Ухвала суду № 30602890, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-12691/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФО-П ОСОБА_1.), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 16 жовтня 2012 року № 0005571702, яким позивачу за порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб на загальну суму 34.119 грн. 83 коп. у тому числі 27.295 грн. 86 коп. за основним платежем, 6.823 грн. 97 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення ним податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 28 вересня 2012 року № 3987/17-217/НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року (далі - Акт перевірки).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ФО-П ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року за результатами якої складено Акт № 3987/17-217/НОМЕР_2 від 28.09.2012 року (12-30).

Згідно з висновками вказаного Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у 2011 році на суму 27.295 грн. 86 коп.

Зазначений висновок ґрунтується, у тому числі, з урахуванням податкової інформації, отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова (Індустріальної МДПІ), щодо встановлення неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача - суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Металург-2010» (далі - ТОВ «Металург-2010») код ЄДРПОУ 37365818 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року, оформленої актом від 29.02.2012 року № 344/23-30/37365818 та за період жовтень 2011 року, листопад 2011 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, оформленої актом від 10.08.2012 року № 553/22-207/37365818 з аналізу якої податковим органом встановлено, що ТОВ «Металург-2010» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого у ТОВ «Металург-2010» неможливо встановити об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям та постачальників за період жовтень 2011 року, листопад 2011 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, в розумінні ст. 185, 187, 188, 194, 196, 197, 198, 199, 200 ПК України. У ТОВ «Металург-2010» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за період жовтень 2011 року, листопад 2011 року, березень 2012 року, квітень 2012 року у тому числі і ФО-П ОСОБА_1

На підставі акту перевірки ФО-П ОСОБА_1, відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005571702 від 16.10.2012 року (а.с. 31), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок з доходів фізичних осіб, 11010500 на суму 34.119,83 грн., в тому числі за основним платежем на суму 27.295,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6.823,97 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ФО-П ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто норма п. 177.4 ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Згідно із пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 розділу III ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ФО-П ОСОБА_1 має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Металург-2010» в рамках укладеного договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року № 151106 (а.с. 32), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних (а.с. 33-36), видаткових накладних (а.с. 37-40), платіжних доручень (а.с. 41-45) всього на суму 196739,11 грн., сума без ПДВ - 163949,26 грн., ПДВ - 32789,85 грн. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з товарів за вказаним договором до матеріалів справи долучено копії договору на транспортування товарів (а.с. 86), оренди нежитлового приміщення, де зберігався придбаний товар, додаткового договору, ату приймання-передачі орендованого майна (а.с. 64-68), копію договору, а також відповідну первинну документацію по взаємовідносинам ФО-П ОСОБА_1 з замовником стосовно подальшого використання товарів, придбаних ФО-П ОСОБА_1 у TOB «Металург-2010».

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у 2011 році, податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, колегія суддів погоджується з безпідставністю віднесення суми 8.833,33 грн. при розрахунку завищення валових витрат ФО-П ОСОБА_1, визначеної в аті перевірки відповідно до податкової накладної №240 від 16.12.2011 року (загальна сума 10.600,00 грн., сума без ПДВ 8.833,33 грн., ПДВ 1.766,67 грн.), оскільки, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи вказана податкова накладна та відповідно видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 року були виписані зовсім іншим постачальником ФО-П ОСОБА_1, а саме ПП «Баварія-Ф».

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41 ст.ст. 160, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по справі № 2а-12691/12/2070 залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01 квітня 2013 року

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова