Постанова № 30608208, 08.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа№ 910/425/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги № 2122/51 від 11.03.2013 року Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року

у справі № 910/425/13 (суддя - Якименко М.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про визнання укладеною додаткову угоду до договору поставки та визнання продовженим строк дій акредитивів

за участю представників сторін:

від позивача: Лєшков Г.Ю. - предст. за дов.,

відповідача: Копусь А.А. - пред. за дов., Мітічкін А.С. - пред. за дов.

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору поставки.

12.02.2013 року позивач змінив предмет позову, просить: вважати укладеною між сторонами Додаткову угоду № 2 до договору поставки № 1116111310 від 01.08.2011 року в редакції позивача;

ДОДАТКОВА УГОДА №2

До договору поставки № 1116111310 від 01.08.2011 р.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі директора відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Зубова Сергія Євгеновича, що діє на підставі Положення про ВП «Атомкомплект» та довіреності б/н від 18.09.2012р., далі - Покупець, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком», в особі директора Маслюка Андрія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту підприємства, далі - Постачальник, з іншої сторони, далі разом - Сторони, уклали цю додаткову угоду (далі - Угода) до договору поставки № 1116111310 від 01.08.2011 р. (далі - Договір) про наступне:

1. Викласти останнє речення п. 4.1.3. Договору в такій редакції: «Строк дії акредитивів становить 617 днів з дати відкриття».

2. Викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: «п. 5.1. Строк поставки Продукції, зазначеної в Специфікаціях № 1 та № 2 до даного Договору становить 17-23 місяці з дати укладання Договору.»

3. Викласти п. 10.1. Договору в такій редакції: «10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, передбачених Договором - до закінчення терміну дії гарантії».

4. В іншому, що не обумовлено Угодою, Сторони керуються умовами Договору.

5. Угода складена українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

6. Угода є невід'ємною частиною Договору.

Крім того, позивач просить вважати продовженим термін дії документарного безвідкличного покритого акредитиву в розмірі 12 593700,00 грн., відкритого за специфікацією № 1 в виконуючому банку ПАТ «Діамантбанк» (м. Київ, код банку: 320854) - до 16.10.2013 року; вважати продовженим термін дії документарного безвідкличного покритого акредитиву в розмірі 12 593 700,00 грн., відкритого за специфікацією № 2 в виконуючому банку ПАТ «Легбанк» (м. Київ, код банку: 300056) - до 22.08.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року у справі № 910/425/13 позов задоволено повністю. Судом постановлено вважати укладеною додаткову угоду № 2 до договору поставки № 1116111310 від 01.08.2011 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком» (04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Новозабарська, будинок 2/6, офіс 302, код ЄДРПОУ 23154935) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Вєтрова, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА №2

До договору поставки № 1116111310 від 01.08.2011 р.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі директора відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Зубова Сергія Євгеновича, що діє на підставі Положення про ВП «Атомкомплект» та довіреності б/н від 18.09.2012р., далі - Покупець, з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком», в особі директора Маслюка Андрія Анатолійовича, що діє на підставі Статуту підприємства, далі - Постачальник, з іншої сторони, далі разом - Сторони, уклали цю додаткову угоду (далі - Угода) до договору поставки № 1116111310 від 01.08.2011 р. (далі - Договір) про наступне:

1. Викласти останнє речення п. 4.1.3. Договору в такій редакції: «Строк дії акредитивів становить 617 днів з дати відкриття».

2. Викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: «п. 5.1. Строк поставки Продукції, зазначеної в Специфікаціях № 1 та № 2 до даного Договору становить 17-23 місяці з дати укладання Договору.»

3. Викласти п. 10.1. Договору в такій редакції: «10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, передбачених Договором - до закінчення терміну дії гарантії».

4. В іншому, що не обумовлено Угодою, Сторони керуються умовами Договору.

5. Угода складена українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

6. Угода є невід'ємною частиною Договору.

Вважати продовженим термін дії документарного безвідкличного покритого акредитиву в розмірі 12 593 700 (дванадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі сімсот) грн. 00 коп., відкритого за специфікацією № 1 в виконуючому банку ПАТ «Діамантбанк» (м. Київ, код банку: 320854) - до 16.10.2013 року.

Вважати продовженим термін дії документарного безвідкличного покритого акредитиву в розмірі 12 593 700 (дванадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі) грн. 00 коп., відкритого за специфікацією № 2 в виконуючому банку ПАТ «Легбанк» (м. Київ, код банку: 300056) - до 22.08.2013 року.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техком» 1 073,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, через господарський суд міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року у справі № 910/425/13 прийнято до провадження та призначено розгляд у судовому засіданні на 25.03.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року розгляд справи відкладався на 08.04.2013 року у зв'язку з оголошенням надзвичайного стану у м. Києві та перенесенням робочого дня з 25.03.2013 року на інший час.

Апелянт (відповідач у справі) у судовому засіданні 08.04.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2013 року заперечив доводи апелянта, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.08.2011 року між ТОВ «Техком» (постачальник за договором, позивач у справі) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 1116111310, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених договором, поставити відповідачу електродвигуни ВАЗ-215/109-6АМО5, виробництва ЗАТ «Энергомаш (Сысерть) - Уралгидромаш» Росія, для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити зазначену продукцію.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 10.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому виразі.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві продукцію (товар), визначену договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначає, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору

Договором поставки сторони встановили суму договору - 35 982 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 997 000грн.) (п.3.1 договору), ціну продукції - 17 991 000,00грн. (в.т.ч. ПДВ - 2 998 500,00 грн.) за специфікацією №1 17 991 000,00грн. (в.т.ч. ПДВ - 2 998 500,00 грн.) за специфікацією №2 (п.4.1.3 договору), передбачили порядок проведення оплати (п.4 договору).

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що строк поставки продукції, зазначається у специфікаціях. Згідно специфікацій № 1, №2 до Договору, позивач повинен поставити електродвигуни ВАЗ-215/109-6АМО5 в кількості 2 шт. за ціною 17 991 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2 998 500, 00 грн.) до 01.10 2012 року.

Позивач стверджує, що договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати та поставки продукції сторонами не виконано, а тому з метою виконання зобов'язання з поставки продукції він звернувся до відповідача з пропозицією щодо продовження терміну поставки до 30.06.2013 року та терміну дії договору до 31.12.2013 року, яку відповідачем залишено без відповідного реагування, що змусило його звернутися з позовом до суду.

Дійсно, листами № 118/4-1 від 31.08.2012 року, № 123/3 від 20.09.2012 року, № 136/3 від 30.11.2012 року позивач звертався до відповідача з повідомленням про неможливість поставки продукції у строки узгоджені договором та пропозицією продовжити термін поставки продукції та термін дії Договору, посилаючись на те, що порушення термінів оплати продукції за Договором з боку відповідача створило перешкоди для виконання Договору позивачем. В обґрунтування затримки поставки продукції позивач посилається на лист виробника - ЗАТ «Энергомаш (Сысерть)-Уралгидромаш» за № 0330/1473-1 від 29.11 2012 року, яким також підтверджує факт розміщення замовлення на виготовлення продукції (електродвигуни ВАЗ-215/109-6АМО5) та можливість поставки продукції лише у червні 2013 року. Копія зазначеного листа наявна в матеріалах справи, однак існування оригіналу такого позивачем, на вимогу відповідача, не доведено, відтак даний доказ не можна вважати належним чи допустимим у розумінні ст.34ГПК України.

Відповідач заперечує надання згоди на продовження строку дії договору поставки, стверджує, що ним неодноразово розглядалася пропозиція позивача, однак можливість погодження на продовження строків поставки та терміну дії договору залежить від ряду обставин про що було повідомлено позивача.

Так, листом № 11585/41 від 07.12.2012 року відповідач запропонував позивачу надати новий гарантійний документ повернення авансового платежу на суму 10 794 600 грн. зі строком дії не менше ніж термін фактичної поставки електродвигунів плюс 45 робочих днів, оскільки термін дії існуючого гарантійного документу спливає 15.12.2012 року. Крім того, відповідач просив надати йому підтвердження заводом-виробником факту отримання авансового платежу та розміщення заказу на виготовлення електродвигунів ВАЗ-215/109-6АМ05 для ВП «Южно-Українська АЕС». Однак, відповідних доказів позивачем не надано.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України визнав лист відповідача № 11585/41 від 07.12.2012 року фактичним акцептом пропозиції укласти додаткову угоду про внесення змін до договору та прийняв рішення вважати Додаткову угоду №2 до договору поставки укладеною, змінивши умови договору поставки в частині строку поставки продукції протягом 17-23 місяців з дати укладення договору, строку дії договору поставки - до 31.12.2013 року, строку дії акредитивів - до 617 днів з дати їх відкриття.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, вважає його помилковим з огляду на наступне.

В силу вимог ст. ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Укладений між сторонами у справі договір поставки № 1116111310 від 01.08.2011 року є двостороннім правочином при вчиненні якого, згідно вимог ст.ст.203, 204 ЦК України, волевиявлення учасників правочину мають бути вільними та відповідати їх внутрішній волі.

Відповідно до ст.cт. 525, 629 ЦК України , ч.1 ст.188 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2,3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки договір укладається за вільним волевиявленням його сторін, вони є вільними і у досягненні згоди щодо внесення змін до умов договору, отже договір може бути змінено за згодою сторін, а за рішенням суду на вимогу однієї із сторін лише у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Дана норма передбачає право сторони передати спір, що виник при внесенні змін до договору до суду. Однак, суд може задовольнити такий позов лише за наявності відповідного законодавчого припису. За відсутності правової підстави для зміни умов договору суд не може своїм рішенням примушувати одну із сторін до продовження договірних відносин на інших умовах, отже право на звернення до суду з вимогою про зміну господарського договору не тягне за собою безумовне задоволення позову.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюються ст. 187 ГК України. Позивач просить вважати додаткову угоду № 2 до договору поставки укладеною, що на думку колегії суддів є спонуканням сторони до укладення договору (визнання договору укладеним, як зазначає позивач). Спонукання до укладення договору за рішенням суду можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування, в т. ч. державного замовлення, який видано компетентним органом. Позивачем не доведено, що обов'язковість укладення договору поставки чи додаткової угоди до договору поставки виникло з державного замовлення, на підставі закону або передбачено угодою сторін.

Колегія звертає увагу на те, що представлений позивачем проект додаткової угоди № 2 не направлявся стороні на узгодження, як того вимагають норми ст.ст. 180, 188 ГПК України, ст.ст. 641-642 ЦК України, відтак обмін листами, на які посилається позивач і які не містять всіх визначених у додатковій угоді №2 пропозицій не можна вважати офертою та акцептом у розумінні зазначених норм закону.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено строки сплати авансу, строки відкриття акредитивів, що призвело до порушення позивачем строку поставки продукції, і дана обставина є підставою для зміни умов договору поставки в порядку ч.2 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умовами договору поставки (п.п. 4.1.1) передбачено, що покупець перераховує постачальнику аванс в розмірі 30% суми договору, що становить 10 794 600,00 гри., (в т. ч. ПДВ - 1799100,00 грн.), в розрахунку 5 397 300,00 грн. за специфікацією №1 та 5 397 300,00 грн. за специфікацією №2. Договором сторони передбачили забезпечення авансу банківською гарантією або договором страхування (страховим полісом) (п. 4.3). Умовами договору дозволяється оплата авансу частинами.

На виконання Договору позивачем було надано відповідачу страховий сертифікат № 1032092 від 02.08.2011 року, виданий ПрАТ «Європейський страховий альянс» (а.с.16,т.1).

Оплата авансу була здійснена відповідачем частинами у наступному порядку: 5 397 300,00 грн. - 14.09.2011 року; 300 000,00 грн. - 20.09.2011 року; 5 097 300,00 грн. - 03.10.2011 року.

При цьому, договором сторони визначили строк пред'явлення покупцю банківської гаранти повернення авансових платежів - 5 днів від дати підписання договору (п.п.4.3 договору), але договір не містить строку сплати авансового платежу, відтак твердження позивача про порушення покупцем строків сплати авансу в розмірі 30% суми договору є необґрунтованими.

Відповідно до п. 4.1.2. договору остаточна оплата вартості поставленої продукції у розмірі 70% здійснюється 2-ма акредитивами, що відкриваються окремо за Специфікацією №1 та Специфікацією №2, у відповідності до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, а також «Уніфікованих звичаїв та правил по документарному акредитиву» у редакції 2007 року, в частині, що не суперечить діючому законодавству України.

За умовами п. 4.1.3. договору поставки покупець протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати укладання договору відкриває на адресу постачальника два документарних безвідкличних покритих акредитива на суму 70% вартості обладнання: за специфікацією №1 - у розмірі 12 593 700,00 грн. та за специфікацією №2 - у розмірі 12 593 700,00 грн.

Умовами даного договору сторони обумовили, що обидва акредитива виконуються шляхом платежу за пред'явленням, з депонуванням грошових коштів у виконуючому банку. Строк дії акредитивів - 435 днів з дати відкриття. Сторони визначили банк - емітент - ПАТ «Діамантбанк», код банку 320854 та виконуючий банк - ПАТ «Легбанк», код банку 300056. (п.4.1.5).

14.12.2011 року відповідачем було відкрито акредитив за специфікацією № 1 та 07.02.2012 року відкрито акредитив за специфікацією № 2.

Дійсно, матеріалами справи доведено, що відповідачем порушено строки відкриття акредитивів, однак договором сторони передбачили, що акредитиви будуть виконуватися проти надання постачальником у виконуючий банк документів, які підтверджують фактичну поставку продукції постачальником та отримання її покупцем, а саме: видаткової накладної на продукцію згідно специфікації (оригінал) та акту приймання передачі продукції, укладеного між постачальником, покупцем та вантажоотримувачем (оригінал) (п.4.1.4.), отже право розпорядження коштами переходить до постачальника (позивача у справі) лише після виконання останнім обов'язку поставки та передачі продукції покупцю.

Колегія звертає увагу на те, що умовами договору поставки сторони не передбачили відповідальності покупця за порушення строків відкриття акредитивів, оскільки такі строки не впливають на виконання постачальником своїх обов'язків за договором.

Порушення відповідачем строків відкриття акредитивів не є істотним порушенням умов договору, а тому не може завдати будь-якої шкоди, іншій стороні договору, відтак постачальник не позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання коштів за акредитивами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимога позивача вважати укладеною додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору поставки є необґрунтованою та неправомірною.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст.ст. 1093-1098 ЦК України, глави 8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, з послідуючими змінами та доповненнями,розрахунки за акредитивами здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, якщо це не суперечить законодавству України та якщо це передбачено договором.

Згідно ст. 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» Уніфіковані правила визнані такими, що належать до законодавства України, тому підлягають застосуванню незалежно від того чи передбачено це договором.

Договором поставки передбачено розрахунки між сторонами за документарними безвідкличними покритими акредитивами.

Акредитив - є грошовим зобов'язанням банку за яким він зобов'язаний провести за дорученням клієнта (платника) -заявника акредитива, відповідно до його вказівок або від свого імені платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручити іншому (виконуючому банку) здійснити платіж на користь одержувача коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

У разі розрахунків за акредитивом банк -емітент за договором клієнта (платника)- заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому - виконуючому банку здійснити платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються кошти платника на окремому рахунку.

На відміну від відкличного акредитиву, який може бути відкликаний або змінений через банк -емітент, безвідкличний - може бути анульований або змінений тільки за наявності згоди бенефіціара (одержувача коштів) та за згодою виконуючого банку, якщо він підтвердив безвідкличний акредитив.

Відтак, розрахунки за акредитивами проводяться за окремим договором учасниками якого крім сторін у справі є банківські установи - банк-емітент та виконуючий банк, які відповідальні за виконання умов акредитиву.

Так, акредитив відкривається банком на підставі договору, який укладається між клієнтом та банком-емітентом шляхом подання клієнтом до банку емітента заяви про відкриття акредитива та її акцепту банком-емітентом, який здійснюється шляхом відкриття акредитива. Відповідно банк-емітент може укладати договір з банком виконавцем, але на одержувача коштів - бенефіціара не поширюються договірні відносини між банками, або між клієнтом (платником) та банком -емітентом.

Законодавець передбачив можливість внесення змін до безвідкличного акредитиву(ст. 1095 ЦК України), але такі зміни можливі лише за заявою клієнта про внесення змін до договору між ним та банком хоча і за згодою отримувача грошових коштів. Отже, бенефіціар не має правових підстав ініціювати зміни до договору про відкриття акредитива, в тому числі і встановлювати строк його дії.

Крім того, договори про відкриття акредитивів не є предметом спору у даній справі, не є сторонами у справі і банки учасники операцій за акредитивами, отже внесення змін до зазначених договорів суперечить вимогам ст.ст. 638, 654, 1093ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача вважати продовженим термін дії документарного безвідкличного покритого акредитиву в розмірі 12 593 700 (дванадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі сімсот) грн. 00 коп., відкритого за специфікацією № 1 у виконуючому банку ПАТ «Діамантбанк» (м. Київ, код банку: 320854) - до 16.10.2013 року та вважати продовженим термін дії документарного безвідкличного покритого акредитиву в розмірі 12 593 700 (дванадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі) грн. 00 коп., відкритого за специфікацією № 2 у виконуючому банку ПАТ «Легбанк» (м. Київ, код банку: 300056) - до 22.08.2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає необґрунтованими, неправомірними та такими що не підлягають до задоволення.

За даних обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те що рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2013 року у справі № 910/425/13 суперечить нормам чинного законодавства України, що є підставою для його скасування.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року у справі № 910/425/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року у справі № 910/425/13 господарського суду міста Києва скасувати.

3. В позові відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» (04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Новозабарська, будинок 2/6, офіс 302, код ЄДРПОУ 23154935) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Вєтрова, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) 573 (п'ятсот сімдесят три ) грн. 50 коп. в повернення судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу № 910/425/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.