Вирок № 30605137, 02.04.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/1496/13- к

Провадження № 1кп/712/39/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 квітня 2013року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Кончиної О.І.

при секретарі - Тимошенко Д.А.

за участю прокурора - Лук'яненка А.В. Парфьонова І.В.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду угоду про визнання винуватості та погодження на призначення покарання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3., уродженця м. Луганськ, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.407, ч.4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 являючись військовослужбовцем військової частини 9930 (19601, м. Черкаси, с. Оршанець), умисно, діючи з метою тимчасово незаконно ухилитися від військової служби, в порушення вимог ст.ст.11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у визначений час 04.05.2012 року о 08год. 00хв. без дозволу командування частини та за відсутності поважних причин, маючи об'єктивні можливості для своєчасного прибуття до місця проходження військової служби - військової частини 9930, після перебування з 17.04.2012 року по 22.04.2012 року у відпустці за сімейними обставинами та з 23.04.2012 року по 03.05.2012 року на лікуванні у м. Луганськ, на службу вчасно не з'явився, а незаконно в період з 08год. 00хв. 04.05.2012 року до 12год. 17хв. 04.06.2012 року включно, тобто понад один місяць, знаходився за межами військової частини 9930 та проводив час у м. Луганськ на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, він, являючись військовослужбовцем військової частини 9930 (19601, м. Черкаси, с. Оршанець), умисно, діючи з метою приховати від командування частини свої злочинні дії, які полягали у невчасному з'явленні на службу без поважних причин та незаконної відсутності в частині, після прибуття 04.06.2012 року о 12год. 17хв. до військової частини 9930, доповіді командуванню і початку виконання обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст.11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, представив завідомо підроблену довідку Луганської міської багатопрофільної лікарні №9 №154-н від 02.06.2012 року, яка являється офіційним документом, про своє перебування у період з 09.05.2012 року по 02.06.2012 року на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні вказаного лікувального закладу, що не відповідало дійсності, внаслідок чого факт його невчасного з'явлення на службу о 08год. 00хв. 04.05.2012 року без поважних причин та незаконної відсутності в частині до 12год. 17хв. 04.06.2012 року, тобто понад один місяць, командуванням не виявлено і питання про його відповідальність не вирішено.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем та за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

2 квітня 2013 року між прокурором Черкаської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Лукяненко А. В. та обвинуваченим ОСОБА_2 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Як вбачається з даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст.407 та ч.4 ст.358 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, та узгодили покарання, яке повинен нести обвинувачений ОСОБА_2

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 472 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків , злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника, які підтримали думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_2 яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 407 КК України та ч. 4 ст.358 КК України, які, у відповідності до ст. 12 КК України є злочинами середньої та невеликої тяжкості, відповідно та затвердити узгоджене сторонами покарання за ч. 3 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн. та за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 850 грн., та остаточно шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим кінцево призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді штрафу у сумі 1700 грн.

Узгоджена сторонами необхідність перейти до іншого, більш м'якого виду покарання не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 407 КК України зумовлена врахуванням сторонами угоди при призначенні покарання ступеню та характеру сприяння обвинуваченого ОСОБА_2 у проведенні кримінального провадження щодо нього, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який злочин вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та ні в чому протиправному помічений не був, його вік, відсутність негативних характеристик, тобто наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер і тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, а також в запобіганні виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. Підстави для відмови у затвердженні угоди в суду відсутні.

Дана обставина не суперечить вимогам КК України та інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, -

засудив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 2 квітня 2013 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 укладену у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 407 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим кінцево призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді штрафу у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 392 грн. перерахувавши їх в ГУДКУ в Черкаській області, код 25574009, розрахунковий рахунок 31254272210063, МФО 854018, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, призначення платежу: за експертні роботи.

Речові докази по справі:

- книгу реєстрації довідок непрацездатності Ф № 036/о, журнал № 3 обліку прийому хворих до стаціонару Ф№ 001/о та журнал відмовлень у госпіталізації Ф № 001 - 1/о, які передані на відповідальне зберігання адміністрації КЗ «Луганська міська багатопрофільна лікарня № 8» залишити за належністю.

- журнал реєстрації листків непрацездатності, картку хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома № 61/291 видану на ім'я ОСОБА_2, карточку попереднього запису на прийом до лікаря на 23.04.2012 р., талон на прийом до лікаря виданий на ім'я ОСОБА_2, які передані на відповідальне зберігання у Луганську міську поліклініку № 11 залишити за належністю.

- книгу обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого в частину особового складу, яка передана на відповідальне зберігання у військову частину 9930 залишити за належністю.

- листок непрацездатності серії «АВР» № 887663, довідку № 154 - н від 02.06.2012р., рапорт ОСОБА_4 від 23.04.2012р., рапорт ОСОБА_5 від 05.06.2012р., рапорт ОСОБА_2 від 11.04.2012р. про надання дозволу на виїзд за межі гарнізону, рапорт ОСОБА_2 від 11.04.2012р. про надання відпустки за сімейними обставинами залишити при матеріалах справи

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.І. Кончина