Постанова № 30604563, 02.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 квітня 2013 року 11:08 справа №2а-11003/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Медецького М.Л.;

відповідача: Жукової В.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна"доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 серпня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Леруа Мерлен Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року №0015741501.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2012 року позовну заяву ТОВ "Леруа Мерлен Україна" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви шляхом надання суду необхідних доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-11003/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 вересня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2012 року на підставі пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження у справі №2а-11003/12/2670 до одержання результатів економічної (судово-бухгалтерської) експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 04 березня 2012 року.

04 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 19 березня 2013 року з метою надання позивачем додаткових доказів.

Судове засідання, призначене на 19 березня 2013 року, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 02 квітня 2013 року.

В судовому засіданні 02 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28 листопада 2011 року №0015741501 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 150.1 статті 150 та пункту 3 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ "Леруа Мерлен Україна" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 22 805 127,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 15 листопада 2011 року №3337/15-111 (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки за результатами перевірки уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ "Леруа Мерлен Україна" за ІІ квартал 2011 року встановлено, що в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України включено до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що є частиною валових витрат ІІ кварталу 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами діяльності в 2010 році. Зазначене порушення призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22 805 127,00 грн.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: включаючи до складу валових витрат І кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року, позивач діяв у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а збитки 2010 року вважаються витратами І кварталу 2011 року і, відповідно, є складовою від'ємного значення об'єкта оподаткування саме І кварталу та мають включатись до витрат ІІ кварталу 2011 року.

В письмовому запереченні проти позову відповідач зазначив, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За даними декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року в рядку 07 позивач зазначив від'ємний об'єкт оподаткування на рівні -24 876 572,00 грн. Позивач зазначає, що зазначене від'ємне значення сформувалось у зв'язку із наявністю від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року.

Від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі -24 876 572,00 грн. перенесено до рядка 06.6 уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Враховуючи викладене та з огляду на висновки Акта перевірки, вбачається, що відповідачем при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року не враховано розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

На думку суду, від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік підлягає включенню до витрат ІІ кварталу 2011 року.

Так, згідно з пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, розділ ІІІ Податкового кодексу України - "Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року (з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року) мають застосовуватись відповідні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, можна зробити висновок, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень; враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищенні валових витрат над валовими доходами, випливає, що від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло; суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція висловлена і Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 13 вересня 2012 року №2019/12/13-12, зокрема Вищий адміністративний суд України зазначив: "…тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди".

Разом з тим, у цьому ж Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року №2019/12/13-12 зазначено, що водночас судам варто в цілому оцінювати правомірність рішень податкових органів про визначення податкових зобов'язань внаслідок завищення платниками податку суми від'ємного значення з податку на прибуток.

При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад, щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо.

Так, з метою повного встановлення обставин справи судом призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено, у тому числі питання щодо підтвердження правомірності формування ТОВ "Леруа Мерлен Україна" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік.

На стор. 18 висновку судово-економічної експертизи №10279/12-45, складеного 11 січня 2013 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі по тексту - висновок експерта), зазначено, що правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підтверджено актом про результати документальної планової виїзної перевірки від 28 квітня 2012 року №179/22-6/35679295.

Однак, керуючись принципами оцінки доказів, закріпленими у статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги висновок експерта з огляду на наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Як свідчить зміст висновку експерта, при дослідженні експертом використано декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, Акт перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 28 квітня 2012 року №179/22-6/35679295, пояснення, листи, позовну заяву. 26 листопада 2012 року судовим експертом заявлено клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, а саме: декларації з податку на прибуток за 2010 рік, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, розшифровки від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та документальне підтвердження (первинні документи) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 22 805 127,00 грн. за 2010 рік.

При цьому позивач не надав експерту документальне підтвердження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 22 805 127,00 грн. за 2010 рік.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент формування спірної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми законодавства вказують, що належною підставою для віднесення відповідних сум до валових витрати, з яких, власне, і виникає від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є пов'язаність витрат з подальшим використання у власній господарській діяльності та їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки висновок експерта складений без дослідження відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на думку суду, такий висновок не може підтверджувати правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Позивач надав на дослідження суду ряд документів (банківські виписки, акти введення в експлуатацію, авансові звіти), які, на його думку, підтверджують правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік. При цьому жодних письмових пояснень з приводу наданих документів та їхнього відношення до обставин справи позивачем не наведено.

Між тим суд звертає увагу, що надані позивачем документи не підтверджують правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у сумі 22 805 127,00 грн.

За таких підстав, враховуючи не підтвердження позивачем правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, суд вважає, що висновки Акта перевірки про завищення ТОВ "Леруа Мерлен Україна" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22 805 127,00 грн. та зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на таку ж суму є правомірним; тому позовні вимоги ТОВ "Леруа Мерлен Україна" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28 листопада 2011 року №0015741501511 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Леруа Мерлен Україна" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко