Постанова № 30603901, 08.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 квітня 2013 року 09:14 №826/2738/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс»

до

державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 №0005152230 та від 24.10.2012 №0005162230,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 №0005152230 та від 24.10.2012 №0005162230.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 02.10.2012 №326/1/22-30-35982565 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна», прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012 №0005162230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 127010,00 грн. та від 24.10.2012 №0005152230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 133 360,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 02.10.2012 №326/1/22-30-35982565 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 №0005152230 та від 24.10.2012 №0005162230. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, а також податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 101 608,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 106 688,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС складено акт від 02.10.2012 №326/1/22-30-35982565 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 24.10.2012 №0005152230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 133 360,00 грн., у тому числі: 106 688,00 грн. – основний платіж, 26 672,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 24.10.2012 №0005162230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 127 010,00 грн., у тому числі: 101 608,00 грн. – основний платіж, 25 402,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 02.10.2012 №326/1/22-30-35982565 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» в І кварталі 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» (виконавець) укладений договір про надання клінінгових послуг від 03.01.2012 №03/001-2012, відповідного до якого виконавець зобов’язується виконувати для замовника послуги згідно з переліком.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 03.01.2012 №03/001-2012, укладався товариством з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» для прибирання території складських приміщень загальною площею 14 000,00 кв.м.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 03.01.2012 №03/001-2012, копію протоколу узгодженої договірної ціни, копії переліків клінінгових послуг за січень-березень 2012 року, актів прийому-передачі виконаних клінінгових робіт за січень-березень 2012 року, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії банківської виписки по рахунку, що підтверджується матеріалами справи.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна», вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 13.06.2012 №1835/22-4/37317518 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» з приватним підприємством «Тонкар» та порушення підприємством податкової дисципліни.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» від 13.06.2012 №1835/22-4/37317518 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Суд також звертає увагу, що зустрічна звірка товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна», за результатами якої складено акт від 13.06.2012 №1835/22-4/37317518, проводилася по взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» з приватним підприємством «Тонкар», а не з позивачем.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Слід зазначити, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, виконання договірних зобов’язань, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними суду не надано.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 24.10.2012 №0005152230 та від 24.10.2012 №0005162230 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 24.10.2012 №0005152230 та від 24.10.2012 №0005162230.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 09.04.2013