Ухвала суду № 30609452, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2-а/1570/3218/11

Категорія: 9.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Лук'янчук О.В. Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представників ТОВ "ІНФОМІР" - Юрій Нати Михайлівни та Юрій Сергія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОМІР" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ІНФОМІР" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) в Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.04.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів та пені).

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач помилково вирахував 180 днів від дати перерахування валютних коштів нерезиденту до дати оформлення вантажно-митної декларації, тоді як імпорт продукції закінчився від дати перетинання державного кордону та знаходження продукції під митним контролем на митній території України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував повідомлення - рішення від 12.04.2011 року №0000072200 ДПІ в Київському районі м. Одеси.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ в Київському районі м. Одеси подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ІНФОМІР" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 04 квітня 2011 року №69/32-02/35406472/47.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі Закон № 185/94-ВР), а саме несвоєчасне находження товару від нерезидента "Xiamen Hello Electronics Co., LTD", (Китай) у сумі 13857,50 дол. США.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "У" №0000072200 від 12 квітня 2011 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (пеню) в розмірі 1317,95 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту його перетину митного (державного) кордону країни, що відмічається відбитком штампу митного органу на товарно-супроводжуючих документах про знаходження товару під митним контролем, що в даному випадку є лінійним коносаментом на вантаж № ХМРС153738, з якого вбачається початок знаходження вантажу під митним контролем - 23 березня 2010 року, що й свідчить про його ввезення на територію України в зазначений день та про відсутність порушень граничних строків передбачених ч.1 статті 2 Закону № 185/94-ВР.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону № 185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 зазначеного Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З аналізу положень п. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України слідує, що всі товари, які ввозяться на митну територію України, підлягають митному контролю як сукупності дій, пов'язаних з їх переміщенням через митний кордон, при цьому такий контроль розпочинається з моменту перетинання товарами митного кордону.

Відповідно до п. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Вантажна митна декларація, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт перетину товарами митного кордону України. Нею засвідчується, зокрема, факт перебування імпортованих товарів у відповідному митному режимі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування органами державної податкової служби пені в даному випадку можливе лише в разі перевищення 180-денного терміну поставки (імпорту) товарів, що визначається моментом перетинання товаром митного кордону України, з дати здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента та за умови відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України на таке перевищення.

Законом № 185/94-ВР встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за не ввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання сторонами строків виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом та про відсутність підстав для застосування до позивача відповідальності встановленої Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яким не передбачена наявність визначеного документу, що підтверджує факт поставки.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: