Ухвала суду № 30602942, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-9680/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «НМ» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивач, приватне підприємство «НМ» (далі по тексту ПП «НМ»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України (далі - Західна МДПІ м. Харкова) від 17.07.2012 року:

- № 0000092222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4.991,25 грн., з яких за основним платежем - 3.993 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 998,25 грн.;

- № 0000112222, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14.713 грн. за наслідками 1 кварталу 2011 року;

- № 0000102222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 936,50 грн. з яких за основним платежем на суму - 6.137 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 799,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті Західної МДПІ м. Харкова № 1099/22-204/22673415 від 03.07.2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «НМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.212 року у зв'язку з банкрутством (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року позовні вимоги ПП «НМ» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Західна МДПІ м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ПП «НМ» у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «НМ» станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Західній МДПІ м. Харкова та зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 14).

Постановою Господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. по справі № 5023/1890/12 ПП «НМ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Шафорост Лесю Іванівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, ліцензія Міністерства юстиції України серії НОМЕР_5 від 28.12.2011 р.).

Західною МДПІ м. Харкова проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «НМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 20.06.212 року у зв'язку з банкрутством, за результатами якої складено акт № 1099/22-204/22673415 від 03.07.2012 року (а.с. 35-66).

Згідно висновків акту перевірки приватним підприємством «НМ» в порушення:

- п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., занижено податок на прибуток підприємств у IV кварталі 2010 року на суму 3.993 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за I квартал 2011 року на суму 14.713 грн.

- пп. 7.4.1. п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI занижено податок на додану вартість на загальну суму 6.137 грн., у тому числі у грудні 2010 року на суму 3.194 грн. та у лютому 2011 року на суму 2.943 грн.

Підставами для вказаних висновків акта перевірки ПП "НМ" стали встановлені в ході проведення перевірки обставини, а саме:

Перевіркою встановлено, що при розрахунку убутку балансової вартості запасів та відображення у податковому обліку (рядок 04.2 декларації) ПП "НМ" не враховані результати проведеної інвентаризації (нестачі ТМЦ та їх списання з балансу), що визначається як використання запасів не у господарській діяльності на загальну суму 30.683,36 грн., у т.ч 4 квартал 2010 року - 15.970,11 грн., 1 квартал 2011 року - 14.713,25 грн.

За період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року ПП "НМ" задекларовано податок прибуток у сумі 17.389 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року встановлено заниження на загальну суму 3.993 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 3.993 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 14.713 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

За період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року ПП "НМ" мало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі (-830.700) грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат відсотків по банківським кредитам.

Через зазначені вище порушення позивачу було знято суму убутку балансової вартості (валові витрати) в розмірі 14.713 грн.

За період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року ПП "НМ" задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 7.209.921 грн.

За період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року ПП "НМ" задекларовано скориговані валові витрати у сумі 7.658.374 грн.

Отже, у зв'язку з тим, що була знята сума валових витрат, було донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 3.993, 00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009 року по 20.06.2012 року встановлено його завищення на загальну суму 6.137 грн., у т.ч. за грудень 2010 року на суму 3.194 грн. та лютий 2011 року на суму 2.943 грн.

З урахуванням викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит з ПДВ на вартість товарно-матеріальних цінностей, списаних з балансу підприємства та зазначених в актах списання. За твердженням відповідача, факт списання товарно-матеріальних цінностей з балансу підприємства свідчить про їх використання не у господарській діяльності підприємства, що, у свою чергу, позбавляє позивача права на валові витрати та податковий кредит.

На підставі вказаних висновків, викладених в акті перевірки, Західною МДПІ м. Харкова винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення від 17.07.2012 року № 0000092222 (а.с. 6), № 0000112222 (а.с. 8), № 0000102222 (а.с. 10).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «НМ», колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг» в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Пункт 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається в акті перевірки відповідач, регулює порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів), витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Тобто, враховуючи викладене, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в IV кварталі 2010 року та у кварталі 2011 року списані з балансу товарно-матеріальні цінності на підставі наступних актів списання:

1. Акт списання ТМЦ у виробництво № НМ-0000383 від 30.12.2010 року (а.с. 83) згідно якого ПП «НМ» списано у виробництво товарно-матеріальні цінності (втулка; гільза картонна; шпуля пластикова) на суму 13.719 грн. 21 коп. без ПДВ, в т.ч. ПДВ 2.743,84 грн. Використання цих товарно-матеріальний цінностей у господарській діяльності підприємства підтверджено наданими до матеріалів справи витягами з технологічних регламентів виробництва поліетиленової плівки (відповідно до ГОСТ 10354-82 - а.с. 119-122) та термоусадної поліетиленової плівки (відповідно до ГОСТ 25951-83 - а.с. 113-118). Зокрема, відповідно до п. 4 технологічного регламенту виробництва термоусадної поліетиленової плівки шпуля пластикова (або за іншою номенклатурою -гільза картонна) використовуються у технологічному процесі виробництва позивача (а.с. 123-124).

2. Акт списання ТМЦ № НМ-0000384 від 30.12.2010 р. (а.с. 84), згідно якого списані у зв'язку зі спливом строку їх використання товарно-матеріальні цінності на суму 2.250, 90 грн. без ПДВ, ПДВ - 450,18 грн. Судом встановлено, що ТМЦ, зазначені в акті, становлять групу малоцінних та швидкозношувальних предметів, строк служби яких не перевищує одного року. Судом встановлено зв'язок вказаних предметів з господарською діяльністю позивача, а саме:

- секундомер необхідний для вимірювання швидкості усадки поліетиленової плівки відповідно до технологічного регламенту виробництва термоусадної поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 25951-83 (а.с. 113-118).

- мікрометр необхідний для вимірювання товщини поліетиленової плівки. Його використання також передбачено ГОСТ 25951-83 (а.с. 113-118).

- калькулятор необхідний для бухгалтерських розрахунків та розрахунків обсягів витрати матеріалів для виробництва;

- лічильник води був необхідний для контролю за обліком води, яка споживалась підприємством на підставі договору на споживання води № 11644 від 01.12.2004 р. (а.с. 125-128).

3. Акт списання ТМЦ № НМ-0000002 від 21.02.2011 р. на суму 14 635,47 грн. без ПДВ та ПДВ на суму 2927,09 грн. та Акт списання ТМЦ № НМ-0000003 від 21.12.2011 р. на суму 77,78 грн. без ПДВ та ПДВ на суму 15,56 грн. (а.с. 87-88, 89) за якими ПП «НМ» списано продукцію підприємства, виготовлену в процесі власної господарської діяльності та витратні матеріали. Використання цих матеріалів передбачено вищевказаним ГОСТ та ГОСТ 10354-82. У зв'язку з цим судом встановлено зв'язок товарно-матеріальних цінностей, списаних з балансу приватного підприємства «НМ» з господарською діяльністю позивача.

Тобто, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент придбання ТМЦ підприємство мало намір використовувати їх у господарській діяльності, з якої пов'язана сутність валових витрат та формування податкового кредиту позивача.

Інших порушень платником податків податкового законодавства відповідачем в акті перевірки не встановлено.

Відповідачем на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не надано судам першої та апеляційної інстанцій належних доказів на підтвердження доводів порушення з боку ПП «НМ» норм п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1. п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 ПК України. Крім того, стосовно донарахувань грошових зобов'язань з податку на додану вартість колегія суддів зазначає, що Західною МДПІ м. Харкова не зазначено, на підставі яких правових норм податковий орган дійшов висновку про те, що товари, при придбанні яких позивачем був сформований податковий кредит, у подальшому були використані в операціях, які не є об'єктом оподаткування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01 квітня 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова