Постанова № 30602130, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5023/3611/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Ерсте Банк"на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 рокуу справі господарського суду№ 5023/3611/12 Харківської областіза заявоюфізичної особи - підприємця ОСОБА_4до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4про визнання банкрутомліквідаторОСОБА_5у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Ерсте Банк":Гуцул А.Д. (довіреність б/н від 14.12.2012 року),фізичної особи-підприємця ОСОБА_4:не з'явилися.ВСТАНОВИВ :

у провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №5023/3611/12 про визнання банкрутом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 13.08.2012 року за заявою боржника з урахуванням особливостей провадження, передбачених статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том 1, а.с. 2 - 3).

Постановою господарського суду Харківської області від 23.10.2012 року (суддя Усатий В.О.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Капустіна В.В., якого зобов'язано у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, встановлено строк для пред'явлення кредиторами вимог до боржника - один місяць з дня офіційної публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, зобов'язано ліквідатора у строк до 23.10.2013 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 92 - 96).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Ерсте Банк" (далі - скаржник) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції від 23.10.2012 року та припинити провадження у справі №5023/3611/12.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М. судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Ерсте Банк" на постанову господарського суду Харківської області від 23.10.2012 року у справі №5023/3611/12.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 30.01.2013 року, справу з апеляційною скаргою ПАТ "Ерсте Банк" на постанову господарського суду Харківської області від 23.10.2012 року передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного розгляду, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 14, 25, 26, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що постановою про визнання боржника банкрутом прийнято рішення, яке стосується його прав та обов'язків щодо реалізації майна боржника, яке є предметом іпотеки, та доводив право банку, як заставного кредитора боржника, на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, як першого судового акта, що приймається у процедурі банкрутства, здійснюваній з особливостями провадження відповідно до статей 47 - 49 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції від 30.01.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ПАТ "Ерсте Банк", дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин

Розділом VІ Закону та статтею 41 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Зокрема, до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Частинами 1, 7 статті 48 Закону (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом) передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом), у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності (в редакції Закону України №3795-УІ від 22.09.2011 року, який набрав чинності з 26.10.2011 року та діяв на момент порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом). та винесення оскаржуваної ухвали апеляційного суду про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Ерсте Банк" на постанову про визнання фізичної - особи підприємця банкрутом).

Матеріалами справи підтверджується порушення провадження у справі про банкрутство 13.08.2012року та визнання боржника банкрутом 23.10.2012року, в період чинності редакції Закону України №3795-УІ від 22.09.2011 року, який вивів поза межі провадження у справі про банкрутство грошові вимоги кредитора - іпотеко держателя по грошових (майнових вимогах), які не випливали з підприємницької діяльності фізичної особи, а виникли безпосередньо у фізичної особи.

Також матеріалами справи підтверджується та встановлено апеляційним судом, що грошові вимоги банку у справі про банкрутство, подані 21.11.2012року обґрунтовувались укладенням з боржником, як з фізичною особою ОСОБА_4, кредитного договору №014/0398/2/11209 від 07.03.2008 року, з цільовим призначенням кредитних коштів на інвестування будівництва машиномісць у житловому будинку, що будується за адресою АДРЕСА_1 та Договору іпотеки майнових прав від 07.03.2008року на машино-місця, без визначення статусу фізичної особи ОСОБА_4 , як суб'єкта підприємницької діяльності (том 1, а.с. 102-130).

Відтак, виходячи з принципу свободи договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, стороною договору було визначено ОСОБА_4, як фізичну особу, не пов'язану із здійсненням підприємницької діяльності, а цільове призначення кредитних коштів визначено сторонами договору як таке, що спрямоване на задоволення приватних потреб фізичної особи, пов'язаних з будівництвом машиномісць у житловому будинку.

З огляду на встановлене та застосовуючи норми законодавства про банкрутство, чинні на момент прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції, на момент подання та прийняття до розгляду апеляційної скарги від 28.11.2012 року, колегія суддів касаційного суду вважає правильними в цілому висновки апеляційного суду згідно оскаржуваної ухвали про припинення апеляційного провадження від 30.01.2013року про недоведення скаржником обставин набуття ним статусу учасника провадження у справі про банкрутство (кредитора), оскільки грошові вимоги до фізичної особи, які не випливали з підприємницької діяльності було виведено законодавцем поза межі провадження у справах про банкрутство згідно Закону України №3795-УІ від 22.09.2011 року, який набрав чинності з 26.10.2011 року.

Колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи скаржника в засіданні касаційного суду про зміну його правового статусу та можливість розгляду його грошових вимог, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю фізичної особи ОСОБА_4 в межах справи про банкрутство, з огляду на набрання чинності з 19.01.2013року окремих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-УІ від 22.12.2011 року відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень .

Так, згідно з частиною 11 пункту 1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №4212-УІ від 22.12.2011року, його положення застосовуються під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судами встановлено, що постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята 23.10.2012року, до набуття чинності Законом України №4212-УІ від 22.12.2011року, що виключає можливість в цілому застосовувати до боржника положення ліквідаційної процедури, згідно зазначеного закону.

Положення Закону України №4212-УІ від 22.12.2011року, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами підчас розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Однак, положеннями частини 8 статті 90 Закону України №4212-УІ від 22.12.2011 року передбачено, що до складу ліквідаційної маси фізичної особи-підприємця банкрута не включається майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Відтак, реалізація такого майна ліквідатором в межах провадження у справі про банкрутство, є незаконною, незалежно від моменту порушення провадження у справі про банкрутство (до набуття чинності Законом України №4212-УІ від 22.12.2011року) чи після нього, однак, за умови чинності Закону України №3795-УІ від 22.09.2011 року.

Отже, зміни до законодавства про банкрутство, передбачені Законом України №4212-УІ від 22.12.2011року, які частково набрали чинності на момент апеляційного розгляду та прийняття ухвали апеляційного суду від 30.01.2013року не змінили правового статусу скаржника, як особи, яка не може бути учасником провадження у справі про банкрутство, оскільки його грошові та майнові вимоги не пов'язані з підприємницькою діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Ерсте Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі №5023/3611/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко