Ухвала суду № 3060471, 21.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у 1-ій                                                                     Справа № А 36/157-07

інстанції – Кожан М.П.

Категорія статобліку – 2.11.3

                                                                    УХВАЛА

      ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

21січня 2009р                                                                                     м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя:   Мірошниченко М.В.,

суддя:                          Туркіна Л.П.

суддя:                          Проценко О.А.

при секретарі:            Галоян О.Г.

за участю представників сторін:

позивача:Пупченко В.В. дов. від 20.01.2009р.

відповідача:не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

                        Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь,

                        Дніпропетровської області

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007р.

у справі № А 36/157-07

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Славута – плюс», м. Нікополь,  

                         Дніпропетровської області

до відповідача Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь,

                            Дніпропетровської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

    ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Славута – плюс» заявлений позов до  Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001012306/0/33170  та № 0001022306/0/33169 від 30.08.2006р.

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007р. у справі № А 36/157-07 адміністративний позов задоволено та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.08.2006р. № 0001012306/0/33170 та № 0001022306/0/33169.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що  в розумінні п.п.4.3.1, 4.3.2 ст 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 фахівцями відповідача вартість комунальних послуг  (електроенергії) була розрахована самостійно на підставі електроприладів, з урахуванням їх потужності, фактичного часу роботи та діючих тарифів. Тобто, спірні податкові зобов’язання визначені позивачу за непрямим методом.

            На момент здійснення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не було прийнято відповідного закону, який би затверджував методику визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, як того вимагає п.п.4.3.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

            Таким чином, визначення податкового зобов’язання позивача здійснено відповідачем в порядку, який не передбачений діючим законодавством України.

            Не погодившись із постановою суду першої інстанції Нікопольської об’єднаною державною податковою інспекцією подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. Фахівці відповідача при проведенні перевірки не застосовували непрямий метод визначення податкового зобов’язання, оскільки мали можливість  визначити його суму з податку на прибуток та податку на додану вартість самостійно на підставі електроприладів, з урахуванням їх потужності, фактичного часу роботи  та діючих тарифів за місяць, а тому п.4.3.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 не розповсюджуються на ці правовідносини.

            В порушення п.п.5.2.1 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем включено до складу валових витрат, витрати не пов’язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 18428,32грн.

            Підприємство в порушення п.п.7.4.1 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до податкового кредиту витрати, не пов’язані з господарською діяльністю підприємства в сумі 3685,66грн.; податковий кредит підприємства підлягає зменшенню на суму ПДВ у розмірі 3685,66грн.

            Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 19.03.07р. та прийняти нове рішення про відмову в позові.

            Товариство з обмеженою відповідальністю «Славута-плюс»  в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважає постанову суду законною та обґрунтованою. Зазначає, що Суд першої інстанції зробив  вірний висновок, що податкові зобов’язання були визначені позивачу за непрямими методами.

            Просить постанову суду першої інстанції від 19.03.07р. залишити без змін.

            Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченнях.

Представник відповідача до суду не з’явився. Про час, місце та дату судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. 20.01.09р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника. Колегія суддів ухвалила залишити клопотання без задоволення на підставі п.4 ст 128 КАС України з наступних підстав. По-перше, відповідач не надав доказів неможливості явка представника. По-друге, матеріали справи дозволяють здійснити її розгляд без участі представника відповідача.

            Справу призначено до розгляду та розглянуто у складі колегії: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя),    Туркіна Л.П.(суддя),    Проценко О.А.(суддя).

            Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального комплексу «Камертон».

            В судовому засіданні 21.01.2009р. за наслідками розгляду справи було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

            Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

            Як випливає з матеріалів справи, в період з 02 по 15 серпня 2006р. у магазині «Ням-Ням», що належить позивачу, відповідачем була здійснена  виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.05р. по 30.06.06р., за результатами якої був складений Акт від 18.08.2006р. № 1476/233.24232424.

            Перевіркою встановлені наступні порушення:

1)п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону № 283-ВР від 22.05.1997 р. {із змінами та доповненнями ) підприємством включено до складу валових витрат, пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 18428,32 грн.

            2) п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04,1997 р. (із змінами та доповненнями) підприємством включено до податко­вого кредиту витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства в сумі 5685,66 грн.

Відповідач дійшов до висновку про безпідставність включення до складу валових витрат позивачем, витрат за електроенергію у III кварталі 2005 р. 2177,69 грн., у IVкварталі 2005 р. - 5566,33 грн., у І кварталі 2006 р. - 5486,71 грн., у III кварталі 2006 р.- 5197,59 грн., у зв'язку із невідшкодуванням орендарями частини таких витрат.

Відповідач дійшов висновку про безпідставність включення Позивачем до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі витрат не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства у липні 2005 р. - 105,62 грн., у серпні 2005 р. - 144,72 грн., у вересні 2005 р. - 185,19 грн., у жовтні 2005 року - 367,34 грн., у листопаді - 2005 р. - 447,57 грн., у грудні 2005 р. - 298,35 грн., у січні 2006 р. - 397 грн., у лютому 2006 р. -403,23 грн., у березні 2006 р. - 297,06 грн., у квітні 2006 р. - 432,16 грн., у травні 2006 р. - 432,53 грн., у січні 2006 р. - 174,84 грн., у зв'язку із невідшкодуванням орендарями позивачу частини витрат на електроенергію.

На підставі акту перевірки, відповідач податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2006 р. № 001012306/0/33170 донарахував позивачеві зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 546,60грн., в тому числі за основним платежем - 4607,08 грн., за шрафними санкціями -1039,52грн.; та за податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2006р. № 0001022306/0/33169 донарахував позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5528,49грн, в тому числі за основним платежем-3685,66 грн., за штрафними санкціями - 1842,83 грн.

За перевіряємий період часу позивач надавав послуги з оренди частини власних торгових, складських приміщень суб’єктам господарювання, згідно до договорів оренди, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно до наданих договорів оренди,  сума орендної плати визначена з урахуванням орендуємої площі та має чіткий розмір у гривнях.

Відповідно до п. 3.3 Договорів оренди «Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість використаних комунальних послуг, електроенергії, газу, охоронних послуг, та витрат на утримання прилеглої території».

На підставі ст..11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» листом Нікопольської ОДНІ від 03.08.2006 року № 29555/10/23-315 зроблено запит до позивача стосовно розрахунків по орендній платі по всіх орендарях. TOB «Славута-Плюс» листом від 07.08.2006 р. (вх. № 18211/10) надано відповідь наступного змісту: «... відповідно до законів України розмір орендної плати визначається сторонами на договірній основі. Ваша вимога щодо надання розрахунків по орендній платі по всіх орендарях є безпідставною».

Орендодавець - TOB «Славута-Плюс» в повному обсязі сплачує комунальні послуги, які використані як ним, так і орендарями, при цьому  згідно до наданих до перевірки документів, рахунки орендарям не виставляються. Вказані витрати TOB «Славута-Плюс» відносило в повному обсязі до складу валових витрат та відповідно до Декларації з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період в сумі 66993,31грн. (рахунок 68.5).

За таких обставин, фахівцями Нікопольської ОДПІ вартість комунальних послуг (електроенергії) було розраховано самостійно на підставі електроприладів, з урахуванням потужності приладів, фактичного часу роботи та діючих тарифів за місяць, які використовуються ТОВ «Славута-Плюс» у господарській діяльності (Додаток № 2.1 - 2.12 до акту перевірки).

Як свідчить розрахунок, за перевіряємий період TOB «Славута-Плюс» для власної господарської діяльності отримано послуг енергопостачання на суму 21792,67 грн.

Відповідно до п.1.32  ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку, що в порушення пп.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством включено до складу валових витрат, витрати не пов'язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції на загальну суму 18428,32 грн.

У зв'язку з цим відповідач прийшов до висновку, що фактично TOB «Славута-Плюс» включило до податкового кредиту витрати по використанню електроенергії не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, чим порушило п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підлягає зменшенню податковий кредит підприємства на суму податку на додану вартість у розмірі 3685,66 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до пп.4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Крім того, згідно з пп.4.3.2 вказаного Закону за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів., кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Як вбачається із акту перевірки, фахівцями Нікопольської ОДПІвартість комунальних послуг (електроенергії) розрахована самостійно на підставі електроприладів, з урахуванням потужності приладів, фактичного часу роботи та діючих тарифів. Тобто, фактично, спірні податкові зобов'язання визначено за непрямим методом.

Відповідно до підпункту 4.3.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181 передбачено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Відповідно до ч.2  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноваженьта у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент здійснення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень закон, яким було б затверджено методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, не прийнято. Таким чином, визначення податкових зобов'язань за непрямими методами здійснено у порядку, що не передбачений діючим законодавством.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними. Суд першої інстанції обґрунтовано  задовольнив адміністративний позов, оскільки у відповідності до ст. 200 п. 1 КАС України правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ: 

            Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь, Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2007р. у справі № А 36/157-07 без змін.

Ухвала  суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної інстанції.

            Ухвала виготовлена в повному обсязі – 26.01.2009р.

        Головуючий суддя                                                            М.В.Мірошниченко

                            Суддя                                                             Л.П.Туркіна

                               Суддя                                                             О.А.Проценко