Постанова № 30602860, 20.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 р. Справа № 2а-47552/09/1670Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Водолажської Н.С., Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року позивач - управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - УПФУ) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» (далі - КП «Полтаваелектроавтотранс» 210.145,41 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (Список № 2), що виникла за період з 01.05.2009 року по 25.10.2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року позовні вимоги УПФУ задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог УПФУ.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 10.07.2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року N 1788-XII (далі Закон - N 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 п.п. 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ч. 1 ст. 13 Закону N 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Відтак, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком N 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону N 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV у контексті ст. 14 Закону N 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст. 14 Закону N 1788-XII.

Абзацом третім п. 6.1 Інструкції N 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, передбачено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених за списком N 1.

Крім того, розмір сум до відшкодування (як для пенсій за списком N 1, так і для пенсій за списком N 2) на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій (пункт 6.4 Інструкції N 21-1), а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац перший п. 6.4 Інструкції N 21-1).

Таким чином, висновок суду про обов'язок КП «Полтаваелектроавтотранс» відшкодувати УПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунками, складеними пенсійними органами відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за N 64/8663 (далі - Інструкція N 21-1), призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «б» - «в» ст. 13 Закону N 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки діючим (на час виникнення обов'язку щодо відшкодування витрат) законодавством на підприємства покладено обов'язок щодо часткового відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону N 1788, то суми такого відшкодування, нараховані (сплачені) платником податку у відповідному відсотковому розмірі, встановленому пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1058, з метою оподаткування прирівнювалися до збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та включалися до складу валових витрат платників податку на прибуток відповідно до підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак, є обґрунтованими пояснення відповідача, що розрахунки, складені пенсійними органами відповідно до Інструкції N 21-1, мають статус первинних документів на підставі яких здійснюється як бухгалтерський, так і податковий облік.

За матеріалами справи вбачається, що на адресу КП «Полтаваелектроавтотранс» позивачем скеровані розрахунки щодо фактичних витрат:

У травні 2009 року: розрахунок УПФУ Київського району в м. Полтаві від 07.05.2009 року № 03-08/4995 (а.с. 8, 9) - 7.588,40 грн.; розрахунок УПФУ Ленінського району в м. Полтаві від 04.06.2009 року № 84 (а.с. 19) - 4059,09 грн.; розрахунок УПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 10-12) - 22550.44 грн.

У червні 2009 року: розрахунок УПФУ Київського району в м. Полтаві від 10.06.2009 року № 03-08/9537 (а.с. 14-15) - 8.576,27 грн.; розрахунок УПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 10-12) - 7.588,40 грн.; розрахунок УПФУ Ленінського району в м. Полтаві від 09.07.2009 року № 100 (а.с. 33) - 4059,09 грн.

У липні 2009 року: розрахунок УПФУ Київського району в м. Полтаві від 08.07.2009 року № 03-08/7092 (а.с. 20-22) - 19.242,93 грн.; розрахунок УПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 23-25) - 21.879,44 грн.; розрахунок УПФУ в Машивському районі Полтавської області від 24.07.2009 року № 4439/17-03 (а.с. 27) - 810,68 грн.; розрахунок УПФУ Ленінського району в м. Полтаві від 17.08.2009 року № 115 (а.с. 37) - 4072,49 грн.

У серпні 2009 року: розрахунок УПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 29-30) - 19.527,35 грн.; розрахунок УПФУ Ленінського району в м. Полтаві від 18.09.2009 року № 123 (а.с. 43) - 3571,90 грн.

У вересні 2009 року: розрахунок УПФУ Київського району в м. Полтаві від 09.09.2009 року № 03-08/9363 (а.с. 35-36) - 10591,07 грн.

У жовтні 2009 року: розрахунок УПФУ Октябрського району в м. Полтаві (а.с. 39-40) - 16477,92 грн.; розрахунок УПФУ Київського району в м. Полтаві від 13.10.09.2009 року № 03-08/10647 (а.с. 35-36) - 10.611,47 грн.

Із заперечень на адміністративний позов УПФУ відповідача (а.с. 48, 49) вбачається, що позовні вимоги підприємством визнаються частково у розмірі 190.537,35 грн., оскільки саме така сума визначена до відшкодування у розрахунках, складених пенсійними органами відповідно до Інструкції N 21-1, які були скеровані позивачем на адресу підприємства та отримані останнім.

З детального розрахунку суми боргу по КП «Полтаваелектроавтотранс» за період з 01.05.2009 року по 25.10.2009 року, який надійшов до суду апеляційної інстанції 18.03.2013 року (а.с. 126-128) вбачається, що, визначаючи загальну суму заборгованості підприємства за період травень-жовтень 2009 року, УПФУ до складу заборгованості за травень, червень, липень, серпень, жовтень 2009 року включений розрахунок УПФУ в Зінківському районі Полтавської області від 30.01.2009 року за № 376/03-43. Також до складу заборгованості за травень і червень 2009 року УПФУ включений розрахунок УПФУ в Машивському районі Полтавської області від 20.01.2009 року за № 113/17-03. Двічі - у травні та у червні 2009 року до складу заборгованості включений розрахунок УПФУ Київського району в м. Полтаві від 07.05.2009 за № 03-08/4995, а у серпні, вересні та жовтні 2009 року розрахунок УПФУ в Машивському районі Полтавської області від 24.07.2009 року за № 4439/17-03.

Пояснень з приводу подвійного включення сум, визначених розрахунках, складених органами пенсійного фонду відповідно до Інструкції N 21-1, до загальної суми заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, суду не надано. Також не надані самі розрахунки, докази їх вручення підприємству та пояснення з приводу того, чому при розрахунку загальної суми заборгованості по відшкодуванню витрат за період з 01.05.2009 року по 25.10.2009 року УПФУ включені розрахунки за інші періоди часу (січень, квітень 2009 року) та чи не приймали участі ці розрахунки при розгляду інших справ про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат.

Що стосується корінців повідомлень за №№ 373, 460, 554, 642, 724, 824 колегія суддів зазначає, що зазначені «Керенці» не спростовують висновки колегія суддів про подвійне включення сум заборгованості по відшкодуванню витрат, визначених розрахунках, складених органами пенсійного фонду відповідно до Інструкції N 21-1.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування судом вищезазначених обставин, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги КП «Полтаваелектроавтотранс» і часткового скасування оскаржуваного судового рішення, - в частині, якою задоволені позовні вимоги УПФУ про стягнення з відповідача 19.608,06 грн. з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог УПФУ в цій частині за їх недоведеністю.

Розрахунок (довідку) бухгалтерії КП «Полтаваелектроавтотранс» № 170 від 21.04.2010 року (а.с. 83) колегія суддів приймає лише в частині, яка не суперечить раніш наданій довідці (а.с. 49), оскільки в довідку увійшов період часу з січня 2009 року по травень 2009 року.

В іншій частині оскаржувана постанова, є такою, що відповідає приписам ст. 200 КАС України. Підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до апеляційного адміністративного суду відповідачем судовий збір не сплачено та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке колегія суддів вважає за можливе розглянути при судовому розгляді апеляційної скарги по суті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КАС України, - суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною 1 ст. 71 визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт, заявляючи клопотання про звільнення його від сплати судового збору жодних пояснень чи доказів, що підтвердили б тяжкий фінансовий стан підприємства та неможливість сплати судового збору суду не надав. У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно положень ст. 89 КАС України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення та звернення відповідача до апеляційного суду) особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 87 КАС України).

На час подання апеляційної скарги відповідачем порядок сплати судового збору регламентувався положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Підпунктом 3 ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (в редакції чинній на час звернення КП «Полтаваелектроавтотранс» до апеляційного суду) визначено, що із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили ставка державного мита встановлюється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої з осопорюваної суми.

При цьому ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суму заявлених майнових позовних вимог та максимальний розмір ставки державного мита за подання позовної заяви майнового характеру колегія суддів дійшла висновку, що КП «Полтаваелектроавтотранс» має бути сплачено судовий збір за звернення до апеляційного адміністративного суду в розмірі 850 грн.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 88, 96, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі № 2а-47552/09/1670 скасувати в частині задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про стягнення з комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» на користь управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку пільгових пенсій в сумі 19.608 грн. 06 коп. (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісім грн. шість коп.) з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі № 2а-47552/09/1670 залишити без змін.

У задоволенні клопотання комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» про звільнення від оплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі № 2а-47552/09/1670 відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Полтаваелектроавтотранс» судовий збір за звернення до апеляційного суду в сумі 850 грн. (вісімсот п'ятдесят грн.) (банківські реквізити - отримувач УДК у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134627, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31213206700011, код класифікації доходів бюджету 22030001 код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис)) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) (піс) Н.С. Водолажська

(підпис)()(підпис) Ю.М. Філатов

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 22 березня 2013 року.

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова