Постанова № 30602158, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5009/3466/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача прокуратури-не з'явились, -Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "Запорізький електроапаратний завод"на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 21.11.2012 Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013у справі№5009/3466/12 за позовомЗапорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій областідоПАТ "Запорізький електроапаратний завод"про стягнення 14613,15 грн. збитків ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Запорізький електроапаратний завод" на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області 14613,15 грн. збитків та зараховано стягнуті кошти до місцевого бюджету Орджонікідзевського району м.Запоріжжя..

Рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013 (судді: Дучал Н.М., Склярук О.І., Ушенко Л.В.) рішення змінено шляхом стягнення з ПАТ "Запорізький електроапаратний завод" на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Запорізької міської ради 14613,15 грн. збитків, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами".

ПАТ "Запорізький електроапаратний завод" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, припинити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.253 ЦК України та ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Зокрема, скаржник вважає, що станом на 08-09.06.2011 року він не порушував законодавство та здійснював спеціальне водокористування за наявності діючого дозволу від 26.04.2011 №Укр-5616/Зап, 5-денний строк переоформлення якого сплинув 09.06.2011р. (останній робочий день для подачі заяви про переоформлення дозволу), тобто цей дозвіл є недійсним з 10.06.2011р., в зв'язку з чим за період з 08.06.2011р. по 01.06.2012р. товариство шкоду в спірній сумі державі не заподіювало.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.05.-01.06.2012, протоколом №000149 про адміністративне правопорушення від 25.05.2012, приписом від 07.06.2012 №13/12-П, постановою про накладення адміністративного стягнення від 08.06.2012 та розрахунком шкоди доведено та апелянтом не спростовано факт завдання державі збитків у спірній сумі внаслідок самовільного спецводокористування в період з 08.06.2011р. по 01.06.2012р. обумовлений порушенням відповідачем приписів ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" шляхом непереоформлення дозволу на спеціальне водокористування №Укр-5616/Зап від 26.04.2011 у зв'язку зі зміною з 02.06.2011р. найменування товариства (з ВАТ "Запорізький електроапаратний завод" на ПАТ "Запорізький електроапаратний завод") згідно нової редакції статуту ПАТ "Запорізький електроапаратний завод".

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі з огляду на таке.

Дійсно, згідно з п.п.1,3,9 ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 06.05.2011р., чинній на момент виникнення підстав для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування №Укр-5616/Зап від 26.04.2011) підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання. У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Встановлений судами факт порушення вказаних вимог закону відповідачем останній не спростовує, оскільки в охоплений перевіркою період з 08.06.2011р. по 01.06.2012р. дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-5616/Зап від 26.04.2011 не був переоформлений.

Однак, судами помилково не враховано наступне.

Згідно п.1.1 Статуту публічного акціонерного товариства "Запорізький електроапаратний завод" (нова редакція), зареєстрованого 02.06.2011р., номер запису 11031050018003793, публічне акціонерне товариство "Запорізький електроапаратний завод" є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства "Запорізький електроапаратний завод" на виконання Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VІ від 17.09.2008р. та відповідно до рішення загальних зборів акціонерів, створеного згідно з розпорядженням №183-Р від 15 листопада 1994р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.251 та ст.253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, з врахуванням положень ст.253 ЦК України та п.п.1,3 ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" перебіг 5-денного строку для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування від 26.04.2011 №Укр-5616/Зап розпочався 03.06.2011р. та закінчився 09.06.2011р.

Як зазначено вище, нормою ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено 5-денний строк (п'ять робочих днів), протягом якого товариство було зобов'язане подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення дозволу на спеціальне водокористування №Укр-5616/Зап від 26.04.2011, а також передбачено, що не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-5616/Зап від 26.04.2011 був діючим протягом вказаних вище п'яти робочих днів, що випливає зі змісту п.7 ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", згідно якого строк дії переоформленого документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у документі дозвільного характеру, що переоформлявся.

З огляду на це, колегія не приймає до уваги викладені прокуратурою у відзиві на апеляційну скаргу доводи про недійсність вищевказаного дозволу з 08.06.2011р. з причин настання підстав для переоформлення дозволу 02.06.2011р., оскільки такі посилання ґрунтуються на помилковому ототожненні строку, визначеного в робочих днях та передбаченого нормою п.3 ч.8 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", зі строком, визначеним в календарних днях.

Всупереч вимог ст.ст.43,84,105 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій не відхилено та не спростовано твердження заявника про те, що товариство станом на 08-09.06.2011р. чинне законодавство не порушувало та здійснювало спеціальне водокористування за наявності діючого дозволу від 26.04.2011 №Укр-5616/Зап, 5-денний строк переоформлення якого сплинув 09.06.2011р. (останній робочий день для подачі заяви про переоформлення дозволу), тобто цей дозвіл є недійсним з 10.06.2011р., в зв'язку з чим за період з 08.06.2011р. по 09.06.2011р. відповідачем шкода державі не заподіювалася.

Натомість наявний у справі розрахунок розміру збитків свідчить про їх обчислення позивачем за період з 08.06.2011р. по 01.06.2012р.

За таких обставин, не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи передчасний висновок апеляційного суду про доведеність завдання відповідачем державі збитків у сумі 14613,15 грн. внаслідок самовільного водокористування за весь спірний період (з 08.06.2011р. по 01.06.2012р.).

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо дійсного розміру завданих державі збитків, що вимагає здійснення перерахунку збитків і безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України), тому є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відтак, касаційна інстанція на підставі ст.11112 ГПК України вважає за необхідне доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи розмежувати збитки, нараховані за періоди з 08.06.2011р. по 09.06.2011р. та з 10.06.2011р. по 01.06.2012р., надавши позивачу можливість уточнити розмір позовних вимог та здійснити перерахунок збитків.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Запорізький електроапаратний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013 у справі №5009/3466/12 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун