Рішення № 30603518, 12.04.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/489/13-ц

2/583/343/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Кудіна А.М.

з участю секретаря с/з - Якубович В.В.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

13.02.2013 р. до суду звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - ПАТ КБ «Приват Банк») з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.08.2007 р. між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір №SUXRRС11850041 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1680,77 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.08.2008 р. Однак відповідач умови кредитного договору не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами своєчасно не надав, в зв'язку з чим станом на 31.01.2013 р. виникла заборгованість розмірі 22104,57 грн., яка складається з такого: 1680,80 грн. - заборгованість за кредитом; 6011,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 322,68 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12560,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1028,79 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач звернувся з даним позовом, яким просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 22104,57 грн., та судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення, в яких вказав на пропуск позивачем строків давності на звернення до суду з вимогою про захист свого права, заперечив свою обізнаність з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, на які посилається позивач.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи і заперечення осіб, що беруть участь у розгляді справи, надані ними докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з укладеного договору №SUXRRС11850041 від 01.08.2007 року, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 1680,77 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 26,89 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 152,80 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.

Згідно умов укладеного договору він складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 20 по 25 число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 176,36 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Позичальник зобов'язався повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до заяви та Умов з кінцевим терміном повернення 01.08.2008 року.

Згідно п. 4.2. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення кредиту Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 10,17% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд встановив, що між позивачем і відповідачем був укладений договір споживчого кредиту.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України зазначає, у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконаня). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом - 1680,80 грн., по процентам за користування кредитом - 6011,41 грн., по комісії за користування кредитом - 322,68 грн., ґрунтуються на приписах закону та узгоджуються з умовами надання споживчого кредиту позивачем, викладеними в заяві-анкеті позичальника № SUXRRС11850041 від 01.08.2007 року.

Судом критично оцінені доводи представника позивача про встановлення штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 0,15% (пункт 5.1.), подвійного штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості (пункт 5.3.), застосування ним збільшеної позовної давності у вигляді 3 років - для нарахування неустойки (пункт 5.4); 5 років - по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів (пункт 5.5) відповідно до вимог Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), які подані позивачем до позовної заяви.

Суд виходив з приписів ч.1 ст. 259 ЦК України, якою передбачено можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін. Частина 2 ст. 259 ЦК України встановлює, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд приймає доводи представника відповідача про те, що всі істотні умови з позивачем надання кредиту були обумовлені в заяві-анкеті позичальника, яка судом визнається як договір споживчого кредиту, яку заповнили позивач і відповідач та скріпили її своїми підписами.

Судом враховані і приписи п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Суд виходить з того, що позивачем не надано доказів про належне ознайомлення відповідача з доданими до позову Умовами надання споживчого кредиту, які не підписані відповідачем, а тому посилання представника позивача про те, що підпис відповідача в заяві-анкеті свідчить про обізнаність з цими Умовами, не приймається, як таке, що узгоджується з вимогами закону щодо форми і змісту даного виду договору.

Вимога зі стягнення штрафів у вигляді 500 грн. та 5% від суми позову, не відповідають положенням ст.61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, тобто позивач безпідставно визначив відповідачеві подвійну відповідальність за порушення строку платежів.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 12560,89 грн., а також 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 1028,79 грн. - штраф (процентна складова).

Судом враховано, що статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Укладеним між сторонами договором встановлений кінцевий терміном повернення кредиту - 01.08.2008 року, тобто вказана дата є початком перебігу строків позовної давності, який, відповідно закінчилися 01.08.2011 року - для вимог за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимоги представника відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог підлягають задоволенню, оскільки судом достовірно встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про захист порушеного права після закінчення строків позовної давності, визначених ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Висновки суду ґрунтуються на договорі і приписах чинного законодавства, знайшли підтвердження доказами, перевіреними і оціненими судом.

Доказів, які б спростовували висновки суду, сторони не надали.

Питання щодо судових витрат підлягає вирішенню відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 61, 99, Конституції України, ст.ст. 6, 10, 11, 59-61, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 256-258, 526, 554, 610-612, 625, 653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області А.М. Кудін