Ухвала суду № 30604559, 25.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11559/12/0170/20

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Хімагроінвест"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - Коверко Ілона Сергіївна, довіреність № 16/9/10-0 від 20.08.12

розглянувши матеріали справи №2а-11559/12/0170/20 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 18.12.12

за позовом Приватного підприємства "Хімагроінвест" (вул.Кечкеметська.198,оф.139, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.12р. задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Хімагроінвест" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби форми «Р» від 11.10.2012 року №0001351501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби форми «Р» від 11.10.2012 року №0001541502.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Хімагроінвест" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 гривень, шляхом списання органами Державного казначейства з відповідних рахунків відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, наполягав на скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.12р.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0001351501 здійснено до вимог чинного законодавства.

Приватне підприємство "Хімагроінвест" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Хімагроінвест" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Українська зернова логістична компанія» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 24.09.2012 року №1580/15-02/32002873, в якому встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п. 44.5 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п. 138.8, пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 124842,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року в розмірі 87812,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 124842,00 грн.

- п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 86289,34 грн., у тому числі: за травень 2011 року на суму 39141,67 грн., за липень 2011 року в сумі 32200,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення Форми «Р»:

- від 11.10.2012 року №0001351501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 124842,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 62421,00 грн.;

- від 11.10.2012 року №0001541502, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ: за основним платежем в розмірі 71341,67 грн. та за штрафними санкціями в сумі 17835,42 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Перевіркою достовірності відображених показників у податних деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року встановлено неправомірне віднесення позивачем вартості послуг на загальну суму 542792 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року а сумі 381792 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 161000,00 грн.

Дані порушення встановлено на підставі отриманих Сімферопольською МДПІ АР Крим від ДПІ у м. Херсоні:

- довідки Сімферопольської МДПІ АР Крим від 13.07.2011 року №188/15-2/36505023 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за травень 2011 року, яку складено за результатами перевірки ТОВ «Українська зернова логістична компанія», і в якій встановлено у цього товариства відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

- листа від 14.09.2012 року №4674/15-310 та акту від 21.12.2011 року №89/15-2/36505023 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Українська зернова логістична компанія щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у липні, серпні 2011 року»

Також враховувались пояснення директора ТОВ «Українська зернова логістична компанія».

У вказаному акті зазначено, що свідоцтво платника ПДВ- ТОВ «Українська зернова логістична компанія» анульовано 28.09.2011 року.

З наведеного відповідачем зроблено висновок, що на підприємстві - ТОВ «Українська зернова логістична компанія» відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби та наймані працівники, директор цього підприємства не може пояснити сутність проведення господарських операцій, той факт, що проведеним аналізом руху коштів по рахунку ТОВ «Українська зернова логістична компанія» не встановлено факту проведених розрахунків з підприємствами - постачальниками, зазначеними у деклараціях з ПДВ та роз шифровках ПК та ПЗ в розрізі контрагентів до них у відповідні періоди, а встановлено факт зняття готівкових коштів із зазначеного рахунку.

Отже, діяльність ТОВ «Українська зернова логістична компанія» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом - посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань. Крім того, ТОВ «Українська зернова логістична компанія» та постачальники - контрагенти, працюючи в даному сегменті ринку були обізнані щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

В ході проведення перевірки не встановлено факту виконання послуг, в зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме актів приймання - передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції та фактичного виконання послуг, в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання для здійснення даних послуг, є операції без мети настання реальних наслідків. Тому зазначені операції є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, відповідач, з урахуванням довідки Сімферопольської МДПІ АР Крим від 13.07.2011 року №188/15-2/36505023 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за травень 2011 року та акту від 21.12.2011 року №89/15-2/36505023 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Українська зернова логістична компанія щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у липні, серпні 2011 року» робить висновок, що при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року операції з поставки товарів ПП «Хімагроінвест» мають ознаки «нікчемних», «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, - право на податкових кредит з ПДВ та віднесення до валових витрат у ПП «Хімагроінвест» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст. ст. 185, 188, 200, пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

З приводу визначених в акті перевірки позивача обставин та наведених висновків в частині правовідносин позивача з ТОВ «Українська зернова логістична компанія» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Українська зернова логістична компанія» (виконавець) 29.04.2011 року було укладено договір на проведення робіт (надання послуг) №190511, за яким виконавець зобов'язаний за завданням замовника протягом обумовленого строку надати послуги (автоперевезення вантажу) за плату.

На виконання вищенаведеного договору, на автоперевезення мінеральних добрив складено:

акт здачі - прийняття робіт №ОУ-000008 на загальну суму 223300,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 37216,67 грн.; виписано податкову накладну від 30.06.2011 року №6 на суму 223300,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 37216,67 грн.; перевезення вантажу (добрива) підтверджено реєстром товарно-транспортних накладних за червень 2011 року, складеного ТОВ «Українська зернова логістична компанія» 30.06.2011 року (а.с.143-145);

акт здачі - прийняття робіт №ОУ-000007 на загальну суму 234850,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 39141,67 грн., виписано податкову накладну від 29.07.2011 року №14 на суму 234850,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 39141,67 грн.; перевезення вантажу (добрива) підтверджено реєстром товарно-транспортних накладних за травень 2011 року, складеного ТОВ «Українська зернова логістична компанія» 31.05.2011 року (а.с.187-189);

акт здачі - прийняття робіт №ОУ-000009 на загальну суму 193200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 32200,00 грн.; виписано податкову накладну від 29.07.2011 року №7 на суму 193200,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 32200,00 грн.; перевезення вантажу (добрива) підтверджено реєстром товарно-транспортних накладних за липень 2011 року, складеного ТОВ «Українська зернова логістична компанія» 31.07.2011 року (а.с.41-43т.2).

Автоперевезення товару - мінеральних добрив, вантажоодержувачем яких був позивач, здійснювалося автопідприємством - ТОВ «Українська зернова логістична компанія», що підтверджується товарно - транспортними накладними за травень 2011 року; за червень 2011 року та за липень 2011 року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139 .1 ст. 139) .

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів ( послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями Податкового кодексу України до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку не включається лише разі відсутності податкової накладної.

При визначенні оподатковуваного прибутку не можуть бути враховані, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Факт не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також порушень правил, встановлених Податковим кодексом щодо оформлення податкової накладної в акті перевірки від 24.09.2012 року №1580/15-02/32002873 не встановлено.

Посилання на те, що у контрагента позивача, як виконавця послуг, саме на момент здійснення господарських операцій з позивачем у травні, червні та липні 2011року, відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, що не підтверджено належним чином, а також анулювання його свідоцтва платника ПДВ 28.09.2011 року не може свідчити про недійсність або нікчемність правочину між позивачем та цим підприємством в цей період.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.12р. по справі № 2а-11559/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко