був включити у 2011 році до складу валового доходу і відобразити у розділі Декларації "Інші доходи" суму, отриману у вигляді "безоплатних послуг оренди", оскільки до укладання договору позички позивач користувався приміщенням на правах орендаря, а тому договір позички (безоплатного користування) є договором оренди приміщення.

Проте, суд не погоджується із доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, 31.08.2010 між Центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка) (Позичкодавець) та ПСК "Укооппромторг у м. Броварах" (Користувач) було укладено договір позички, згідно з яким Позичкодавець надав у позику (безоплатне користування) Користувачу майновий комплекс у м. Броварах.

Статтею 827 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 829 Цивільного кодексу України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Разом з тим, вимоги статті 829 Цивільного кодексу України податковим органом до взаємовідносин позивача та Укоопспілки по договору позички від 31.08.2010 застосовані безпідставно, оскільки позивач не є засновником, учасником, керівником, членом органу управління або контролю Укоопспілки, а навпаки Укоопспілка є одним із засновників позивача.

Також суд не погоджується із доводами відповідача, що договір позички (безоплатного користування) від 31.08.2010 є договором оренди приміщення, оскільки оренда за своєю суттю не може бути безоплатною, так як плата користування майном за договором оренди є істотною умовою договору, що визначена в статті 762 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд також вважає неправомірними твердження податкового органу, що позивач раніше користувався даним майновим комплексом на правах оренди, то він і в подальшому зобов'язаний користуватися ним лише в порядку орендованих правовідносин, так як одним із основних принципів договірних правовідносин є свобода укладення договорів.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, у відповідності до зазначених вимог податкового законодавства до валового доходу включається вартість безоплатно наданих товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, в Акті перевірки не вказано, до якої із зазначених категорій віднесено безоплатне користування майновим комплексом.

Так, відповідно до пункт 1.23 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За даними нормами обов'язковою умовою є безповоротність надання товарів, тобто існує перехід права власності, а у разі укладення договору позички право власності на товар не переходить і товар повинен бути повернутий. Отже, операція надання в безоплатне користування майнового комплексу на підставі договору позички не підпадає під визначення "безоплатно наданих товарів".

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, споживання майна в межах зобов'язань за договором позички прямо виключається актами законодавства, зокрема статтею 827 Цивільного кодексу України, якою визначено повернення наданої в безоплатне користування речі.

Отже, предметом договору про надання послуг та договору позички є різні об'єкти цивільних прав. Так, предметом позички є не споживча річ, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а тому це означає, що надання за договором позички майна в безоплатне користування не відноситься до надання послуг.

Щодо категорії "безоплатного виконання робіт", то дані правовідносини регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Разом з тим, договір позички не передбачає виконання будь-якої роботи, і відповідно, передачу результатів роботи.

Відповідно до вимог підпункту 153.4.1 пункту 153.4 статті 153 Податкового кодексу України не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті.

Таким чином, згідно норм наведеного законодавства, позивач мав законне право застосовувати зазначені положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України щодо не включення до складу доходу вартість залученого підприємством майна за договором позички, оскільки не відбувається перехід права власності на майновий комплекс.

Отже, закон прямо встановлює, що вартість залученого підприємством майна за договором позички не включаються до валового доходу, а відповідно, з цих сум не сплачується податок на прибуток, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 23.10.2012 №0000432202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" (код ЄДРПОУ 01740064) сплачений судовий збір у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.