Ухвала суду № 30607225, 10.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 10703/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промкомлектторг» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Промкомлектторг» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.06.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Промкомлектторг» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у м.Рівне 16.06.2010р. податкові повідомлення-рішення №№ 0000991742/0/17-123, 0001912342/0, 0001922342/0 (Т.1, а.с.3-6).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.27-30).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПП «Промкомлектторг», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд (Т.2, а.с.32-33).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що під час розгляду справи не враховані дані попередньої перевірки позивача щодо правильності нарахування і сплати податку на додану вартість /ПДВ/, при цьому прийняті за результатами цієї перевірки рішення про донарахування податкових зобов'язань скасовані в судовому порядку. Окрім цього, судом безпідставно відхилено клопотання позивача про зупинення провадження до вирішення кримінальної справи, порушеної по факту викрадення документів підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 06.05.2010р.-20.05.2010р. ревізорами ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Промкомлектторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено Акт перевірки № 710/23-100/21099497 від 26.05.2010р. (Т.1, а.с.10-59).

Проведеною перевіркою встановлені наступні порушення:

абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2072233 грн.;

пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», через що позивачем занижено суму ПДВ на 1584561 грн.;

пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» пп.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою КМ України № 2035 від 26.12.2003р., внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 961 грн. 89 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0000991742/0/17-123 від 16.06.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2885 грн. 67 коп., з яких 961 грн. 89 коп. за основним платежем та 1923 грн. 78 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.60);

№ 0001912342/0 від 16.06.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4144466 грн., з яких 2072233 грн. за основним платежем та 2072233 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.61);

№ 0001922342/0 від 16.06.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2322746 грн. 50 коп., з яких 1581831 грн. за основним платежем та 740915 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.62).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000172342/1 від 22.02.2010р., № 0000172342/2 від 28.04.2010р. та № 0000172342/3 від 13.07.2010р., № 0000162342/1 від 22.02.2010р., № 0000162342/2 від 28.04.2010р. та № 0000162342/3 від 13.07.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.9-10, 12-13, 43, 44).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження позивачем задекларованих валових витрат і податкового кредиту, правильності сплаченого податку з доходів фізичних осіб через непредставлення на запити податкового органу підтверджуючих первинних документів.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що будучи належним чином проінформованим про проведення планової перевірки, а також після отримання письмових запитів податкового органу, позивачем не були надані під час проведення перевірки первинні підтверджуючі документи та реєстри бухгалтерського обліку щодо задекларованих показників валових витрат, сум амортизаційних відрахувань за період IV квартал 2007 року - ІІІ квартал 2009 року, податкового кредиту, а також документи, що обґрунтовують правомірність застосування податкової соціальної пільги при виплаті доходів працівнику ОСОБА_2

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи стверджується, що позивач у встановлені терміни був належним чином повідомлений про проведення планової перевірки, однак заходів для відновлення первинних документів не вжив.

Зокрема, 20.04.2010р. позивачем отримано повідомлення про проведення виїзної планової документальної перевірки тривалістю з 05.05.2010р. по 19.05.2010р. (Т.1, а.с.103); 06.05.2010р. позивачу вручено направлення на проведення перевірки (Т.1, а.с.104).

17.05.2010р. керівнику підприємства скеровано лист-вимогу ДПІ у м.Рівне № 20296/23-121 від 12.05.2010р. про надання для перевірки оригіналів первинних документів, реєстрів аналітичного та синтетичного обліку, що стосуються здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р. (Т.1, а.с.101).

У свою чергу, позивач покликається на викрадення бухгалтерської документації та інших матеріально-товарних цінностей, що стверджується реєстрацією у ЖРЗПЗ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській обл. за № 1160 від 16.02.2010р. заяви ОСОБА_3 про викрадення 08.02.2010р. невідомою особою по АДРЕСА_1 бухгалтерських документів та оргтехніки (Т.1, а.с.8).

Також з огляду на викладені обставини позивачем не вживалися належні заходи для відновлення первинних бухгалтерських документів, при цьому надані лист позивача № 35 від 15.11.2010р. та реєстр листів, направлених на адресу контрагентів (Т.2, а.с.19, 20) складені вже під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач належного повідомлення податковому органу про викрадення документів не скеровував, у встановлені строки документи не поновив. Також позивачем не підтверджено первинними документами витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів, що підлягали амортизації, обставин щодо використання таких фондів у господарській діяльності. Окрім цього, не надано ревізорам відповідача й заяви ОСОБА_2 про самостійне обрання ним місця застосування податкової соціальної пільги.

Додатково колегія суддів враховує, що судом першої інстанції надавався строк позивачу для відновлення втрачених первинних документів, однак протягом останнього підприємство такі не поновило.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що розслідування кримінальної справи по факту викрадення документів не може вважатися підставою для зупинення провадження у розглядуваній адміністративній справі, оскільки така не створює будь-яких перешкод її розгляду.

Також апелянтом не доведено безпосередній зв'язок донарахованих податкових зобов'язань із висновками попередньої перевірки та скасування раніше винесених податкових повідомлень-рішень у судовому порядку.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промкомлектторг» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2011р. у адміністративній справі № 2а-3015/10/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

М.В.Костів